Ухвала суду № 42385425, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16991/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0000284310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) на підставі наказу від 27 лютого 2013 року № 198 та направлень від 28 лютого 2013 року № 209, № 210, № 211, № 212, № 213, № 214, № 215, у зв'язку з поданням ПАТ «КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ» передавального акту від 16 листопада 2012 року та у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.4 п. 5.4 статті 5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, абзацу «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 403 943, 83 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2010 року - 17 500, 10 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 49 389, 27 грн., за 2010 рік - 81 518, 06 грн., за І квартал 2011 року - 40 772, 81 грн., за ІІ квартал 2011 року - 84 90,76 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 55 332, 10 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - 116 795, 54 грн., за І квартал 2012 року - 55 694, 49 грн., за ІІ квартал 2012 року - 52 632, 44 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 56 530, 49 грн., за 2012 рік - 164 857, 42 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 травня 2013 року № 0000284310, яким згідно з пп. 54.3 ст. 54 глави 4 Розділу ІІ та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 465 538, 69 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 403 943, 83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61 594, 86 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фізичні особи, з якими укладено кредитні договори за процентними ставками нижче ніж звичайні є пов'язаними з позивачем, висновки податкового органу про порушення останнім вищевказаних вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту Закон № 334/94-ВР) та ПК України ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, було предметом перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанції, у перевіряємому періоді позивачем укладено низку договорів зі своїми працівниками, які є пов'язаними особами з позивачем.

Доходи похивача у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за користування вищевказаними кредитами відображені в Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2009 року, за 2009 рік, за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за ІІІ квартали 2010 року за 2010 рік, за І квартал 2011 року, за ІІ квартали 2011 року, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, за ІІ-ІV квартали 2011 року, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за ІІІ квартали 2012 року, за 2012 рік.

Інформація щодо процентних ставок за наданими кредитами (середньозважені за день, в процентах річних, %) відображається Національним банком України на сторінці Національного банку України в міжнародній мережі Інтернет (www.bank.gov.ua) за даними, які подаються банками України до Національного банку за формою статистичної звітності, яка передбачена Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 р. № 124.

Між тим, з аналізу процентних ставок за користування кредитами з даними статистичної звітності банків України за 2008-2012 роки (додаток № 12 до акту перевірки від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443, копія якого наявна в матеріалах справи) вбачається, що вона складала:

- станом на 23 грудня 2008 року - 25,5 % річних;

- станом на 19 жовтня 2009 року - 20 % річних;

- станом на 23 грудня 2009 року - 22, 9 % річних;

- станом на 25 листопада 2010 року - 23, 8 % річних;

- станом на 14 жовтня 2011 року - 22, 9 % річних.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем за умовами кредитних договорів укладених з вказаними вище фізичними особами, визначено процентні ставки на рівні нижче вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України офіційно оприлюднених Національним банком України на дату укладання таких договорів.

Отже, оскільки фізичні особи, з якими укладено кредитні договори за процентними ставками нижче ніж звичайні є пов'язаними з позивачем, висновки податкового органу про порушення останнім вищевказаних вимог Закону № 334/94-ВР та ПК України ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірної ціни, але менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 20 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналогічна правова норма передбачена в пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України передбачено, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. підпункту 153.2.5 пункту 153.2 статті 153 ПК України.

Відповідно до пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 ПК України, доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі, але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Згідно із п. 39.14 ст. 39 ПК України, в редакції чинній на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно із п. 39.15 ст. 39 ПК України за результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Питання оплати суми, визначеної таким податковим повідомленням-рішенням, у встановлений законодавством строк є істотним для застосування вказаної норми.

Під час розгляду даної справи в касаційній інстанції, 28 жовтня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року став передчасний висновок апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним.

Крім того, в судовому засіданні касаційної інстанції представником позивача були надані пояснення про те, що до звернення з позовом позивачем були сплачені суми, зазначені в спірному податковому повідомленні-рішенні. Зазначені обставини не заперечувалися представником відповідача.

У відповідності до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На виконання зазначених правових положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції було витребувано додаткові докази на підставі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

16 грудня 2014 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло платіжне доручення №1 від 28 травня 2013 року, призначення платежу: про сплату грошових зобов'язань (податок на прибуток) за актом перевірки №494/43-10/19357443 від 07.05.2013 року в розмірі 465 538,69 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач сплатив грошове зобов'язання в розмірі 465 538,69 грн. 28 травня 2013 року.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.