Ухвала суду № 42385701, 19.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р. Справа № 876/5965/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Кудрань М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Система Оптимум» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за позовом підприємства «Система Оптимум» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

09.09.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 року за №0000122341.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами та на момент здійснення господарської операції сторони угоди перебували на податковому обліку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що юридичні особи - ПП «Система Оптимум» (замовник) та ПП «Воллі» (виконавець), маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, з власної вільної волі, у формі, встановленій законом вчинили правочин - уклали договір підряду №904/2 від 04.04.2011 року, за яким настали реальні наслідки - виконавцем були належним чином виконані роботи, що є предметом договору, а замовником ці роботи були, відповідно, оплачені.

У ході апеляційного розгляді представник апелянта Кудрань М.М. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП «Воллі» не спрямовані на настання реальних наслідків, містять ознаки фіктивності та спрямовані на набуття податкової вигоди, а тому орган державної податкової служби правомірно прийшов до висновку про безпідставність віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів, сплачені за результатами таких операцій.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що За результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Система Оптимум» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року по контрагенту ПП «Воллі», ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт від 01.08.2011 року за №2948/23-4/35774875 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 року за №0000122341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50228 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем - 50228 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Система Оптимум» при придбанні послуг. Послуги по вказаних правочинах не були отримані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України; порушення підп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, підп.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 50228 грн. 33 коп., що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 50228 грн. 33 коп.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ПП «Воллі».

Як вбачається з Акта перевірки та не заперечується сторонами, між ПП «Система Оптимум» (замовник) і ПП «Воллі» (підрядник) 04.04.2011 року укладено договір №904/2 згідно з умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, будівельно-монтажні роботи за адресою замовника: 79066, м.Львів, вул.Грунтова, 1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Позивачем також подано первинні бухгалтерські документи.

Вищенаведені господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзац.1 п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Як передбачено п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Франківському районі м.Львова від 30.06.2011року за №921/23-2/34029609, яким прописано нікчемність правочину ПП «Воллі» за березень-квітень 2011 року. В даному акті зазначено, що з метою вручення направлення на проведення позапланової виїзної документальної перевірки працівниками ДПІ у Франівському районі м.Львова було здійснено вихід за юридичною адресою ПП «Воллі» - м.Львів, вул.Академіка Лазаренка, 6а, та фактичною адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 34/137. Внаслідок проведеного обстеження встановлено, що за вказаною юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходиться, про що складено акт від 24.06.2011 року за №39. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «Воллі» проведено в приміщенні ДПІ у Франківському районі м.Львова на підставі даних АІС РПП, АРМ «Бест-Звіт», інформаційно-аналітичних довідок та іншої податкової інформації, наявної в органу державної податкової служби станом на момент реєстрації акта перевірки. Н амомент складення акта, відповідно до даних АІС «РПП» по ПП «Воллі» стан « 10» - запит на встановлення місцезнаходження. Згідно з листа Головного відділу податкової міліції СДПІ ВПП у м.Львові від 20.06.2011 року за №5343/26-33 на виконання вимог розпорядження ДПА України №48-р з метою забезпечення відпрацювання ПП «Воллі», яке по результатах співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень 2011 року віднесено до категорії «податкових ям», та встановлення фактичного місцезнаходження його керівника ОСОБА_2 скеровано відповідне доручення ВПМ по місцю реєстрації керівника. Згідно 1ДФ чисельність працівників - 0, по декларації ПНП основні засоби відсутні, відповідно до останньої податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб поданої за лютий 2011 року сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному податковому періоді становить 0 грн., державному реєстратору надано повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням ПП «Воллі» за №474 від 30.05.2011 року.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року, яким засновника та власника ПП «Воллі» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27, ч.2, 205 ч.2, 27 ч.2, 27 ч.2, 358 ч.4 КК України, так як він будучи виконавцем в співучасті з іншими суб'єктами злочину вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Більше того, у згаданому вироку керівник ПП «Воллі» вину визнав та щиро розкаявся.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Система Оптимум» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі №2а-9977/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

В.С.Затолочний