Постанова № 42382381, 14.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 січня 2015 року (об 11 год. 45 хв.) Справа № 808/6905/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Сахно О.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Державна податкова інспекція в Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 42 667,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Зокрема, зазначає, що ФОП ОСОБА_3 має податковий борг у розмірі 42 667,50 грн., який виник в результаті несплати сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених відповідачу контролюючим органом за результатами перевірки. Вказує, що відповідачем податкове повідомлення-рішення було оскаржене як у адміністративному, так і судовому порядку. Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі №2а-0870/7382/11 у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду від 10.10.2013 у справі №2а-0870/7382/11- без змін. Посилається на ст. 254 КАС України та вважає, що вищевказана сума грошового зобов'язання є узгодженою. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі та зазначив, що на даний час податкове зобов'язання не є узгодженим та не підлягає стягненню, оскільки 30.09.2014 відповідач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістіна ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтай 2001», в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2006 №0001221702/0, від 15.09.2006 №0001221702/1, від 21.11.2006 №0001221702/2, від 25.01.2007 №0001221700/3, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують охоронювані інтереси. Вказує, що ухвалою суду від 17.11.2014 провадження у справі №808/6222/14 відкрито, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, проте ухвалою від 16.12.2014 провадження у вказаній справі закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України. Поясню, що ФОП ОСОБА_3 не погоджується закриттям провадження у справі та буде оскаржувати вказане рішення до суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 20.04.1999, про що свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посадовими особами ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено відповідний акт від 11.08.2006 №142/17-2/НОМЕР_1 (далі - Акт). Під час перевірки встановлено порушення відповідачем вимог п.1.4 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 26600 грн. 00 коп., за І кВ. 2006 року на суму 1845 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: - жовтень 2005 року на 5541 грн. 00 коп.; - грудень 2005 року на 21059 грн. 00 коп.; - березень 2006 року на 1845 грн. 00 коп.

На підставі Акту відповідачем 28.08.2006 винесено податкове повідомлення - рішення №0001221702/0, яким ФОП ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 667,50 грн., з яких: 28 445,00 грн. - основний платіж, 14 222,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим позивачем рішенням відповідач оскаржив його до суду.

10.10.2013 по справі №2а-0870/7382/11 Запорізький окружним адміністративним судом було винесено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції від 10.10.2013 по справі № 2а-0870/7382/11 - без змін.

Відповідно до довідки про заборгованість станом на 13.01.2015 відповідач має податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 42 667,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме 21.07.2014 відповідачу поштою була направлена податкова вимога від 16.07.2014 № 1708-25 на суму 42 667,50 грн., яка отримана відповідачем особисто 23.07.2014, про що свідчить його підпис у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_3 вищевказаної суми податкового боргу у добровільному порядку ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2181-ІІІ), яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) під час виникнення податкового боргу, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до Запорізького окружного адміністративного суду було оскаржено податкове повідомлення-рішення, яким відповідачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, проте постановою суду від 10.10.2013 по справі №2а-0870/7382/11 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Указане рішення залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014.

У відповідності із ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 5 ст.254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ч.2 ст.255 КАС України).

Із матеріалів справи вбачається, що правомірність та обґрунтованість нарахування відповідачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42 667,50 грн. була предметом дослідження в іншій адміністративній справі, та встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI він набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Ураховуючи вищевикладені приписи законодавства суд вважає необґрунтованим твердження представника позивача, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 667,50 грн., є неузгодженим, оскільки буде в подальшому оскаржене відповідачем до суду.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 21.07.2014 відповідачу поштою була направлена податкова вимога від 16.07.2014 № 1708-25 на суму 42 667,50 грн., яка отримана відповідачем особисто 23.07.2014.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом п. 95.1 - 95.4 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 42 667,50 грн. відповідачем не сплачений, заборгованість перед бюджетом не погашена, що представником відповідача підтверджено у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість 42667,50 грн., на р/р 31116029700009, код платежу 14010100, отримувач Державний бюджет Шевченківського району, код отримувача 38025367, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак