Рішення № 42378660, 25.12.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4231/14-ц

2/264/10510/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Ксєломєнос О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про спонукання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» з вимогами визнати неправомірними дії відповідача відносно проведення розрахунку при видачі довідки, необхідної для призначення пенсії, скорегованого заробітку за період роботи з 09 травня 1986 року по 07 червня 1986 року, який був здійснений відповідачем без урахування всіх вимог нормативних актів та урядових рішень; зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітку за період з 09 травня 1986 р. по 07.06.1986 р. з урахуванням всіх вимог діючого законодавства та урядових рішень; зобов'язати видати за вказаний період роботи довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження по формі, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України.

Пізніше позивач уточнював свої позовні вимоги та з урахуванням останніх уточнень просив визнати неправомірними дії відповідачів відносно проведення розрахунку при видачі довідки за період роботи з 09 травня 1986 року по 07 червня 1986 року, який був здійснений відповідачем без урахування всіх вимог нормативних актів та урядових рішень; зобов'язати відповідачів провести перерахунок заробітку за період з 09 травня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням всіх вимог діючого законодавства та урядових рішень, тобто провести розрахунок оплати по завищеній тарифній ставці (посадового окладу) з урахуванням небезпечних зон, виконавши розрахунок виходячи з встановленого в зоні відчуження 6 - годинного робочого дня та 6 - денної (36 годинної) робочого тижня; зобов'язати відповідачів видати, необхідну для перерахунку розміру пенсії за інвалідністю як ліквідатору аварії на ЧАЕС, довідку форми №122, затвердженої Постановою Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 09.03.1988р. № 122 та довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, в якій зазначити розмір скорегованого заробітку за період 09 травня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням проведеного перерахунку заробітної плати; а саме зазначити в довідці такі дані, які містяться в формі довідки, яка є додатком до листа Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996р. №01-3/244-013-2. На зворотній стороні довідки зазначити всі розрахунки, на підставі яких була заповнена лицева сторона, тобто зазначити в довідці всі ті дані, які необхідні для перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що перебуваючи у трудових відносинах з Відповідачами в 1986 році він був призваний з підприємства через військкомат на військові збори для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У період часу з 09.05.1986 року по 07.06.1986 року в складі військової частини виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На даний час Позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, ІІІ групу інвалідності, захворювання пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Підприємство відповідача видало довідку про заробітну плату із якою позивач не погоджується у зв'язку із заниженням розміру його заробітної плати та недотриманням необхідної форми довідки, яка потрібна для органів Пенсійного фонду при перерахунку пенсії чорнобильцям. При видачі довідки не зазначено період роботи, населений пункт або об'єкт, де особою проводились роботи з ліквідації аварії на ЧАЕС. Такі дані містяться в архівній довідці, яка була надана відповідачу. Відповідач ПАТ «МЗВМ» є правонаступником виробничого об'єднання «Ждановтяжмаш», до якого позивач звернувся за видачею довідки. Однак видана довідка не була встановленої форми та не містила всіх необхідних відомостей. При цьому позивач зауважує, що раніше відповідач вже видавав довідку на підставі якої була нарахована пенсія та у нього були всі відомості для видачі довідки, а зараз з невідомих причин повідомляє про відсутність таких даних. Кратність, яка застосовується при розрахунку заробітної плати, визначається виходячи із встановлених законодавством зон небезпеки в межах якої знаходився населений пункт. На думку позивача відповідачем не було враховано положень листа Міністерства праці та соціальної політики від 13.04.2001 року за №03-3/1652-018-2 та його 5 розділу, в якому роз'яснено порядок оплати праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які у 1986 - 1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, а також не було враховано, що з березня 1996 року була введена нова форма довідки про заробітну плату, яка необхідна для призначення, перерахунку пенсії інвалідам Чорнобильцям. Форма довідки затверджена листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 року №01-3/244-013-2. На підставі вказаного просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача ПАТ «МЗВМ» та ПАТ «Азовзагальмаш» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнав, подав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що з наявних на підприємстві відомостей ОСОБА_1 в період часу з 19.03.1985 року по 08.04.1988 року був співробітником ВО «Ждановважмаш». Відповідно до норм ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підприємство відповідача надало позивачу довідку про заробітну плату для пред'явлення її у Пенсійний фонд України. Вказує, що за пунктом 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою КМУ від 23.11.2011р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). У даному випадку первинними документами щодо питань перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 є особисті розрахункові листи, табеля обліку відпрацьованого часу та накази генерального директора ВО «Ждановважмаш» (про введення тарифних ставок та посадових окладів). Табеля обліку робочого часу є документами тимчасового зберігання (термін зберігання 1 рік) та не збереглися, а накази генерального директора - здані на зберігання до Донецького обласного архіву. Особові розрахункові листи позивача маються на підприємстві, копії яких надані до суду та на їх підставі була видана довідка про заробітну плату позивачу. Доказів щодо неналежного нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період часу з травня 1986 року по червень 1986 року зі сторони позивача не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, видане 22.02.2011 року Донецькою обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього НОМЕР_2 від 22.02.2011 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

У 1986 році позивач перебував у трудових відносинах з Виробничим об'єднанням «Ждановважмаш», яке в подальшому після декількох реорганізацій увійшло до складу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (ПАТ «МЗВМ»). ПАТ «МЗВМ» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВО «Ждановважмаш», що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Згідно архівної довідки від 06.07.2012р., виданої Маріупольським ОМВК, ОСОБА_1 приймав участь у складі військової частини №73413 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 09.05.1986 року (наказ №01) по 07.06.1986 року (наказ 32). Дні виїзду в зони - відрядження в місто Прип'ять з 21.05.1986 року (наказ №14) по 24.05.1986 р. (наказ №17); з 31.05.1986 р. (наказ №23) по 01.06.1986р. (наказ №25). Отримав дозу опромінення 25,036 рентген. Місце дислокації частини за вказаний період с.Діброва (а.с. 15).

Тобто позивач має право на оплату праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регулювали порядок оплати праці робітників і службовців занятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З метою отримання довідки про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків на ЧАЕС позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 23.12.2013р.(а.с. 14).

Листом від 22.01.2014р. ПАТ «Азовзагальмаш» надало відповідь про неможливість видати довідку про заробітну плату з урахуванням кратності за період перебування позивача в зоні відчуження у зв'язку із відсутністю первинних документів (а.с. 16).

Листом від 11.08.2014р. ПАТ «МЗВМ» повідомило про видачу довідки відповідачу та надало довідку про заробітну плату, копія якої міститься в матеріалах справи. Також ПАТ «МЗВМ» представив суду копії розрахункових листів позивача за травень - червень 1986 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Статтею 15 цього Закону закріплено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У зв'язку із тим, що позивач працював на забрудненій території та приймав участь в ліквідації наслідків аварії вказана в ст. 15 Закону довідка має бути видана позивачу на його вимогу підприємством на якому він в цей час працював або його правонаступником, яким є ПАТ «МЗВМ».

Аналогічний до Закону обов'язок передбачено і Кодексом законів про працю України, згідно статті 49 якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до п. 2.10. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. N 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У відповідності до частини 6 п.п. 5 п 2.1. вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком позивач повинен додати, зокрема, документи, які засвідчують його особливий статус: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

В своєму позові позивач просить суду зобов'язати відповідача видати йому для перерахунку розміру пенсії за інвалідністю як ліквідатору аварії на ЧАЕС довідку форми №122, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, проте, суд досліджуючи вказану вимогу позивача встановив наступне. В існуючих інформаційно-правових, законодавчих базах, які на сьогоднішній день доступні суду, відсутній текст вказаної постанови та затвердженої довідки форми №122, а також позивачем не було представлено суду офіційний або будь-який інший достовірний повний текст даної постанови для встановлення протиправності дій відповідача, не було представлено доказів розсекречення даного нормативно-правового акту, на який робиться посилання в позові, що наразі унеможливлює всебічне вивчення судом змісту нормативних приписів даного правового акту та зобов'язання відповідача видати у відповідності до нього запитувану позивачем довідку, і в цілому не дозволяє вирішити обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлений процесуальним законом в цивільному судочинстві принцип змагальності сторін позивач не довів обґрунтованість своїх вимог в цій частині, тому в їх задоволені слід відмовити.

Крім того, з наведених вище положень частини 6 п.п. 5 п 2.1. вказаного Порядку вбачається, що довідка форми №122 не є обов'язковою та замість неї для призначення пенсії може бути надана до органів пенсійного фонду довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В даному випадку позивач має у себе в наявності документи, які замінюють довідку форми №122, та не створюють перешкод для оформлення (перерахунку) його пенсії, через її відсутність. Законодавством не закріплено прямого імперативного обов'язку підприємства видавати працівнику довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою №122.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

До того ж в пункті 8 Листа Міністерства соціальної політики України від 27.02.1996р. № 01-3/244-013-2 «Щодо перевірки даних про оплату праці за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках» роз'яснено, що довідку форми N 122 подавати для призначення пенсій у відповідності зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обов'язково, оскільки період роботи в зоні відчуження вказано в довідці про заробіток.

Отже за таких умов, права позивача на збір та отримання всіх необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів, через відсутність у нього довідки форми №122, не порушуються, а відтак в цій частині не підлягають захисту.

Надаючи оцінку решті позовних вимог суд керується наступним.

Згідно пункту 7 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Судом встановлено, що позивач був військовозобов'язаний, який був призваний на військові збори для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах певної зони небезпеки. Місцем дислокації його військової частини було селище Діброва із двома відрядженнями до м.Прип'ять в період з 21.05.1986р. по 24.05.1986р. та з 31.05.1986р. по 01.06.1986р.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 було поширено на військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зонах відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, порядок оплати праці передбачений для робітників і службовців. Тобто за цим розпорядженням призвані на збори військовозобов'язані особи фактично отримали права та гарантії, які були передбачені для загальних робітників і службовців інших підприємств, залучених до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оплата праці робітників і службовців, працівників підприємств, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах у порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Про зазначений порядок оплати праці було роз'яснено листом Держкомпраці УРСР та Укрпрофради від 08.01.87 р. N 05/2-25-2; 03-51-8, а також зазначено в пункті 5 Листа Мінпраці від 13.04.2001р. № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986 - 1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».

Отже наведені вище положення нормативних актів встановлюють обов'язок працедавців розраховувати заробітну плату працівників в період виконання ними робіт, пов'язаних з ліквідацією аварії на ЧАЕС, в кратному розмірі відповідно до зон небезпеки.

Згідно пункту 2 Листа Міністерства соціальної політики України, від 27.02.1996, № 01-3/244-013-2 "Щодо перевірки даних про оплату праці за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках" оплата праці громадянам, які тимчасово переведені і відряджені на роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, провадиться в розрахунку встановленого 6-ти годинного робочого дня (36-ти годинного робочого тижня) з урахуванням кратності.

Також відповідно до пункту 9 зазначеного Листа від 27.02.1996, № 01-3/244-013-2 з 15.03.96р. запроваджується нова форма довідки про заробіток, яка додається до Листа. При цьому згідно вимог пункту 1 Листа така довідка має бути заповнена по всіх реквізитах.

При цьому як зазначено в спільному листі Міністерства праці України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, Міністерства фінансів України від 29.10.92 р. №09-3751 у разі невірного визначення особам які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розміру заробітної плати підприємства, установи, організації на підставі первинних документів зобов'язані провести перерахунок заробітної плати згідно до вимог законодавства.

Натомість оглянута в судовому засіданні довідка про заробітну плату позивача від 24.07.2014р. та його розрахункові листи за травень, червень 1986р. свідчать про те, що Відповідачем ПАТ «МЗВМ», як правонаступником прав та обов'язків ВО «Ждановважмаш», не було дотримано наведених вище положень законодавства в частині оплати праці позивачу з урахуванням кратності за період виконання робіт в зоні відчуження та надання довідки про заробіток встановленої форми, що є порушенням прав позивача та підставою для визнання такий дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок заробітної плати за період перебування в зоні відчуження і виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 09.05.1986р. по 07.06.1986р. із зобов'язанням видати довідку про заробітну плату встановленої форми, передбаченої Листом Міністерства соціальної політики України від 27.02.199р. № 01-3/244-013-2.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам позивача, які зазначені в письмових поясненнях, про необхідність врахування відповідачем при розрахунку заробітної плати та складані довідки про заробітну плату подвійної тарифної ставки до 100% та премію за виконану роботу до 60% тарифної ставки, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про правонаступництво України» Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Згідно з абзацом 4 підпункту і підпункту 1 Постанови №207 від 10.06.1986 року оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЄС в зоні відчуження і запобігання забруднення навколишнього середовища, провадилась в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 4, 3, 2-кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи. В зазначеній Постанові не йдеться про застосування кратності до підвищеної до 100% тарифної ставки, а тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для збільшення йому тарифної ставки на 100%.

Відносно нарахованої премії за виконувані під час ліквідації роботи, то відповідно до п.4 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканській Ради профспілок від 10.06.1986 №207, дозволялось нарахування премії у максимальному розмірі 60% тарифної ставки (окладу) в місяць.

Відповідно до Постанови №153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЄС виплачувалась за рішенням керівника відповідно з діючими на підприємстві актами преміювання та в розмірах, які визначались підприємством.

За пунктом 11 Листа Міністерства соціального захисту населення України «Про оплату праці громадян, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в І986-І990 роках» від 24.04.1997р. № 06-1635 особам, призваним на військові збори і направленим в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премія могла бути заплачена на загальних підставах за освовним місцем роботи.

Розмір премії працівників визначався з урахуванням внутрішніх положень підприємства відповідача, що діяли на ньому на момент відрядження.

Тобто за своєю правовою природою нарахування премії та визначення її розміру є безумовним правом підприємства, а не його обов'язком.

Отже, якщо премія не нараховувалась або була нарахована в меншому розмірі ніж максимальна 60%, то на сьогоднішній день відповідач не зобов'язаний збільшувати або примусово донараховувати більший розмір премії позивачу, і так само включати його до довідки про заробітну плату.

Виходячи із цього доводи позивача щодо підвищення розміру премії до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць, суд вважає не обґрунтованими.

Також в прохальній частині позову позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітку за спірний період з урахуванням всіх вимог діючого законодавства та урядових рішень.

Формулювання таких вимог є загальними та не містять конкретний, вичерпний зміст вимог позивача. Натомість відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а рішення суду відповідно до роз'яснень, наведених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконав всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

З урахуванням цього резолютивна частина рішення не повинна носити загальний характер та унеможливлювати його виконання для відповідача, а тому в такому формулюванні вимоги позивача є незаконними та задоволенню не підлягають.

Також суд не погоджується з вимогами позивача в частині зазначити у рішенні суду зміст довідки із детальним зазначенням конкретних видів виплат, виходячи із можливої відсутності для цього первинних бухгалтерських документів у відповідача у зв'язку із спливом строку їх зберігання на підприємстві.

З урахуванням викладеного суд прийшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням зон небезпеки у кратному розмірі та встановленого 6-ти годинного робочого дня та видати відповідну довідку про заробітну плату встановленого зразка.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 197, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про спонукання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (код ЄДРПОУ 20355550) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_3) за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період роботи з 09 травня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням зон небезпеки у кратному розмірі та встановленого 6-ти годинного робочого дня (36-ти годинного робочого тижня).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (код ЄДРПОУ 20355550) видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_3) довідку про заробітну плату встановленого зразка за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 09 травня 1986 року по 07 червня 1986 року для пред'явлення в Пенсійний фонд України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (код ЄДРПОУ 20355550) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко