Постанова № 42382856, 15.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2015 р. №820/18682/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар", звернувся з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкову вимогу за №1903-25 від 20.10.2014 року на суму 20 554,53 грн. (пеня), прийняту Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області; скасувати рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 20.10.2014 р. про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.09.2013 року між ТОВ "ТД Агродар" та ПАТ "РЕАЛ БАНК" було укладено договір банківських рахунків суб’єкта господарювання №445/08-1/БТ. На виконання умов даного договору ПАТ "РЕАЛ БАНК" відкрив ТОВ "ТД Агродар" поточний рахунок №260093014652. 11.03.2014 року позивачем було надано до ПАТ "РЕАЛ БАНК" платіжне доручення №249 для сплати податку на прибуток з поточного рахунку №2600930145652 грошових коштів у розмірі 282364,0 грн. Однак всупереч договору банківських рахунків суб"єкта господарювання №445/08-1/БТ ПАТ "РЕАЛ БАНК" не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжного доручення №249 від 11.03.2014 року. Окрім того платіжним дорученям № 2933 від 10.09.14р. повторно сплатив зазначену суму до бюджету. Позивач вважає, що виконав усі умови для сплати податкового зобов’язання, передбачені законодавством України, відповідальність у вигляді нарахованої пені повинен нести банк, отже податкова вимога №1903-25 від 20.10.2014 року та рішення від 20.10.2014 р. про опис майна у податкову заставу є безпідставними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в письмових поясненнях по справі, наданих до суду зазначив, що в облікових картках ТОВ "ТД "Агродар" обліковується пеня, яка виникла внаслідок несплати самостійно нарахованої суми по податковій декларації за 2013 рік з податку на прибуток підприємства №9091106713 строк сплати якої 11.03.2014 року. У відповідності до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом. У зв’язку з наведеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, заяви сторін про розгляд справи без їх участі, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 02.03.2014 року позивачем надано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій самостійно визначив суму грошового зобов"язання, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 282364,0 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2014 року ТОВ "ТД Агродар" на адресу ПАТ "РЕАЛ БАНК" було надано лист в якому позивач просив провести п/д №249 від 11.03.2014 року про сплату податку на прибуток в бюджет за 2013 рік з поточного рахунку № 2600930145652 у сумі 282364,00 грн. у зв"язку з останнім днем сплати податку на прибуток. Разом з листом було надано платіжне доручення № 249 від 11.03.2014 року.

14.03.2014 року ПАТ "РЕАЛ БАНК" на адресу позивача було надано лист в якому повідомлялось, що у зв’язку із визнанням ПАТ "РАЕЛ БАНК" неплатоспроможним починаючи з 03.03.2014 року в ПАТ "РЕАЛ БАНК" запроваджується тимчасова адміністрація відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №10 від 28.02.2014 року "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації". Враховуючи те, що ТОВ "ТД Агродар", як юридична особа є кредитором ПАТ "РЕАЛ БАНК" (в рамках Закону України" Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), ПАТ "РЕАЛ БАНК" не може порушити вимог чинного законодавства України, зокрема пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та виплатити (під час заборони на задоволення вимог кредиторів) ТОВ "ТД "Агродар", як юридичній особі суму коштів, що знаходяться на банківському рахунку.

Вподальшому, 27.03.2014 року ТОВ "ТД "Агродар" було надано лист до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області, в якому повідомлялось про те, що 11.03.2014 року ТОВ "ТД Агродар" було надано до ПАТ "РЕАЛ БАНК" лист за вих. №11/03-1 від 11.03.2014 року у якому ТОВ "ТД Агродар" просив провести п/д №249 від 11.03.2014 року про сплату податку на прибуток в бюджет за 2013 рік з поточного рахунку № 2600930145652 у сумі 282364,00 грн. у зв"язку з останнім днем сплати податку на прибуток.

Оскільки банком не було проведено платіж за платіжним дорученням №249 від 11.03.2014 року , позивач платіжним дорученям № 2933 від 10.09.14р. повторно сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання в розмірі 282364,00 грн.

Однак, 20.10.2014р. відповідачем сформовано податкову вимогу №1903-25, відповідно до якої сума податкового боргу позивача за нарахованою пенею щодо несвоєчасно сплаченого податку становить 20 554,53 грн.

Разом з тим, на підставі наявного у позивача податкового боргу та надісланої податкової вимоги відповідачем прийнято рішення № від 20.10.2014 р. про опис майна у податкову заставу.

Перевіряючи правомірність позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З системного аналізу викладених норм видно, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014р. № К/800/13275/13, від 15.12.2014р. № К/800/45490/14

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.03.2014р., тобто у строки встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем подано платіжне доручення №249 на перерахування коштів у сумі 282364,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою на відповідному листі. Платіжне доручення не виконано з вини банку.

Вказані обставини встановлені постановою Вищого Господарського Суду України у справі № 922/1911/14 від 19.11.2014р. за позовом ТОВ «ТД «Агродар» до ПАТ «Реал-банк», третя особа ДПІ у Київському районі м. Харкова про стягнення коштів. З огляду на положення ч. 1 ст. 72 КАС України, вказані обставини не підлягають доказуванню.

З огляду на зазначене, подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаних сумах припинився.

В даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник, отже платник податків відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, у зв'язку з чим у податкового органу не має підстав для надсилання позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області №1903-25 від 20.10.2014 року.

Скасувати рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 20.10.2014 р. про опис майна у податкову заставу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волошин Д.А.