Ухвала суду № 42385290, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 804/5814/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003192211 від 18.12.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1960966,00 грн. за період - жовтень 2013 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000142211 від 15.01.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1710763,00 грн. за період - листопад 2013 року.

Відповідач - Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України, повноважними особами Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральні перевірки даних, задекларованих ТОВ "Граніт Групп" у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2013 року, за результатами яких складено акт №49/22.11/34752520 від 26.11.2013 року та акт №58/22-03/34752520 від 27.12.2013 року.

У вказаних актах перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення, а саме: п. 200.4 ст. 200, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2013 року на суму - 1960966,00 грн., за листопад 2013 року на суму - 1710763,00 грн..

На підставі акту перевірки №49/22.11/34752520 від 26.11.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003192211 від 18.12.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1960966,00 грн. за період - жовтень 2013 року.

З посиланням на акт перевірки №58/22-03/34752520 від 27.12.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000142211 від 15.01.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1710763,00 грн. за період - листопад 2013 року.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі актів камеральних перевірок, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність своїх висновків викладених в актах перевірок, вказані висновки не підкріплені належними доказами. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені з посиланням на акти перевірок, висновки яких не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи, підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Граніт Групп" до Криворізької північної ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (№9073550088 від 15.11.2013 року) в якій залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) визначено у розмірі 3829991,00 грн. (а.с. 29-30).

Згідно Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до декларації), залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів у сумі 3829991,00 грн. сформований за період липень 2008 року - березень 2012 року (а.с. 32).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року був врегульований Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168).

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) і з цього часу порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується згідно із його вимогами.

У відповідності до ст. 200 ПК України врегульований порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, вказаними нормами законодавства визначено право платника податків обрати один із способів використання податкового кредиту - отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент розгляду даної справи позивач не скористався таким правом та не звернувся до податкового органу за бюджетним відшкодуванням цього залишку шляхом подання відповідної заяви. Дана обставина також підтверджена висновками перевірки відповідача.

Є вірним висновок суду першої інстанції, що законодавством не передбачено жодних обмежень до порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови, звичайно, дотримання платником податків правил формування податкового кредиту.

У відповідності до положень пп. 4.6.6 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З огляду на вказану норму права, колегія суддів зазначає, що за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації)".

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає безпідставним застосування податковим органом норми п. 102.5 ст. 102 ПК України щодо врахування строків позовної давності для формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Слід зазначити, що вказана норма права врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. Норма встановлює обмеження у часі (1095 днів) тільки для подання заяв на повернення сум переплат з податків та декларування бюджетного відшкодування ПДВ, і не обмежує строк, протягом якого платник податку має право декларувати у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 102, 200 Податкового кодексу України, колегія суддів робить висновок про те, що подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ є правом платника податків, яким він може скористатися протягом встановленого в п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України періоду, а не обов'язком платника податків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено правових наслідків за непред'явлення платником податків сум до бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі втрату права платника податків на віднесення цих сум до податкового кредиту та відповідно формування від'ємного значення, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість з виключенням їх з декларації з ПДВ.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначаються напрямки декларування від'ємного значення ПДВ звітного періоду (бюджетне відшкодування та/або податковий кредит наступного періоду) та не містять положень, які б обмежували право платника на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності до повного його погашення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів робить висновок про те, що позивач має всі правові підстави для включення зазначеної суми в податкову декларацію і за ним зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Окрім того, як стверджує відповідач, враховуючи ту обставину, що на момент перевірки тривало судове оскарження податкового повідомлення - рішення, винесеного Криворізькою північною МДПІ від 14 вересня 2012 року №0000072220, суми завищення залишку від'ємного значення, які були встановлені в ході перевірок не мали права на формування податкової звітності по рядку 24 декларації з ПДВ до закінчення судового оскарження.

Проте, вказані висновки податкового органу є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Граніт Групп" в лютому 2013 року оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року за №0000072220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/2806/13-а від 16.05.2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Граніт Групп" до Криворізької північної МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000072220 від 14.09.2012 року було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного судц від 03 квітня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Граніт Групп" - задоволено в повному обсязі, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року у справі №804/2806/13-а - скасовано та прийнято нову постанову (а.с.63-64): податкове повідомлення-рішення Криворізької північної МДПІ №0000072220 від 14 вересня 2012 року в частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 948 169,00 грн. визнано неправомірним та скасовано.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000072220 від 14 вересня 2012 року було винесене податковим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки за червень 2012 року. У даній перевірці досліджувались періоди, які складаються із сум ПДВ, що виникли, зокрема в тих самих звітних періодах на загальну суму 3 948 169.00 грн. (травень 2008 року - травень 2009 року).

Таким чином, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що податкові повідомлення-рішення №0003192211 від 18.12.2013 року та № 0000142211 від 15.01.2014 року, що оскаржується у даній позовній заяві, винесені за результатами перевірки одного й того ж періоду, що й повідомлення-рішення №0000072220 від 14.09.2012 року, яке на момент подання до суду даного уточнення скасоване судом апеляційної інстанції, а саме періоди липень-грудень 2008 року та січень-травень 2009 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно було визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за спірний податковий період, оскільки норми податкового законодавство не містять положень, згідно з якими платник ПДВ втрачає право на декларування залишку від'ємного значення ПДВ до повного його погашення у разі, якщо він не скористався правом на декларування бюджетного відшкодування ПДВ протягом 1095 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003192211 від 18.12.2013 року та №0000142211 від 15.01.2014 року прийняті Криворізькою північною ОДПІ не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко