Рішення № 42384512, 13.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р.Справа № 922/5218/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс", м. Харків про стягнення 12730,43 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Територія Плюс" грошові кошти в розмірі 11840,00 грн., які були сплачені в якості оплати за поставку товару по договору № 214 від 26.04.2012р. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 890,43 грн. нарахованої пені. Судові витрати просить покласти на відповідача.

13.01.2015 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

13.01.2015 року до суду від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача та згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 17.12.2014 року, місцезнаходження відповідача - 61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За результатами проведених конкурсних торгів по закупівлі продуктів хімічних різних технічного призначення (біоцид, флокулянт, активоване вугілля) Лот 1: Біоцид "Purotech 62" або еквівалент, "Purotech 63" або еквівалент, "Purotech 68" або еквівалент, активоване вугілля БАУ або еквівалент; Лот 2: Флокулянт Пьюрофлок 890 або еквівалент та акцепту пропозиції конкурсних торгів від 05.04.2012 року, 26.04.2012 року було укладено договір № 214 між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (далі за текстом також - Замовник, позивач) та ТОВ "Територія Плюс" (далі за текстом також - Постачальник, відповідач) на поставку продуктів хімічних різних технічного призначення по Лоту 2: Флокулянт Пьюрофлок 890 або еквівалент (далі за текстом також - Договір).

За умовами Договору, Постачальник зобов'язувався у 2012 році поставити Замовнику продуктів хімічних різних технічного призначення по Лоту 2: Флокулянт Пьюрофлок 890 або еквівалент, класифікатор ДК 016-97, код 24.66.4 (далі за текстом також - Товар), а Замовник - прийняти та оплатити цей Товар.

25 квітня 2012 року позивачем було направлено заявку на адресу відповідача щодо поставки Товару у кількості 1,5 тон.

На підставі направленої заявки від 25.04.2012 року відповідачем було виставлено наступні рахунки-фактури:

- Рахунок - фактура № СФ-16175 від 17.05.2012 року на поставку 0,5 т. на загальну суму 59 200,00 грн.;

- Рахунок - фактура № СФ-9147 від 29.10.2012 року на поставку 1,0 т. на загальну суму 118 400,00 грн.

Розділом 4 Договору передбачено порядок здійснення оплати, за яким Замовник здійснює передплату в розмірі 50 % (п'ятдесят) від вартості кожної замовленої партії Товару згідно з рахунком-фактурою, що наданий Постачальником на підставі письмової заявки Замовника, в якій вказується необхідна кількість Товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Остаточний розрахунок здійснюється протягом двох банківських днів з моменту поставки Товару.

23.05.2012 року позивачем було здійснено повну оплату в сумі 59 200,00 грн. за рахунком-фактурою від 17.05.2012 року та 15.11.2012 року здійснено повну оплату в розмірі 118 400,00 грн. за рахунком-фактурою від 29.10.2012 року.

Загальна сума оплати склала 177 600,00 грн.

Відповідно до пп. 5.3, 5.4. Договору доставка Товару здійснювалась силами та за рахунок Постачальника на склад ПАТ "Харківська ТЕЦ-5".

Поставка Товару Постачальником здійснена з липня 2012 року по лютий 2013 року на загальну суму 165 760,00 грн.

Таким чином, поставка Товару не здійснена на суму в розмірі 11 840,00 грн. Станом на 03.01.2014 року поставка Товару на склад позивача не відбулась.

31.08.2014 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 11 840,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд визнає відповідача таким, що порушив свої зобов'язання щодо постачання товару на суму 11840,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Розділу 7 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором, винна сторона виплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 890,43 грн.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, код ЄДРПОУ 35243993) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) - 11840,00 грн. грошових коштів, які були сплачені в якості оплати за поставку товару по договору № 214 від 26.04.2012 року, 890,43 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко