Ухвала суду № 42385248, 15.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2015 рокусправа № 808/1217/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2 (дов.від 12.01.2015 року)

відповідача: - Клімуш С.Б. (дов.від 12.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 808/1217/14

за позовом ОСОБА_4

до Запорізького обласного військового комісаріату

про визнання неправомірними дії щодо недоплати суми компенсації втраченого доходу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

"17" лютого 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізького обласного військового комісаріату в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо не доплати йому суми у розмірі 6 941,16 грн. як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення, належного позивачу як військовослужбовцю на дань звільнення з військової служби, податку на доходи з фізичних осіб та просив зобов'язати відповідача доплатити позивачу вказану суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з нарахованої ОСОБА_4 суми, яка належала до виплати у зв'язку з звільненням, Запорізький ОВК протиправно утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%-17%, що дорівнює сумі 6 941,16 грн. та не компенсував позивачу дану суму, що суперечить положенням податкового законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 808/1217/14 адміністративний позов ОСОБА_4 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дії щодо недоплати суми компенсації втраченого доходу та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов'язано Запорізький обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_4 суму компенсації втраченого доходу в зв'язку із утриманням грошового забезпечення належного ОСОБА_4, як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби (податку на доходи фізичних осіб) у розмірі 6941 грн. 16 коп. (шість тисяч дев'ятсот шорок одну гривню шістнадцять копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано посиланням на положення п.168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, якими передбачено компенсація втрат доходів військовослужбовців за рахунок утриманих з грошового забезпечення сум податку на доходи фізичних осіб та приписи Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, якими визначено, що особа не може бути виключено зі списків особового складу військової частини до проведення всіх необхідних розрахунків.

Відмова у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій відповідача мотивована тим, що на момент проведення розрахунків позивач вже був виключений зі списків особового складу, а отже відповідач не мав законних підстав застосовувати положення ст. 168 Податкового кодексу України, оскільки позивач на той момент не був військовослужбовцем.

Не погодившись з постановою суду, Запорізьким обласним військовим комісаріатом подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 808/1217/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд помилково посилається на приписи ст. 168 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою передбачено компенсація втрати доходів тільки військовослужбовців, а на момент проведення виплати ОСОБА_4 вже не мав статусу військовослужбовця. Посилання суду на те, що відповідно до Положення до повного розрахунку особа не має бути виключена зі списків особового складу, скаржник вважає недоречним, оскільки наказ про виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу військової частини без повного розрахунку, жодним чином позивачем не оскаржувався.

Представниками сторін під час апеляційного перегляду справи надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та України, остання займана посада перед звільненням - провідний інженер Головного 621 військового представництва Міністерства оборони України.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 30.12.2013 №236 позивач звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за пунктом «в» (за віком).

621 Головне військове представництво Міністерства оборони України знаходиться на фінансовому забезпеченні Запорізького обласного військового комісаріату через відсутність власної фінансової служби.

Наказом начальника 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 21.01.2014 року №21 майора ОСОБА_4 виключено із списків особового складу 621 Головного військового представництва, а також визначено відповідні виплати: премії у розмірі 90% від посадового окладу за період служби з 01.01.2014 року по 21.01.2014 року; надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період служби з 01.01.2014 року по 21.01.2014 року; щомісячної винагороди з 01.01.2014 року по 21.01.2014 року у розмірі 60% від місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету міністрів України від 13.03.2013 року №161; надбавки до посадового окладу за роботу з таємними документами та виробами у розмірі 10% від посадового окладу за період з 01.01.2014 року по 21.01.2014 року. крім того наказом передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за кожен календарний рік в розмірі 50% від місячного грошового забезпечення на день звільнення.

На запит ОСОБА_4 щодо незгоди з отриманою сумою, відповідачем було надано довідку від 13.02.2014 року №119/ФС з якої вбачається, що нарахований розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 34 168,10 грн., однак з нарахованої суми відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%-17% , що дорівнює сумі 6 941,16 грн., та не компенсував у цій сумі.

Саме відмова відповідача у здійсненні такої компенсації послугувало звернення позивачем з вказаним позовом до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до вимог п. 242 вказаного Положення Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Судом першої інстанції встановлено відсутність згоди позивача на його виключення зі списків особового складу без проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Колегія суддів зазначає, що при звільненні військовослужбовці мають право на компенсацію податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке нараховано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач відносився на день звільнення з Головного військового представництва 621 до осіб, на яких поширюється дія п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо наявності у позивача права на компенсацію податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням в строк бюджетних коштів, та відповідного пільгового оподаткування, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від процедури отримання відповідачем необхідних для виплати документів тощо. При цьому судова колегія зауважує, що не дивлячись на відмову судом першої інстанції в задоволенні частини вимог щодо визнання неправомірними дій Запорізького ОВК, суд першої інстанції дійсно справедливо виніс рішення щодо зобов'язання відповідача доплатити ОСОБА_4 суму компенсації втраченого доходу, і судова колегія погоджується з таким рішенням суду. Спірна ситуація обумовлена тим, що сторони та і суд першої інстанції розглядають позовні вимоги ОСОБА_4 як військовослужбовця в одному випадку, в частині що стосується визнання неправомірними дій, і як вимоги фізичної особи в випадку щодо компенсації грошових коштів. В той же час вимоги є нерозривними, а статус позивача необхідно враховувати виключно як військовослужбовця до моменту його звільнення, який до моменту свого звільнення відповідно до закону мав право на отримання всіх необхідних і передбачених законом виплат. Оскільки, з урахуванням всіх встановлених обставин по справі, на момент розгляду судом справи, позивач був виключений зі списку особового складу військової частини, формально у суду не було підстав для визнання неправомірними дій відповідача, в той же час, керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема ст. 2, суд справедливо та обґрунтовано задовольнив частину вимог щодо компенсації виплат особі, як військовослужбовцю, звільненого відповідно до наказу 21.01.14 р., та передчасно виключеного зі списку осіб особового складу без необхідних, передбачених законом виплат.

Питання фінансового підпорядкування 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України Запорізькому ОВК судами не досліджувалось та розглядалось як встановлений факт. Внаслідок чого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що структурна неузгодженість та відсутність налагодженої взаємодії між кадровим апаратом 621 представництва та відділом фінансового забезпечення Запорізького ОВК, не може обмежити право особи на компенсацію втрати доходів передбачену законом.

З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі на думку судової колегії, заслуговують на увагу, однак не є суттєвими для прийняття рішення про скасування постанови суду.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 808/1217/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 808/1217/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко