Рішення № 42384698, 21.01.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?21? січня 2015 року справа № 927/1947/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз», вул. Більшовицька, буд. 55, м. Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область, 12501

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПБ –ЦЕГЛА»,

вул. Паризької Комуни, буд. 33, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 12638,46 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ – ЦЕГЛА» про стягнення 12638,46 грн. заборгованості, з якої 10218,14 грн. сума основного боргу, 1298,96 грн. пені за період з 08.06.2014 р. по 15.12.2014 р., включно, 160,87 грн. три відсотка річних за той же період, 960,49 грн. інфляційних втрат за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 255-Т на розподіл природного газу від 06.06.2013 р.

Від позивача надійшло клопотання від 16.01.2015 р. № 06, згідно якого позивач повідомив, що відповідачем 12.01.2015 р. (тобто після порушення провадження по справі) погашена сума основного боргу в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 71). Згідно заявлено клопотання позивач позовні вимоги в частині стягнення 1298,96 грн. пені, 160,87 грн. трьох відсотків річних та 960,49 інфляційних втрат підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності представника у судовому засіданні. Суд заявлене клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача у судовому засіданні задовольнив.

Відповідач у судове засідання не з’явився, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 75).

Від відповідача надійшла факсограма, що містить клопотання б/н від 20.01.2015 р., згідно якого відповідач повідомив про сплату 12.01.2015 р. суми основного боргу в повному обсязі в розмірі 10218,44 грн. згідно до платіжного доручення № 15 від 12.01.2015 р. (а.с.74) та просив суд зменшити позовні вимоги на суму 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв’язку із скрутним фінансовим та виробничим становищем останнього, скрутним становищем в державі, у т.ч. у виробничій сфері будівельних матеріалів, враховуючи повне погашення ним суми основного боргу (а.с. 73).

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» (надалі - позивач, газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПБ – ЦЕГЛА» (надалі - відповідач, замовник) був укладений договір № 255-Т на розподіл природного газу, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами (далі – ГРМ) до межі балансової належності об’єктів відповідача або його споживачів (далі – пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживчого обладнання (далі – комерційні вузли обліку) визначаються сторонами у додатку № 1 до договору (а.с. 11), а відповідач зобов’язався сплатити позивачу вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченому договором (п.п. 2.1-2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що договірні обсяги транспортування природного газу відповідача ГРМ визначаються у додатку № 2 до договору по кожному об’єкту відповідача та його споживачів.

Так, додатком №2 «Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2014 рік» до договору, сторони визначили, що постачальник здійснює протягом 2014 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в наступному обсязі: за березень – 120 тис. м. куб, за І квартал - 120 тис. м. куб., за квітень – 400 тис. м. куб, за травень – 400 тис. м. куб., за червень – 400 тис. м. куб., за ІІ квартал – 1200 тис. м. куб., за липень – 400 тис. м. куб., за серпень – 400 тис. м. куб., за вересень – 400 тис. м. куб., за ІІІ квартал – 1200 тис. м. куб., за жовтень 250 тис. м. куб., за листопад – 250 тис. м. куб., за грудень – 250 тис. м. куб, за IV квартал – 750 тис. м. куб. (а.с. 12).

За змістом п. 3.2 договору підставами для транспортування природного газу ГРМ є : підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об’єктів споживачів (далі – підтверджені обсяги), а також наявність договору на постачання природного газу (а.с. 32-37). Місячний обсяг транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.п. 3.6 - 3.8 договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі – акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначних у додатку № 1 до договору. Газорозподільне підприємство до 5-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригінала акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані повноважним представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства. Замовник протягом 2-х днів з дня одержання акта наданих послуг зобов’язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб). Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

Розділом V «Тариф та порядок розрахунків» визначено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газорозподільними трубопроводами за 1000 куб м. (далі – тариф), встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п.5.1 договору). Тариф, визначений у пункті 5.1 цього розділу, є обов’язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами договору (п. 5.2 договору). Розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі IV договору, та податку на додану вартість (п. 5.3 договору). Загальна сума договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику (п. 5.4 договору). Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за 5 банківських днів до початку місяця транспортування. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати на плановий обсяг природного газу по кожному об’єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.7 договору визначено, що у разі виникнення у замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та в порядку передбаченому законодавством порядку, складають графік погашення заборгованості, що є додатком даного договору. У разу відсутності графіку погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти отримані від замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості з найдавнішим строком її виникнення.

За приписами п. 11.1 договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовжений на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії договору або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу в обсязі 480924,00 куб м. за період березень – травень 2014 р., включно, на загальну суму 110880,32 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за березень – травень 2014 р., включно, що підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с. 15, 17, 19). На оплату вартості наданих послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки № 3255 від 31.03.2014 р. за березень 2014 на суму 15216,42 грн. з ПДВ, № 4255 від 28.04.2014 р. за квітень 2014 на суму 53163,07 грн. з ПДВ та № 5255 від 28.05.2014 р. за травень 2014 на суму 42500,83 грн. з ПДВ (а.с. 14, 16, 18).

Судом встановлено, що позивачем правомірно визначена сума до сплати в актах прийому-передачі природного газу та рахунках на оплату наданих послуг у відповідності до тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, що затверджені постановами НКРЕ № 1815 від 30.12.2013 р., № 593 від 30.04.2014 р. (а.с. 38-40).

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив умови договору – за надані послуги з транспортування природного газу розрахувався частково на суму 106638,49 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 41-51). Таким чином на день подання позову до суду відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 10218,14 грн. з урахуванням дебетового сальдо відповідача в розмірі 5976,31 грн. станом на 01.01.2014 р. згідно спірного договору (110880,32 грн. – 106638,49 грн. + 5976,31 грн.).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Після подачі позову до суду (22.12.2014 р – дата поштового штемпеля підприємства зв’язку через яке надіслано позовну заяву) відповідачем 12.01.2015 р. погашено суму основного боргу в повному обсязі в сумі 10218,44 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача та платіжним дорученням № 15 від 12.01.2015 р. (а.с.71, 74).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 10218,14 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1298,96 грн. за період з 08.06.14 р. по 15.12.14 р. включно, три відсотка річних в сумі 160,87 грн. за той же період та інфляційні втрати в сумі 960,49 грн. за той же період.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати послуг з транспортування природного газу, перевіривши розрахунки позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 960,49 грн., а щодо стягнення пені та трьох відсотків річних - частково в сумі 1251,66 грн. та 157,89 грн. відповідно, оскільки позивачем не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, строк виконання зобов’язання з оплати вартості послуг з транспортування природного газу настав 11.06.2014 р., замість 08.06.2014 р., як визначено позивачем. Крім того, позивачем нараховано пеню з перевищенням шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Від відповідача надійшла факсограма, що містить клопотання про зменшення позовних вимог на суму трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, у зв’язку із скрутним фінансовим та виробничим становищем відповідача, складним становищем у виробничій сфері будівельних матеріалів, а також враховуючи повну сплату основного боргу останнім.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати та 3% річних не являються штрафними санкціями. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заявлені вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають зменшенню, а тому клопотання відповідача в цій частині судом відхилено.

У відповідності до ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. За приписами ч. 2 ст. 218 вказаного кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування заявленого клопотання в частині зменшення суми пені відповідач посилається на скрутне фінансове та виробниче становище підприємства останнього, а також складне становище в державі, зокрема у виробничій сфері будівельних матеріалів, що є основною сферою діяльності відповідача, та просив врахувати повне погашення ним суми основного боргу. Однак, будь-якого документального підтвердження в обґрунтування заявленого клопотання та наявності виключних обставин, що можуть бути підставою зменшення штрафних санкцій, відповідачем до клопотання не надано.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обов’язок доведення тих фактів та обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 32 вказаного Кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення суми неустойки (пені) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1819,69 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10218,14 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ –ЦЕГЛА» (16400, Чернігівська область, Борзнянський район, м. Борзна, вул. Паризької комуни, буд. 33, р/р 26007010080861 в Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 03588301) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Більшовицька, 55, р/п 26005172100077 в ПАТ «Укрінбанк» м. Київ, МФО 300142, код ЄДРПОУ 20413052) - 1251,66 грн. пені, 157,89 грн. трьох відсотків річних, 960,49 грн. інфляційних втрат та 1819,69 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко

.