Постанова № 42384988, 20.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 916/3692/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Сивак А.Л. - за дорученням

від відповідача: Бондарюк Є.М. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 листопада 2014 року

у справі № 916/3692/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

до селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

про стягнення 64907 грн.

ВСТАНОВИЛА:

11.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі відповідач, Центр) про стягнення грошових коштів у сумі 64907 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4059/2 від 01.11.2000 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг з водовідведення за скид зливових стоків з об'єктів відповідача, внаслідок чого має борг по їх оплаті за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2014 р. в сумі 64907 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1827 грн.

У відзиві на позов Центр позовні вимоги ТОВ не визнавав посилаючись на те, що договір № 4059/2 від 01.11.2000 р. припинив свою дію з 12.02.2013 р., оскільки в цей день між сторонами у справі був укладений новий договір на водопостачання та водовідведення за таким самим номером 4059/2. Крім того, при розрахунках використовуються акти, які не мають юридичної сили, та не узгоджувались сторонами, а рахунки та акти наданих послуг взагалі не були надіслані позивачем відповідачеві, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2014 року (суддя Цісельський О.В.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4059/2 від 01.11.2000 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг з водовідведення за скид зливових стоків з об'єктів відповідача, внаслідок чого має борг по їх оплаті за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2014 р. в сумі 64907 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1827 грн.

Посилання відповідача на припинення дії договору № 4059/2 від 01.11.2000 р. місцевим судом не прийняті до уваги, з посиланням на те, що оскільки жодна із сторін не заявила про зміну або припинення дії цього договору, то на підставі п. 5.3. цей договір є пролонгованим на наступні п'ять років, а тому є діючим на час вирішення спору місцевим судом.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги ТОВ без задоволення.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, договір № 4059/2 від 01.11.2000 р. припинив свою дію з 12.02.2013 р., оскільки в цей день між сторонами у справі був укладений новий договір на водопостачання та водовідведення за таким самим номером 4059/2, по-друге, позивачем рахунки на оплату за надані послуги на підставі договору від 01.11.2000 р. взагалі не виставлялись, а виставлені рахунки позивачем за надані послуги за період з січня 2013 р. по серпень 2014 р. оплачені у повному обсязі, по-третє, позивач в супереч п. п. 5.1, 5.2 договору не звертався до відповідача з претензією у досудовому порядку, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Центру без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.11.2000 р. між сторонами у справі укладено договір водопостачання та водовідведення № 4059/2 за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації, у відповідності з дислокацією об'єктів (додаток №1), а останній прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

У п. 5.3. договору сторонами погоджено, що останній укладений строком на п'ять років та діє з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається продовженим на наступні п'ять років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Пунктами 3.7, 3.8, 3.9 договору встановлено, що об'єми стоків, що відводяться від Абонента, приймається рівними об'ємами спожитої води або визначається за показниками приладу обліку стоків у відповідності з п.2.1."Правил водокористування". Об'єм скинутих Абонентом ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п. 15.9. "Правил водокористування". Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків проводиться у відповідності з "Правилами приймання стоків". У разі зменшення об'ємів водокористування - водовідведення при проведенні розрахунків по затвердженим нормам водокористування, перерахунок проводиться з початку місяця, в якому були надані відомості. Водоканал не несе відповідальності за несвоєчасне надання Абонентом відомостей про зменшення об'ємів споживання.

У п. 2.1 договору сторони погодили, що вони зобов'язуються керуватися існуючими ДСТУ і іншими нормативними актами.

З матеріалів справи вбачається, що у актах, складених представниками сторін від 27.06.2002 р. №1397-ТИ та від 21.05.2003 р. №1150-ТИ, сторонами погоджений розмір площі, яку займає відповідач.

Відповідно до п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу України і згідно з якими втратили чинність Правила водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65, - у редакції перших з названих Правил, що була чинною до 07.05.2012 р. - додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапили у період дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень. У разі відсутності таких результатів додатковий обсяг стічних вод визначається: при загальносплавній системі водовідведення - відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гідрометслужби.

З жовтня 2008 року діють нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 і Держстандарту 3013-95 "Гідросфера" "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені наказом Держстандарту України від 23.02.1995 № 58. Даний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. Пункт 7.3 цього стандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

В матеріалах справи міститься розрахунок розміру та вартості послуг зі скиду ливневих стоків у міську систему каналізації, затверджений заступником начальника служби по контролю за водокористування, який здійснений позивачем відповідно до вимог п. 3.7 договору, згідно якого в період з 01.01.2013 р. по 01.08.2014 р. позивачем відповідачеві були надані послуги з водовідведення за скид зливових стоків з об'єктів останнього загальною вартістю 64907 грн.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції повністю погодився з доводами позивача про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4059/2 від 01.11.2000 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг з водовідведення за скид зливових стоків з об'єктів відповідача, внаслідок чого має борг по їх оплаті за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2014 р. в сумі 64907 грн., так як згідно п. 3.2 названого договору оплачувати отримані послуги відповідач повинний щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Посилання відповідача на припинення дії договору № 4059/2 від 01.11.2000 р. місцевим судом не прийняті до уваги, з посиланням на те, що оскільки жодна із сторін не заявила про зміну або припинення дії цього договору, то на підставі п. 5.3. цей договір є пролонгованим на наступні п'ять років, а тому є діючим на час вирішення спору по-суті.

Але, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що 12.02.2013 р. між сторонами у справі укладено новий договір на водопостачання та водовідведення № 4059/2, у п. 7.4 якого сторонами погоджено, що цей договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2013 р. Крім того, договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до строку його закінчення сторони не досягнуть згоди щодо внесення змін або припинення його дії. При цьому, у п. 7.5 договору від 12.02.2013 р. сторонами передбачено, що дії умов цього договору застосовуються до правовідносин сторін, які виникли з початку бюджетного року згідно п. 3 ст. 631 ЦК України, а саме з 01.01.2013 р.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, дія попереднього договору № 4059/2 від 01.11.2000 р. припинилась за згодою сторін з моменту підписання останніми нового договору від 12.02.2013 р., яким врегульовані правовідносини сторін з надання послуг з водовідведення за скид зливових стоків з об'єктів відповідача починаючи з 01.01.2013 р.

При викладених обставинах вважати, що відповідач має перед позивачем борг за надані послуги за договором № 4059/2 від 01.11.2000 р. з приймання стічних вод, що скидалися в систему комунальної каналізації у сумі 64907 грн. за період з 01.01.2013р. по 01.08.2014р. - неможливо, так як дія цього договору припинилась за згодою сторін з моменту підписання останніми нового договору від 12.02.2013 р., яким врегульовані правовідносини сторін з надання послуг з водовідведення за скид зливових стоків з об'єктів відповідача починаючи з 01.01.2013 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні, оскільки суд позбавлений можливості за власною ініціативою змінити підставу заявленого позову (договір на підставі якого виник борг).

Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню, то позивач, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, повинний відшкодувати відповідачеві 913 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2014 року у справі № 916/3692/14 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення 64907 грн. боргу за договором № 4059/2 від 01.11.2000 року - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення: 913 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.01.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.