Ухвала суду № 42385434, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10230/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві), за участю третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Каргон» про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило визнати незаконною та скасувати постанову від 03.07.2014 року № 196/14/7126-59/0307/02/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників позивача та відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі звернення (вимоги) Прокуратури м. Києва від 05.06.2014 року та наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 23.07.2012 р. № 52 «з», посадовою особою відповідача заступнику начальника Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Кузьменку В.В. та головному державному інспектору Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Пустовойтенку М.О. виписано направлення для проведення позапланової перевірки будівництва та експлуатації торгівельно-складського комплексу з офісними приміщеннями та парковкою на перетині Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва від 18.06.2014 р. б/н.

В присутності генерального директора ТОВ «АЛАКОР СІТІ» Яблунівського О.С. і технічного директора ТОВ «АЛАКОР СІТІ» Давидовича О.І. відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «АЛАКОР СІТІ».

За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24 червня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки).

24 червня 2014 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві генеральному директору ТОВ «АЛАКОР СІТІ» Яблунівському О.С. видано Припис про зупинення підготовчих дій та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (далі по тексту - Припис), яким до генерального директора підприємства позивача ставилася вимога: з 24.06.2014 року зупинити виконання будівельних робіт до усунення допущених порушень, які необхідно усунути до 01.09.2014 року.

25 червня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі по тексту - Протокол), яким визначена відповідальність позивача за виявлені правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно інформації, що міститься в Протоколі, розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 10 год. 00 хв. 03.07.2014 р. у приміщенні відповідача за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

В графі «Підпис керівника (уповноваженої ним особи) юридичної особи/фізичної особи-підприємця, стосовно якої складено протокол» міститься підпис генерального директора ТОВ «АЛАКОР СІТІ» Яблунівського О.С.

03 липня 2014 року постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 196/14/7126-59/0307/02/2 (далі по тексту - Постанова) на підставі абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на позивача накладено штраф у сумі 1 096 200 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відовідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та результатами перевірки, що перший пусковий комплекс торгівельно-складського комплексу з офісними приміщеннями за адресою: на перетині Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - комплекс) експлуатується на підставі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкту (серія ІУ № 165132970850 від 24 жовтня 2013 року).

Категорія складності комплексу, відповідно до експертного звіту ТОВ «Укрбудекспертиза» від 25.03.2013 № 3-068-12-ЕП/КО встановлена як - V.

Комплекс на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2014 № 954546 належить ТОВ «АЛАКОР СІТІ».

Під час перевірки виявлено виконання будівельних робіт з реконструкції торгівельно-складського комплексу, а саме: на рівні першого поверху, в межах вісей 10/1-12, А-В/2 здійснюється реконструкція приміщень із забудовою міжколонного простору під влаштування закладу громадського харчування «KFC» без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до плану та експлікації приміщень наданих під час перевірки у приміщеннях, що утворюються в результаті реконструкції з міжколонного простору планується розміщення зони морозильних камер, зони кухонних цехів, склад, кімната прийому їжі, каса і т.д.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI).

Частиною 1 статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 41 Закону № 3038-VI, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок (далі по тексту - Порядок № 553) здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Згідно з п. п. 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно із п. 22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Приписами абз.3 п. 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі по тексту - Закон № 208/94-ВР) визначено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Порядок, який визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом № 208/94-ВР Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 р. № 735) (далі по тексту - Порядок № 244).

Відповідно до пп. 1 п. 22 Порядку № 244 за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов, зокрема, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону № 208/94-ВР може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк інспекції, яка винесла відповідну постанову (п. 28 Порядку № 244).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, реконструкція приміщень із забудовою міжколонного простору під влаштування закладу громадського харчування «KFC» здійснювалась без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, чим позивачем порушено вимоги частини 1 ст. 34 Закону № 3038-VI .

Відповідно до частини 1 ст. 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту є будівельними роботами, що визначено п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (далі по тексту - Порядок № 466).

Відповідно до п. 2 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

З наявних в матеріалах справи документів та фотофіксації вбачається, що суб'єктом містобудування виконуються будівельні роботи з реконструкції торгівельно-складського комплексу з офісними приміщеннями, а саме: на рівні першого поверху, в межах вісей 10/1-12, А-В/2 здійснюється реконструкція приміщень із забудовою міжколонного простору під влаштування закладу громадського харчування «KFC».

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги твердження позивача відносно безпідставного віднесення вищезазначеного комплексу до об'єктів V категорії складності, оскільки під час перевірки, категорію складності комплексу, відповідно до експертного звіту ТОВ «Укрбудекспертиза» від 25.03.2013 року № 3-068-12-ЕП/КО визначено як V.

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 p. № 557 (далі по тексту - Порядок № 557) визначено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Разом із тим, відповідні дії може вчинити і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю з метою накладення штрафу за порушення вимог законодавства при здійсненні самочинного будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року у справі № К/9991/78386/12.

Щодо неправомірності притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів зазначає, що вищезазначений комплекс, на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2014 р. № 954546, належить ТОВ «АЛАКОР СІТІ», що спростовує твердження останнього.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 14 січня 2015 року, представником позивача було долучено до матеріалів справи копію декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві 26 грудня 2014 року № КВ 083143600136.

Проте, зазначена декларація носить лише декларативний характер, а за відомості зазначені в декларації несе відповідальність саме декларант.

Крім того, як вже було зазначено вище, відповідно до п.7 Порядку № 557, під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальними органами.

Крім того, на момент проведення позапланової перевірки позивача та винесення оскаржуваного рішення декларація про початок виконання будівельних робіт не була зареєстрована відповідачем, а тому не приймається до уваги судом апеляційної інстанції.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що дії відповідача під час винесення оскаржуваного рішення, були направлені на виконання своїх функцій, які передбачені чинним законодавством України.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.