Ухвала суду № 42385375, 23.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 рокусправа № 0870/10933/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по справі № 0870/10933/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000300026 від 26.07.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 4 921 665 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 2 460 832, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сформовано податковий кредит за квітень 2012 року на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі і податкових накладних, отриманих від постачальників товарів (послуг). Господарські операції відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку, товар, придбаний за вказаними господарськими операціями, був використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, тобто у відповідності до вимог податкового законодавства України. Оскільки реалізація продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості не є законодавчо визначеною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, у податкового органу відсутні правові підстави для прийняття означеного повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 26.07.2012 №0000300026.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що діяльність позивача не направлена на отримання доходу, як це передбачено податковим законодавством, тому будь-які витрати з придбання товарів, послуг, невраховані в обсягах продажу продукції (збиткові операції з придбання) не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжкокс» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень 2012 року у розмірі 7 329 752,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 227/26-2/00191224 від 13.07.2012, яким вказано на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ПАТ «Запоріжкокс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 4 921 665,00 грн.

26.07.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення №0000300026 від 26.07.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 4 921 665,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 460 832,50 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000300026 від 26.07.2012 p., за результатом чого прийнято рішення ДПА у Запорізькій області від 04.10.2012. №4882/10/10-420, яким первинна скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем до Державної податкової служби України була подана повторна скарга № 19/353 від 09.10.2012, та рішенням Державної результати розгляду повторної скарги, така скарга позивача булла також залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було дотримано, отже у податкового органу відсутні підстави для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких, зокрема, і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. Здійснення продажу коксохімічної продукції позивачем за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на ринку України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції з продажу ПАТ «Запоріжкокс» продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2012 року є необґрунтованим, а тому зменшення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року є протиправним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 січня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов