Ухвала суду № 42385360, 13.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2015 рокусправа № П/811/3171/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-Центр»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Сільгосп-Центр» у вересні 2014 року звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо коригування в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» задекларованих ТОВ «Сільгосп-Центр» показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 549087,00 грн. та податкового кредиту на додану вартість на загальну суму 565412,00 грн.; зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відновити в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» задекларованих ТОВ «Сільгосп-Центр» показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 549087,00 грн. та податкового кредиту на додану вартість на загальну суму 565412,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000332204 від 29.08.2014.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи, що Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області у період з 01.08.2014 по 07.08.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сільгосп-Центр» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПСП «Старосільське» за листопад, грудень 2013 року та ТОВ «Промі Лайт» за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 22/11-23-22-04/37502704 від 14.08.2014.

На підставі висновків акту відповідачем в інформаційних базах АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було здійснено коригування показників ТОВ «Сільгосп-Центр» податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332204, яким ТОВ «Сільгосп-Центр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 28879,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14440,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Сільгосп-Центр» з ПСП «Старосільське» та ТОВ «Промі Лайт», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на додану вартість на суму 28879,00 грн.

В основу таких висновків було покладено матеріали перевірок контрагентів позивача, за результатами яких податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій позивача з відповідними контрагентами.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Сільгосп-Центр» з ПСП «Старосільське» уклало договір поставки сої № 08/11/2013 від 08.11.2013, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з умовами договору транспортування товару забезпечує постачальник.

Судом встановлено, що придбаний товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме реалізовано контрагентам-покупцям, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

З ТОВ «Промі Лайт» позивачем було укладено договір транспортного експедирування № 07-04 від 07.04.2014, на виконання якого були виписані податкові накладні, акти надання послуг, ТТН, а також здійснено їх оплату, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Сільгосп-Центр» господарських операцій з ПСП «Старосільське» та ТОВ «Промі Лайт» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що позивачем не було надано під час перевірки ТТН, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі доводи з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність надання послуг, поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Щодо посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань останніми тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо правомірності дій податкового органу по коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в інформаційних базах суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно пункту 4.3 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципі невідворотності настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Тобто, будь-яка особа (платник податку, податковий агент, їх посадові особи, посадові особи органів державної податкової служби, митних органів), що здійснила податкове правопорушення, буде притягнута до юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 192 Податкового кодексу України у разі якщо після постачання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів(послуг) особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів(послуг), суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Статтею 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було здійснено коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Сільгосп-Центр» господарських операцій з ПСП «Старосільське» за листопад, грудень 2013 року та ТОВ «Промі Лайт» за квітень 2014 року в інформаційних базах АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі Акту перевірки № 22/11-23-22-04/37502704 від 14.08.2014.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем коригування в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показників податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Сільгосп-Центр» здійснено у спосіб, що суперечить закону, адже позивачем уточнююча декларація не подавалася, податкові повідомлення-рішення на час здійснення коригування податковим органом не приймалися, а тому підстави для здійснення такого коригування у податкового органу були відсутні.

Належним способом поновлення порушеного права позивача в цьому випадку є відновлення в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показників податкового зобов'язання та податкового відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за вказаний період.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року в адміністративній справі № П/811/3171/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 16 січня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова