Рішення № 42384471, 19.01.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.2015

Справа № 920/2054/14

за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей», м. Путивль, Сумська область,

про стягнення 6782 грн. 84 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача – не з’явився;

Від відповідача – не з’явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 6782 грн. 84 коп., в тому числі 4717 грн. 04 коп. заборгованості за переданий природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору № 12/344-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 15.10.2012року, 513 грн. 16 коп. пені, 670 грн. 19 коп. штрафу відповідно до п. 7.2. договору, 624 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 257 грн. 82 коп. 3% річних.

Позивач подав лист № 14/2-7в від 16.01.2015року (факсограма), в якому просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника позивача за наявними у справі матеріалами, у зв’язку з неможливістю забезпечення явки останнього у судове засідання.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач подав клопотання від 12.01.2015року, в якому просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Оскільки сторони не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 12/344-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 15.10.2012року, позивач зобов’язується передати у власність відповідача у 2012 році, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад та грудень 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 39715 грн. 90 коп.

Згідно з п. 6.1 укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4717 грн. 04 коп.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 39715 грн. 90 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий природний газ у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4717 грн. 04 коп. заборгованості.

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору, останній у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штрафу розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачу нараховано пеню в загальній сумі 513 грн. 16 коп. та штраф в загальній сумі 670 грн. 19 коп., в тому числі пеню в сумі 87 грн. 59 коп. за період з 14.11.2012року по 27.12.2012року та штраф в сумі 340 грн. 00 коп. за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у жовтні 2012 року; пеню в сумі 79 грн. 10 коп. за період з 14.12.2012року по 28.12.2012року за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у листопаді 2012 року, з урахуванням часткових проплат; пеню в сумі 346 грн. 48 коп. за період з 14.01.2013року по 13.07.2013року, з урахуванням часткових проплат, та штраф в сумі 330 грн. 19 коп. за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у грудні 2012 року.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 257 грн. 82 коп., інфляційні збитки в сумі 624 грн. 63 коп., в тому числі 3% річних в сумі 17 грн. 52 коп. за період з 14.11.2012року по 27.12.2012року та інфляційні збитки в сумі 4 грн. 85 коп. за листопад-грудень 2012року за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у жовтні 2012 року; 3% річних в сумі 15 грн. 82 коп. за період з 14.12.2012року по 28.12.2012року та інфляційні збитки в сумі 26 грн. 90 коп. за грудень 2012 року за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у листопаді 2012 року; 3% річних в сумі 224 грн. 48 коп. за період з 14.01.2013року по 15.08.2014року та інфляційні збитки в сумі 592 грн. 89 коп. за січень 2013року - липень 2014року за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у грудні 2012 року;

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вказано вище, згідно з актами приймання-передачі відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 39715 грн. 90 коп., в тому числі на суму 4857 грн. 14 коп. у жовтні 2012 року, на суму 13 448 грн. 10 коп. у листопаді 2012 року, на суму 21 410 грн. 66 коп. у грудні 2012 року.

Відповідно до довідки операцій та сальдо по відповідачу, що міститься в матеріалах справи, останнім здійснено часткову оплату природного газу на суму 13 588 грн. 20 коп. 27.12.2012року, на суму 21 410 грн. 66 коп. 28.12.2012року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Оскільки позивачем вказане не взято до уваги при розрахунку пені та 3% річних, зокрема день фактичної сплати суми заборгованості включено в період часу, за який здійснено нарахування, судом перераховано суми пені та 3% річних нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені та 3% річних та згідно розрахунком суду загальний розмір пені складає 505 грн. 66 коп., загальний розмір 3% річних – 256 грн. 41 коп., в тому числі 85 грн. 60 коп. пені та 17 грн. 17 коп. 3% річних за період з 14.11.2012року по 26.12.2012року, за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у жовтні 2012 року (оплата природного газу – 27.12.2012року); 73 грн. 58 коп. пені та 14 грн. 76 коп. 3% річних за період з 14.12.2012року по 27.12.2012року за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у листопаді 2012 року (оплата природного газу в сумі 8731 грн. 06 коп. - 27.12.2012року, в сумі 4717 грн. 04 коп. – 28.12.2012року); 346 грн. 48 коп. пені за період з 14.01.2013року по 13.07.2013року та 224 грн. 48 коп. 3% річних за період з 14.01.2013року по 15.08.2014року за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у грудні 2012 року.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 505 грн. 66 коп., штрафу в сумі 670 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 256 грн. 41 коп., інфляційних збитків в сумі 624 грн. 63 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 7 грн. 50 коп. пені, 1 грн. 41 коп. 3% річних суд відмовляє за їх необґрунтованістю на підставах вказаних вище.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної та неповної оплати природного газу, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» (вул. Комсомольська, буд. 20, м. Путивль, Сумська область, код ЄДРПОУ 02547429) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) 4717 грн. 04 коп. заборгованості, 505 грн. 66 коп. пені, 670 грн. 19 коп. штрафу, 256 грн. 41 коп. 3% річних, 624 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.01.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна