Постанова № 42384894, 20.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/15957/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Ніколаєнко В.О., Богданець Ю.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства спеціального зв`язку на рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2014 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут»

до Державного підприємства спеціального зв`язку

про стягнення 24503,49 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства зв`язку про стягнення 24503,49 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2014 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 19009,98 грн., пеню в сумі 2879,41 грн., 3% річних - 427,42 грн. та інфляційні втрати - 2186,68 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшла заява про можливість розгляду апеляційної скарги без участі їх представника.

Представники відповідача в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

19.10.2012 між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області (орендодавець) та Державним підприємством спеціального зв'язку (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) мана, що належить до державної власності №197-12 та знаходиться на балансі ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут».

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права приватизації та передачі у суборенду, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення (кім. №1,2,3) 1-го поверху площею 96,63 кв.м. та (кім. №8) 2-го поверху площею 67,10 кв.м. дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу загальною площею 163,73 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, що перебуває на балансі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.08.2012 і становить за незалежною оцінкою 605 088,44 грн. в т.ч.: приміщення І поверху - 364 684,83 грн. та приміщення ІІ поверху - 240 403,61 грн.

Майно передається в оренду з метою надання послуг з перевезення та доставки поштових відправлень.

Згідно п. 5.11 договору орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

19.10.2012 Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області на підставі акту приймання-передавання було передано, а ДП спеціального зв'язку було прийнято в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення (кім. №1,2,3) 1-го поверху площею 96,63 кв.м. та (кім. №8) 2-го поверху площею 67,10 кв.м. дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу загальною площею 163,73 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12.

19.10.2012 між ДП Український державний геологорозвідувальний інститут (балансоутримувач) та Державним підприємством спеціального зв'язку (орендар) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № КД0367-00.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12 (далі - будівля), загальною площею 4548,86 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Вартість спожитої електричної енергії обчислюється за встановленими тарифами та за показанням лічильника орендаря для нежитлових приміщень, а для приміщень загального користування - пропорційно до займаної площі із застосуванням коефіцієнта витрат електроенергії в залежності від поверху.

У разі відсутності лічильника обчислення вартості спожитої електроенергії буде здійснювати пропорційно до займаної орендарем площі в будівлі.

За умовами договору, балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити, зокрема, виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності орендарю і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік робіт та послуг встановлюється додатками №1, №2, №3, №4, а порядок та умови їх оплати - цим договором.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі комунальної послуги та інші послуги балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.2.3 договору визначено, що орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на рахунок балансоутримувача будівлі вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідача не в повному обсязі сплачував виставлені ним рахунки за вказаними договорами, користуючись при цьому орендованим приміщенням, а тому має заборгованість перед позивачем.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що позивачем неправомірно внесено до виставлених рахунків деякі види послуг, надання яких, а отже й оплата, не передбачені умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем та додатками до цього договору, що є невід`ємними частинами договору.

Колегія суддів, вивчивши доводи представників обох сторін, надані ними докази, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 2.2.3 договору орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок балансоутримувача будівлі вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт.

В матеріалах справи наявні листи від позивача про направлення на адресу відповідача рахунків-фактур та актів з податковими накладними, за якими відповідач мав сплачувати кошти за орендоване приміщення.

Крім того, водночас до таких рахунків позивачем надавався розрахунок витрат на утримання орендованого майна, в якому зазначено види витрат та документи, якими підтверджується витрати балансоутримувача.

Відповідач, як зазначалося, частково не погоджуючись із виставленими позивачем рахунками, зазначав, що до них включені певні види витрат, відшкодування яких не передбачено умовами договору від 19.10.2012 та додатками до нього, зокрема накладні витрати, планові накопичення для проведення поточних ремонтів, витрати на оплату праці персоналу, який забезпечує утримання будівлі.

В обґрунтування своєї позиції щодо змін у порядку обрахунку нормативів компенсування витрат балансоутримувача, позивач посилається на внутрішнє розпорядження УкрДГРІ №98-р від 27.12.2012, яким, зокрема, встановлено:

- для обліку трудовитрат працівників УкрДГРІ, пов'язаних з організацією і обслуговуванням орендної діяльності, з метою наступного їх відшкодування з боку орендарів, встановлено з 01.01.2013 перелік працівників, робота яких безпосередньо пов'язана з питаннями оренди в м. Чернігів - таблиця 1.

- у зв'язку з тяжким фінансовим станом УкрДГРІ і пов'язаною з цим неможливістю виконання невідкладних поточних ремонтів в будинку камерально-лабораторного корпусу за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, з метою забезпечення накопичення коштів на проведення цих ремонтів, включити в розрахунок витрат на утримання приміщень для орендарів статтю «Планові накопичення для проведення поточних ремонтів» на період з 01.01.203 по 31.05.2013.

Чинним законодавством України унормовано, що підзаконні нормативно-правові акти мають меншу юридичну силу ніж закони. У випадку виявлення суперечностей між нормами підзаконних нормативно-правових актів і законів, вони завжди вирішуються на користь останніх.

Зокрема, розпорядження № 98-р від 27.12.2012 є локальним підзаконним нормативним актом, який діє тільки в межах конкретної установи, приймається його керівником в межах наданих повноважень з метою регулювання службової і трудової діяльності.

Пунктом 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що зміна економічної ситуації є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни або розірвання договору оренди (найму) або для невиконання зобов'язань за ним.

Відповідно до пояснень представника відповідача, що жодним чином не спростовані позивачем, між сторонами не укладалися додаткові договори та не вносилися зміни до чинного договору щодо збільшення видів та розміру витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що включення позивачем до спірних рахунків сум на планові накопичення для проведення поточних ремонтів без попереднього врегулювання цього питання з орендарем шляхом внесення в законодавчовизначеному порядку змін до договору оренди, є порушенням права орендаря.

Балансоутримувач зобов'язаний інформувати орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги (п. 2.1.3 договору).

Відповідно до ст. 651 Циільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 ЦК України унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.2. договору сторони погодили, що зміни або доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною.

Реорганізація балансоутримувача чи орендаря, або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавство (п. 5.4 Договору).

В свою чергу, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, передбачених законодавством та вищенаведеними нормами щодо внесення змін до договору.

Таким чином, внесення позивачем до рахунків, направлених відповідачеві, таких витрат як планові накопичування для проведення поточних ремонтів, заробітна плата прибиральниць, заробітна плата з нарахуваннями загальновиробничого персоналу, є неправомірними та безпідставними, оскільки умовами договору та обов`язковими до нього додатками № 1,2,3,4 такі види витрат не були передбачені, зміни до вказаних договорів не вносилися, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про сплату відповідачем податку на землю та накладних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Додатком № 3 та № 4 до договору, що підписаний вповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками підприємств, та посилання на які містить договір про відшкодування витрат балансоутримувача № КД0367-00 від 19.10.2012, визначений розрахунок витрат на утримання приміщення Чернігівським відділенням УКР ДГРІ, в якому передбачено відшкодування витрат по податку на землю з розрахунку вартості 1кв.м загальної площі 1,68 та накладні витрати з розрахунку вартості 1 кв.м. загальної площі 1,50.

Представник відповідача заперечував проти виставленого рахунку плати податку на землю позивачем, зазначаючи, що розмір приміщення, орендованого відповідачем не змінювався протягом усього часу дії договору, розмір оплати за 1 кв. м сторонами також не переглядався, проте позивачем в рахунках за кожен місяць визначалась різна сума для сплати.

Представник відповідача в апеляційній скарзі та у відзивах на позовну заяву, враховуючи надані позивачем податкові накладні та платіжні доручення про сплату податку на землю балансоутримувачем, надав розрахунок, з якого вбачається, що вартість 1 кв.м. загальної площі при визначені податку на землю, що сплачувався позивачем інша, ніж було домовлено між сторонами.

Зважаючи на значні розбіжності у розрахунках даного виду витрат, наданих позивачем та відповідачем, а також не зрозумілим для суду чому сума податку на землю, при незмінній площі орендованого приміщення та розміру плати за 1 кв.м. за кожен заявлений позивачем до стягнення місяць - різна, позивача, відповідною ухвалою суду, було зобов`язано надати вмотивований розрахунок заборгованості.

Проте, представник позивача двічі в судове засідання не з`явився, вимоги суду ним виконані не були.

Згідно із п 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що з наявних та наданих представником позивача розрахунків заборгованості суду першої інстанції та наданих доказів представником відповідача, не вбачається можливості колегії суддів перевірити правомірність та обґрунтованість нарахування такої заборгованості, а вимоги суду, щодо належного тлумачення здійсненого позивачем розрахунку останнім виконані не були, то в даній частині вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Стосовно суми накладних витрат, які також заперечувалися відповідачем, але які передбачені додатком № 3 та 4 до договору від 19.10.2012, то колегія суддів вважає, що такі позовні вимоги також підлягають залишенню без розгляду, оскільки в даній частині позивачем також не виконані умови ухвали суду щодо вмотивованого розрахунку витрат, а за наявними в матеріалах справи розрахунками не вбачається можливість перевірити законність та обґрунтованість такого розрахунку з причин не зрозумілості нарахування позивачем в цій частині боргу.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 7846,96 грн. підлягають залишенню без розгляду, а в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 11163,02 - не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що судом частково відмовлено в задоволені позовних вимог та частково залишено вимоги без розгляду, позовна вимога ДП УКР ДГРІ про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства спеціального зв`язку підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2014 у справі № 910/15957/14 підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Державного підприємства спеціального зв`язку, задовольняється, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 по справі № 910/15957/14 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення основної суми боргу в розмірі 11163,02 грн., пені, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 5493,51 грн. - відмовити.

Позовні вимоги Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення основної суми боргу в розмірі 7846,96 грн. - залишити без розгляду.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А; код ЄДРПОУ 01432032) на користь Державного підприємства спеціального зв'язку (01032, м. Київ, площа Вокзальна, 3; код ЄДРПОУ 24366929) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/15957/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов