Рішення № 42383846, 12.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27033/14 12.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК - ПМ»

про стягнення 235 697,63 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Степаненко О.А- по дов. №б/н від 02.03.2014р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ» звернулося до господарського суду міста Києва з позововм до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК - ПМ» про стягнення 235 697,63 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.01.2015 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №110 від 20.04.3011р. не здійснив в повному обсязі оплату виконаних позивачем робіт.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав. Завяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Представник відповідача про час та місце розгляду справи вповідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02071, м. Київ, вул.. Ярославська, 31-Б, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19881771 від 12.01.2015 р. та вказано в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

20 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ» (надалі -позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК - ПМ» (надалі - відповідач) було укладено договір на технічне обслуговування № 110, згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язується виконувати роботи по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання згідно відомості обсягів робіт (додаток №1).

В пункті 2.2. договору сторони визначили вартість робіт з технічного обслуговування обладнання за цим договором за місяць в розрахунку 18 636,48 грн. з ПДВ. Вартість робіт визначена сторонами у відповідності з розрахунками відомості обсягів робіт, згідно Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться відповідачем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, наданого позивачем.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу узгоджені сторонами послуги по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 768 436,06 грн., однак, відповідач послуги оплатив лише частково, зокрема в сумі - 532 738,42 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за договором в розмір 235 697,63 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 235 697,63 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між товариством та управлінням договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 768 436,06 грн., зокрема, актами приймання виконаних робіт, які підписано сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням дати складання актів приймання виконаних робіт та п. 2. 4 договору, згідно з яким відповідач був зобов'язаний розрахуватися за виконанні позивачем згідно договору роботи на протязі десяти банківських днів з моменту їх підписання, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у сумі 235 697,63 грн., а встановлені судом обставини свідчать, що строк виконання грошового зобов'язання настав. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є таким, що порушив зобов'язання по сплаті на користь позивача 235 697,63 грн. за виконані згідно договору роботи, а тому позовні вимоги в частині стягнення такої заборгованості визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 4 714,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК - ПМ» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 31-Б, код ЄДРПОУ 24918955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (код ЄДРПОУ 33308688, 04073, м. Київ, провул. Куренівський, буд. 17, літ. ) 235 697 грн. 63 коп. заборгованості та 4 714 грн. 00 коп. судового збору. .

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 16.01.2014 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.