Постанова № 42384969, 14.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа № 914/3143/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

"Львівське спеціалізоване будівельно-

монтажне управління №1" м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області

від 23.10.2014р.

у справі №914/3143/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівбудмережі"

м. Львів

до відповідача публічного акціонерного товариства

"Львівське спеціалізоване будівельно-

монтажне управління №1" м. Львів

про стягнення 1 528 441, 08 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Семенин В.М. - за довіреністю б/н від 06.08.2014р.

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.10.2014р. (суддя Н.Мороз) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м. Львів, вул. Конюшинна, 14 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудмережі», м. Львів, вул. Кульчицької, 14/2 - 1 266 184, 73 грн. основного боргу, 145611, 22 грн. - інфляційних втрат, 18992, 82 грн. - 3% річних та 28 615,78 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник загалом посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно не задоволено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом пов'язаної з нею справи №914/3716/14, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого, позивачем подано позов про стягнення заборгованості у даній справі.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, однак в судовому засіданні заперечив щодо вимог апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 05.07.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудмережі» (позивач, за договором - субпідрядник) та публічним акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (відповідач, за договором - генпідрядник) укладено договір №6/3-2013 на реконструкцію транспортного вузла на перехресті вулиці Городоцької - вулиці Т.Шевченка.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 4.1.8, 4.1.9, 4.1.15, 4.2.3, 4.2.6, 5.1, 5.2 договору, субпідрядник зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по влаштуванню водопроводу 600 м.м. по об'єкту: «Реконструкція транспортного вузла на перехресті вулиць Городоцької - вулиці - Т.Шевченка», генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи, після перерахування коштів замовником - УКБ Львівської міської ради.

Договірна ціна на момент укладення договору є твердою і становить 16469544 тис. грн. Тверда договірна ціна визначається на основі проектно-кошторисної документації встановлюється незмінною на весь обсяг будівництва і не уточнюється за винятком випадків визначених державними будівельними нормами України та чинним законодавством.

Вартість виконаних робіт визначається щомісячно на основі нормативних трудовитрат, договірної заробітної плати в погодженому розмірі згідно фактично виконаних фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт відповідно до ДБН та чинного законодавства.

Право власності на закінчені роботи переходять до генпідрядника з моменту підписання акту приймання-передачі. Генпідрядник бере на себе зобов'язання за договором, оплати за виконані роботи відразу після перерахування коштів замовником - УКБ Львівської міської ради по даному об'єкту.

Генпідрядник має право відтермінувати проведення оплати за виконані роботи згідно підписаних актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на термін до шести місяців у випадку відсутності поступлення коштів на рахунок генпідрядника по об'єкту.

Генпідрядник зобов'язався щомісячно супровідним листом приймати від субпідрядника акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 тільки в межах бюджетних призначень на поточний рік, перевірити їх і підписати на протязі 5-ти робочих днів, чи повернути в цей ж строк субпідряднику для виправлення.

Відповідач зобов'язаний оплатити прийняті виконані роботи тільки в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок генпідрядника по даному об'єкту.

Фінансування робіт (будівництво об'єкта) здійснюється за рахунок коштів міського та державного бюджету.

Розрахунки проводяться тільки за фактично виконані роботи після підписання генпідрядником представлених субпідрядником належно оформлених актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки (форма КБ-3), рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів, протягом 10-ти календарних днів та тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок генпідрядника по даному об'єкту.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання взятих на себе зобов'язань позивачем - ТОВ «Львівбудмережі» виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 31.07.2013р. на суму

401 821,58грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2014р. на суму 421 012, 01 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2013р. підтверджуються виконані роботи на суму 743 351, 14 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без жодних зауважень та застережень.

Однак, відповідачем частково сплачено кошти за виконані роботи, а саме: 17.07.2013р. - 200 000, 00 грн. та 08.11.2013р. - 100 000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 266 184,73 грн. Дана сума підтверджена актом звірки розрахунків станом на 31.12.2013р., підписаним сторонами та визнана відповідачем (лист від 10.07.2014р. №94/01).

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 853, 854 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, та обов'язок оплатити виконані роботи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про стягнення з відповідача 1 266 184, 73 грн. основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача пені, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.1 укладеного між сторонами договору, за порушення строків виконання робіт, згідно графіка виконання робіт, чи строків усунення дефектів або відхилень від проектно-кошторисної документації згідно зауважень і приписів генпідрядника або замовника і проектної організації, субпідрядник сплачує генпідряднику за кожен день прострочення пеню, розмір якої обчислюється від договірної ціни, визначеної з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи ст. 343 ГК України та п. 6.1 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. в розмірі

97 653, 31 грн.

З аналізу п. 6.1 договору випливає, що сторонами передбачено нарахування пені генпідрядником (відповідачем у справі) у разі невиконання зобов'язань або порушення виконання субпідрядником (позивачем у справі). Однак, нарахування пені позивачем за порушення виконання грошових зобов'язань відповідачем, умовами договору не передбачено.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що враховуючи те, що сторонами не погоджено та не передбачено нарахування пені субпідрядником - позивачем у справі за невиконання або порушення виконання грошового зобов'язання генпідрядником - відповідачем у справі, позовні вимоги в частині стягнення пені необхідно відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з позицією з позицією місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 145 611, 22 грн. та 3% річних в розмірі 18 992, 82 грн. за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р.

Щодо тверджень скаржника щодо необхідності зупинення провадження у справі, то судова колегія звертає увагу на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, при цьому іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у праві господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Крім цього, господарський суд, керуючись ч.1 ст.83 ГПК України, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю або частково чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Необхідно також зазначити, що згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням у справі №914/3716/14 від 18.11.2014 р. відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудмережі», м. Львів про визнання недійсним договору, стягнення заборгованості по якому, є предметом розгляду у даній справі.

А відтак, посилання скаржника є безпідставними та можуть слугувати підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 р. у справі

№ 914/3143/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.01.2015 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.