Постанова № 42382928, 20.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 січня 2015 р. № 820/18742/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Орлової А.О.

відповідача - Куропятник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ продуктів" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Світ продуктів», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 7520302203 від 16.09.2014 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 20000,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10000,0 грн., на загальну суму 30000,0 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ продуктів» взяте на податковий облік в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова 08.10.2010 р. за №49431, і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки від 11.08.2014 року № 1632 та направлень від 11.08.2014 року №1833 та від 11.08.2014 року №1834 виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Малишко Ігорем Анатолійовичем та старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Поповим Максимом Олександровичем, згідно із п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ продуктів», податковий номер 37364971, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТРО ГРУП» податковий номер 38488873 за січень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт від 22.08.2014 року № 3335/20-30-22-03/37364971, яким зафіксовані порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряє мий період на суму 20000,00 грн. та внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету у сумі 20000,0 грн.

16.09.2014 року, на підставі акту перевірки, ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №7520302203, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 20000,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10000,0 грн., на загальну суму 30000,0 грн.

Підприємство не погодилось з винесеним рішенням та оскаржило його до ГУ Міндоходів у Харківській області та Державної фіскальної служби.

За результатами розгляду, скарги підприємства залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Судом в судовому засіданні було встановлено, що підставами для винесення рішення, є висновки фахівців ДПІ про те, що надані позивачем документи не доводять причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього конкретного результату та досягненням завдяки цьому певної економічної мети (ефекту), за відсутності відповідних доказів щодо кількісних та якісних характеристик послуг, доказів фактичного отримання цих послуг позивачем.

Судом встановлено, що Позивачем було укладено договір з ТОВ "Інтро Груп" № 30/04/13 від 30.04.2013р., де позивач є замовником послуг з перевезення вантажу.

На підтвердження вказаних взаємовідносин ТОВ «Світ-продуктів» надало до перевірки первинні документи, які були складені в процесі здійснення господарських операцій: договір, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Крім того, згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Суд вказує, що про фактичне виконання робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у б\хгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем було надано товарно-транспортні накладні. В даних документах, які відносяться до первинних документів, не зазначено марку та номерний знак автомобіля, який здійснював перевезення вантажу, також в жодній товарно-транспортній накладній не зазначено особу, що отримувала вантаж.

Крім того з даних товарно-транспортних накладних не вбачається чіткий маршрут руху транспортного засобу та відповідно і кількість наданих послуг.

Також судом встановлено, що Акти виконаних робіт не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг, строки виконання, осіб, які надавали послуги, маршрутів та адрес за якими відбувалася доставка товару кількість здійснених перевезень. Зазначені обставини у взаємозв'язку виключають значення цих актів як первинних документів для підтвердження сум податкового кредиту по операціях з перевезеним вантажу.

До того ж висока вартість вказаних послуг із врахуванням змісту актів виконаних робіт, без конкретизації послуг наданих позивачу, свідчить про відсутність у позивача при здійсненні вказаних витрат розумних економічних або інших причин (цілі ділового характеру), які мають зв'язок із господарською діяльністю.

Надані позивачем документи не доводять причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього конкретного результату та досягненням завдяки цьому певної економічної мети (ефекту). За відсутності відповідних доказів щодо кількісних та якісних характеристик послуг, а також доказів фактичного отримання цих послуг позивачем, суд приходить до висновку, що здійснені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями донарахування є правомірними.

З огляду на приписи п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 198.3 Податкового кодексу України підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та призначення останніх для такого використання. За відсутності факту придбання послуг та наявності лише формально складених документів відповідні суми не можуть відображатись в податковому обліку, адже це є протиправним та суперечить нормам матеріального права, а саме: п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 198.3 Податкового кодексу України.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Світ продуктів" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 21 січня 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко