Постанова № 42384902, 21.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/14218/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2014р. у справі № 910/14218/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за

дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

Національного університету оборони України

імені Івана Черняховського

до Державного підприємства Міністерства оборони України

«Готель «Козацький»

про стягнення боргу та пені

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко І.М. (довіреність № 182/76 від 19.01.2015р.);

від відповідача (скаржник): Костюк А.З. (довіреність № 342 від 11.12.2014р.);

від прокуратури: прокурор відділу Гелета О.О. (посвідчення № 015715 від 20.03.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2014р. частково задоволено позов заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, вирішено стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Козацький» на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського заборгованість у розмірі 215 462 грн. та пеню у розмірі 8 436 грн., в іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою суду від 28.11.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України, у якій, відповідач просить:

- прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2014р. по справі № 910/14218/14 про стягнення 223 960, 15 грн.;

- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2014р. по справі № 910/14218/14 про стягнення 223 960, 15 грн. і залишити позов без розгляду.

Стверджуючи, що представник відповідача не приймав участь у розгляді справи судом, скаржник приходить до висновку, що судом порушено принцип рівності перед законом і судом. Рішення суду відповідач вважає прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Заява скаржника про надання можливості сторонам укласти мирову угоду про реструктуризацію заборгованості Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України перед Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки апеляційним господарським судом здійснюється перегляд судового рішення прийнятого за результатом розгляду заявлених до суду першої інстанції вимог. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції визначені ст. 101 ГПК України, згідно з частиною третьою якої, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а відтак можливість укладення мирової угоди між сторонами не впливає на апеляційний перегляд судового рішення у справі.

Заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги судом відхилено, оскільки ухвала про призначення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, яка надсилалась судом за юридичною адресою позивача (Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського) зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернута поштовим відділенням з відміткою про закінчення терміну зберігання, що свідчить про виконання судом обов'язку та належне повідомлення учасника процесу про судовий розгляд (ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для зміни судового рішення при встановленні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 05.02.2013р. між Національним університетом оборони України та Державним підприємством «Готель «Козацький» Міністерства оборони України укладено договір № 5/02-13 10/3/13 про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) строком дії з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року.

Відносини сторін, в подальшому - у періоді з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, врегульовані договором № 15/3/14 від 19.02.2014р. укладеним між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського та Державним підприємством «Готель «Козацький» Міністерства оборони України.

Предметом договору від 19.02.2014р., згідно з 1.1 договору, є відшкодування стороною-2 (ДП «Готель «Козацький» Міністерства оборони України) витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), що надає сторона-1 (Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського) по забезпеченню приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, авіаконструктора Антонова 2/32, корп. 76, займаних стороною-2.

Відповідно до п. 1.2 договору сторона-1 забезпечує надання перелічених в п. 1.1 комунальних послуг, а сторона-2 здійснює розрахунки за надані послуги відповідно до розрахунку (додаток 1).

Предметом спору згідно заявлених позивачем вимог з урахуванням прийнятих судом до розгляду уточнень (аркуш справи 33) є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 215 462 грн. основного боргу (за приведеним нарахуванням за період з січня по червень 2014р.) та нарахованої пені 8 498, 15 грн..

В свою чергу, у заяві про збільшення позовних вимог (зареєстрована за вхідним суду № 06-37/43103/14 від 17.09.2014р., аркуш справи 98), яка правомірно, через порушення норм процесуального закону, не була прийнята судом до розгляду в межах даної справи, містилась інформація про часткове погашення боргу, який виник згідно рахунку № 48 від 31.01.2014р. (за січень 2014р.) в сумі 13 114, 85 грн..

Інформація про проведення платежу 23.07.2014р. в сумі 2 114, 85 грн. підтверджена банківською випискою наданою під час розгляду справи в суді першої інстанції (аркуш справи 89), що при повідомлених позивачем обставинах зменшення боргу за вказаним рахунком, було підставою для з'ясування обставин дійсної суми заборгованості за рахунком № 48 від 31.01.2014р., оскільки сума боргу за вказаним рахунком заявлена до стягнення у повному обсязі згідно уточнень, які складають предмет спору у справі.

Сплата коштів за вказаним рахунком (№ 48 від 31.01.2014р.) в загальному розмірі 11 000 грн., яка була здійснена вже на момент прийняття судового рішення у даній справі (17.09.2014р.) та про яку було повідомлено суд першої інстанції при наданні довідки про стан заборгованості станом на 03.09.2014р. (аркуш справи 99) підтверджена наданими до справи платіжними дорученнями № 57 від 30.07.2014р. на суму 2 000 грн., № 109 від 06.08.2014р. на суму 2 000 грн., № 171 від 20.08.2014р. на суму 2 000 грн., № 186 від 22.08.2014р. на суму 2 000 грн., № 229 від 29.08.2014р. на суму 1 000 грн., № 244 від 01.09.2014р. на суму 2 000 грн..

Виходячи із встановлених під час розгляду апеляційної скарги обставин часткового погашення рахунку № 48 від 31.01.2014р. по сумі 13 114, 85 грн. (проведення платежів 23.07.2014р., 30.07.2014р., 06.07.2014р., 20-22-29.08.2014р., 01.09.2014р.), що мало місце станом на час вирішення спору судом першої інстанції - 17.09.2014р., наявними є підстави для припинення провадження у справі в частині розгляду вимог про стягнення основного боргу у вказаній сумі, та неправомірним є прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача коштів, які ним вже сплачені.

Таким чином, заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача в межах заявленого позову згідно вимог, вміщених у заяві про уточнення, прийнятих судом до розгляду (аркуш справи 33) складає суму 202 347, 15 грн., за наступними виставленими до оплати рахунками:

- за січень 2014р. № 48 від 31.01.2014р. залишок несплаченого боргу 41 000 грн. (рахунок виставлено на суму 54 114, 85 грн., при проведених оплатах в сумі 13 114, 85 грн.);

- за лютий 2014р. № 111 від 28.02.2014р. несплачений повністю на суму 53 764, 05 грн.;

- за березень 2014р. № 163 від 30.03.2014р. несплачений на суму 37 360, 37 грн.;

- за квітень 2014р. № 214 від 30.04.2014р. несплачений на суму 32 453, 27 грн.;

- за травень 2014р. № 317 від 30.05.2014р. несплачений на суму 23 742, 76 грн.;

- за червень 2014р. № 398 від 30.06.2014р. несплачений на суму 14 026, 70 грн..

Правовідносини, які виникли між сторонами, у тому числі їх права та обов'язки, порядок розрахунків, підстави та розмір відповідальності, регулюються цивільним законодавством України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 із змінами та доповненнями, іншими нормативними актами, а також умовами укладених договорів.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги.

Зазначена норма кореспондується ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»: споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Споживач у контексті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» отримує не товар (теплову енергію, гарячу чи холодну воду), а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу. Відносини з надання житлово-комунальних послуг регулюються шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків).

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору від 19.02.2014р. (п. 2.2) відшкодування витрат за комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) здійснюються стороною-2 до 15 числа місяця наступного за звітним.

За наведених умов договору, строк виконання зобов'язання щодо проведення оплат у відношенні боргу заявленого до стягнення (згідно рахунків виставлених за період січень - червень 2014р.), є таким що настав, проведення платежів мало здійснюватись відповідачем щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями договору у п. 4.2 передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за отримані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), сторона-2 виплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань із сплати платежів за рахунками № 816 від 30.12.2013р., № 48 від 31.01.2014р., № 111 від 28.02.2014р., № 163 від 31.03.2014р., № 214 від 30.04.2014р., у зв'язку з чим заявлені вимоги про стягнення пені нарахованої за період прострочення не більше півроку, з огляду на виправлення недоліків у здійсненому позивачем розрахунку з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні, зокрема, дати на яку виникає прострочення в оплаті (день наступний після 15 числа місяця наступного за звітним), підлягають задоволенню частково, в сумі 8 421, 30 грн. (аркуш справи 28 - розрахунок на суму 2 144, 44 грн., аркуш справи 37 - розрахунок на суму 6 276, 86 грн.).

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи № 910/14218/14 через необхідність відкладення розгляду справи при нез'явленні представника відповідача в судове засідання 17.09.2014р. не знаходить свого підтвердження, оскільки Господарський процесуальний кодекс України, визначає обов'язок суду розглянути клопотання учасника судового процесу, а не в обов'язковому порядку задовольнити його; відкладення розгляду справи можливо згідно норм ГПК України (ст. 77), саме, у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

Таким чином, розгляд судом клопотання відповідача та його відхилення не є порушенням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставами для скасування постановленого судового рішення згідно положень ч. 2, 3 ст. 104 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткову зміну судового рішення, у зв'язку з чим, згідно вимог ст. 49 ГПК України, здійснюється новий розподіл судових витрат у справі.

При здійсненні розподілу судових витрат, судом враховується п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно з яким:

- приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2014р. у справі № 910/14218/14 змінити шляхом викладення резолютивної частини рішення наступним чином:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України 13 114, 85 грн. заборгованості за комунальні послуги згідно договору № 15/3/14 від 19.02.2014р., що виникла по рахунку № 48 від 31.01.2014р..

3. Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська 1/3, ідент. код 14303572) на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський 28, ідент. код 07834530) 202 347, 15 грн. (двісті дві тисячі триста сорок сім гривень 15 копійок) основного боргу за договором № 15/3/14 від 19.02.2014р. за період січень - червень 2014р., 8 421, 30 грн. (вісім тисяч чотириста двадцять одну тисячу 30 копійок) пені.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська 1/3, ідент. код 14303572) в доход Державного бюджету України (рахунок 31216206782001 одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) 4 434, 41 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять чотири гривні 41 копійку) витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський 28, ідент. код 07834530) в доход Державного бюджету України (рахунок 31216206782001 одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) 44, 79 грн. (сорок чотири гривні 79 копійок) витрат по сплаті судового збору.»

3. Матеріали справи № 910/14218/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала