Ухвала суду № 42378391, 15.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2637/13-к

Провадження №11-кп/772/3/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Чезганова А. М.

Доповідач : Пікановський Б. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р.

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого Пікановського Б.В.,

Суддів: Олексієнка Ю.Г., Ковальської І.А.

При секретарі Воронюк О.О.

За участю: прокурора Старинця О.Ю.

Потерпілого ОСОБА_2

Адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 15 січня 2015 р.

кримінальне провадження № 12013010060000002 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_11, прокурора Краєвської Н.Й., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_7

на вирок Вінницького міського суду Вінницької області

від 29 травня 2014 р., яким засуджено:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Літинка, Літинського р-ну, Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_7 проживаючого в АДРЕСА_8, в силу ст. 89 КК України не судимого,

за ст. ст. 189 ч. 3, 146 ч. 2, 190 ч. 3, 209 ч. 1, 70 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією коштів отриманих злочинним шляхом та з конфіскацією всього належного йому майна,

виправдано ОСОБА_7 за ст. ст. 27 ч. 3, 28 ч. 3, 357 ч. 3, 27 ч. 3, 14 ч. 1, 190 ч. 4 КК України за відсутністю в його діях складу злочинів;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, без реєстрації місця проживання, мешканця АДРЕСА_9 раніше судимого: 21.10.2004 р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст. ст. 143 ч. 2, 144 ч. 3, 193 ч. 3 КК України 1960 р., 189 ч. 4, 15, 190 ч. 4, 190 ч. 4, 356, 357 ч. 3, 70 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; 12.08.2009 р. Вільнянським районним судом Запоріжської області за ст. ст. 390 ч. 2, 71, 72 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі,

за ст. ст. 189 ч. 3, 146 ч. 2, 357 ч. 3, 190 ч. 3, 70 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

виправдано ОСОБА_8 за ст. ст. 14 ч. 1. 190 ч. 4 КК України за відсутністю в його діях складу злочину;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки та мешканки АДРЕСА_10, без реєстрації місця проживання, з початковою загальною освітою, неодруженою, має на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючої, раніше судимої: 24.12.2010 р. Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 680 грн.; 06.07.2012 р. Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених п. 2 ст. 76 КК України,

за ст. ст. 27 ч. 5, 189 ч. 3, 146 ч. 2, 357 ч. 3, 27 ч. 5, 190 ч. 3, 70 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточне покарання призначене у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_11 судові витрати за проведення експертних досліджень по 235 гривень 20 коп. з кожного. Вирішене питання з речовими доказами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволений частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_7 - 2000 грн., з ОСОБА_8 - 5000 грн.

Вироком встановлено, що приблизно на початку квітня 2012 року в м. Вінниці обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, завідомо знаючи, що власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживає у даній квартирі сам, зловживає спиртними напоями та легко піддається впливу, вирішили незаконно заволодіти вказаною квартирою та продати її.

13 квітня 2012 року обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_8, реалізуючи свій намір, прийшли в помешкання потерпілого ОСОБА_2 і, представившись відповідно власницею фірми та охоронцем, познайомилися з ним, повідомивши ОСОБА_2, що, нібито, хочуть влаштувати його на високооплачувану роботу на їх фірму. Крім того, обвинувачена ОСОБА_11 запевнила потерпілого ОСОБА_2, що він їй сподобався і вона хоче з ним продовжити спілкування. Таким чином, обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ввійшли в довіру до потерпілого ОСОБА_2 та шляхом обману, під приводом влаштування його на роботу, заволоділи його паспортом серії НОМЕР_1, виданим 5 лютого 1996 року Замостянським РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, та військовим квитком, з метою подальшого використання під час заволодіння квартирою.

Після цього, про свої злочинні наміри обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11 повідомили обвинуваченого ОСОБА_7, який погодився прийняти участь у незаконному заволодінні квартирою потерпілого ОСОБА_2, оформлені її купівлі-продажу та пошуку покупця цієї квартири.

16 квітня 2012 року обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11, продовжуючи виконувати спільний з обвинуваченим ОСОБА_13 злочинний план, маючи умисел на незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_2, з метою примушування його надати довіреність на право розпорядження його майном, винайняли квартиру в АДРЕСА_2, куди привезли потерпілого ОСОБА_2, запевнивши останнього, що так потрібно для його працевлаштування.

В подальшому, протягом п'яти днів, позбавивши потерпілого ОСОБА_2 волі, перешкоджаючи його вільному пересуванню та спілкуванню, погрожуючи вбивством або спричиненням тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам, а також залякуючи і надалі утримувати проти його волі у вказаній квартирі, обвинувачений ОСОБА_8, за допомогою обвинуваченої ОСОБА_11, яка вчиняла необхідні дії по незаконному утриманню потерпілого у найманій квартирі, примусив потерпілого ОСОБА_2 підписати довіреність на право розпорядження його квартирою за адресою: АДРЕСА_3. Сприймаючи вказані погрози, як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю своїх близьких родичів, не маючи можливості залишити вказану найману квартиру або повідомити рідних чи звернутись у міліцію, потерпілий ОСОБА_2 погодився підписати таку довіреність.

В той же час, приблизно, з 15 по 20 квітня 2012 року обвинувачений ОСОБА_7, продовжуючи виконувати спільну з обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_11 домовленість, з метою заволодіння коштами свого знайомого ОСОБА_14, запропонував останньому придбати за вигідною ціною квартиру потерпілого ОСОБА_2, повідомивши йому неправдиву інформацію, що власник бажає швидко реалізувати квартиру в зв'язку із заборгованістю по комунальних платежах та необхідністю швидкого одержання коштів. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14, що документи на квартиру власник втратив, а тому, з метою одержання дублікатів цих документів, ОСОБА_2 надасть йому довіреність з правом вчинення будь-яких дій щодо вищезазначеної квартири. ОСОБА_14 погодився на пропозицію ОСОБА_7 та передав йому у якості завдатку гроші в сумі 850 доларів США.

20 квітня 2012 року, продовжуючи виконувати спільний злочинний умисел, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у найману квартиру АДРЕСА_4 виклали для складання та підписання довіреності приватного нотаріуса ОСОБА_15, якого запевнили, що ОСОБА_2, у зв'язку з травмою ноги, самостійно не може з'явитись до нотаріальної контори. Для того, щоб не викликати у нотаріуса жодних підозр, обвинувачений ОСОБА_8, заздалегідь перебинтував ногу потерпілому ОСОБА_2 В той же день нотаріусом ОСОБА_15 було складено та посвідчено довіреність на ОСОБА_14 на право розпорядження квартирою потерпілого ОСОБА_2, яку останній підписав.

У подальшому, з метою безперешкодного продажу квартири потерпілого ОСОБА_2, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11, періодично перевозили його в наймані квартири в АДРЕСА_5, де незаконно його утримували з 20 квітня 2012 року, приблизно, до 27 квітня 2012 року, АДРЕСА_6 - з 27 квітня 2012 року по 2 травня 2012 року, по АДРЕСА_11 приблизно, з 2 травня 2012 року по 10 травня 2012 року, не даючи потерпілому ОСОБА_2 змоги вільно пересуватись та спілкуватись будь з ким, даючи тим самим обвинуваченому ОСОБА_7 можливість оформити всі необхідні документи на продаж квартири ОСОБА_2 та отримати кошти від покупця.

Оскільки ОСОБА_14, будучи, згідно довіреності, представником потерпілого ОСОБА_2, не міг юридично оформити право власності на квартиру особисто на себе або на свою дружину, він на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_7 погодився підписати договір купівлі - продажу квартири від 27 квітня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_16, згідно з яким покупцем квартири став обвинувачений ОСОБА_7, а останній, у свою чергу, зобов'язувався переоформити право власності на квартиру за дружиною ОСОБА_14 - ОСОБА_17 Крім того, не будучи обізнаним про злочинні дії та наміри обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, вважаючи правомірними свої дії щодо придбання квартири ОСОБА_14 передав ОСОБА_7 у якості завдатку за квартиру гроші в загальній сумі 7650 доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ, на той час становило 61105 гривень 90 копійок, які ОСОБА_7 розділив з ОСОБА_8 та ОСОБА_11, використавши їх в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 за попередньою змовою, шляхом вимагання з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, насильства над потерпілим чи його близькими родичами та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_2, вчиненого з корисливих мотивів протягом тривалого часу, заволоділи його квартирою АДРЕСА_1, вартістю 162596 гривень, що є великим розміром, тобто більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Після цього, обвинувачений ОСОБА_7 зареєстрував на своє ім'я право власності на вказану квартиру та, отримавши можливість самостійно нею розпоряджатись, без відома обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_11, запропонував своєму знайомому ОСОБА_18 придбати вищевказану квартиру, на що останній погодився. 14 травня 2012 року обвинувачений ОСОБА_7 уклав із ОСОБА_18 договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_19, згідно з яким ОСОБА_7 відчужив ОСОБА_18 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за 22000 доларів США. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 уклав угоду щодо майна, отриманого в результаті вчинення ним суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації.

Крім того, приблизно, в перших числах травня 2012 року обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11 познайомилися з ОСОБА_20, під приводом працевлаштування останнього, ввійшли до нього в довіру та незаконно заволоділи його пенсійним посвідченням НОМЕР_3 виданим 9 грудня 2002 року, військовим квитком серії НОМЕР_2, виданим 10 вересня 1967 року Вінницьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Вінницької області, та трудовою книжкою.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 із доповненнями ставиться питання про скасування вироку із поверненням справи на новий судовий розгляд та про зміну запобіжного заходу на більш м'який. Основними доводами апеляції є те, що вирок ґрунтується виключно на неправдивих показаннях потерпілого ОСОБА_2, суд послався на докази, здобуті з порушенням вимог закону, безпідставно відхилив клопотання про виклик свідків, будь-яких злочинів він не вчиняв. При призначені покарання не взято до уваги наявність у нього на утримані малолітніх дітей та матері - інваліда другої групи.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 ставиться питання про скасування вироку та виправдання ОСОБА_8, посилаючись на недоведеність його вини у вчинені злочинів, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Жоден з допитаних свідків не бачив протиправних дій з боку обвинувачених стосовно потерпілого ОСОБА_2

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 посилається на те, що злочинів не вчиняв, потерпілий ОСОБА_2, з яким він повністю розрахувався за продаж квартири, його оговорює, будь-яких протиправних дій він не вчиняв.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 просить вирок скасувати та справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_11 складу злочинів, вважає її вину не доведеною, протиправного впливу на потерпілого ОСОБА_2 вона не вчиняла, свої висновки суд не обґрунтував.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного покарання. Вважає безпідставним та необґрунтованим рішення суду про виключення кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину організованою групою, не взявши до уваги те, що обвинувачені мали спільний злочинний план та діяли організовано, розподіливши між собою ролі. Просить призначити обвинуваченим більш суворе покарання, кваліфікувавши їх дії за ознакою - вчинення злочину організованою групою. А саме, визнати винним: ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України та призначити покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 146 КК України - 7 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі, за ч. 4 ст. 190 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 209 КК України - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України - 6 р. 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 70 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 71 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна; ОСОБА_8 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України та призначити покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 146 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі, за ч. 4 ст. 190 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 70 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_11 у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України та призначити покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 146 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі, за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 14 , ч. 4 ст. 190 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 70 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача, проти інших апеляційних скарг заперечує, просить постановити новий вирок з наведених в апеляції підстав та призначити обвинуваченим більш суворе покарання, виступи потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_3, які проти апеляційних скарг заперечують, просять вирок залишити без змін, виступи обвинувачених та їх захисників, які проти апеляції прокурора заперечують, підтримали апеляційні скарги сторони захисту, пославшись на наведені у них доводи, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 370 КПК України та постановлено законний, обґрунтований і вмотивований вирок. Висновки суду про винність обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчинені злочинів, за які їх засуджено, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності.

Доводи обвинувачених та їх захисників про те, що обвинувачені діяли правомірно, допомагаючи ОСОБА_2 у продажу належної йому квартири, будь-яких злочинів не вчиняли, спростовуються показаннями потерпілих, свідків та іншими наведеними у вироку доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 під час досудового слідства та в суді показав, що не мав намірів стосовно відчуження належної йому квартири, шляхом обману ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заволоділи його паспортом, із застосуванням насильства та погроз фізичної розправи над ним та його близькими родичами проти його волі утримували на різних квартирах. Сприймаючи погрози як реальні, він змушений був виконувати їх вказівки, підписав доручення на розпорядження його квартирою, не повідомляв нотаріусам, що діє проти своєї волі, оскільки обвинувачені були поблизу. Йому перев'язали ногу, для того щоб у нотаріуса не виникло питань, чому він не може з'явитись у нотаріальну контору. На квартиру, де його утримували, приходив ОСОБА_7, який з ним не спілкувався. Потім ОСОБА_8 йому пояснював, що ОСОБА_7 шукає покупця на його квартиру. Під час телефонних розмов із матір'ю, братом та колишньою дружиною ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постійно контролювали його, щоб він не повідомив нічого зайвого. Знаючи, що документи на його квартиру знаходяться у матері, він не сподівався, що обвинувачені зможуть так швидко продати її. Під час звільнення він не повідомив відразу працівникам міліції, що його незаконно утримували, так як бажав спочатку поспілкуватись із братом, відповідну заяву у правоохоронні органи подав наступного дня.

Потерпілий ОСОБА_14 показав, що знайомий батьків його дружини ОСОБА_7 запропонував на вигідних умовах придбати квартиру у м. Вінниці за 14000 доларів США. Дану квартиру показав йому ОСОБА_7 та повідомив, що власник втратив документи на квартиру, які необхідно поновити на підставі довіреності від імені власника на його ім'я. Власника квартири ОСОБА_2 він не бачив і ОСОБА_7 чомусь не хотів, щоб він з власником зустрічався. Він сплатив ОСОБА_7 завдаток в розмірі 850 доларів США, а потім ще заплатив 6800 доларів США. Коли з'ясувалось, що неможливо оформити квартиру на себе, так як він є представником продавця, ОСОБА_7 переконав його у необхідності оформити квартиру на нього, а потім ОСОБА_7 переоформить квартиру на нього чи його дружину - ОСОБА_17 Він разом з ОСОБА_8 виписали ОСОБА_2 з квартири. Він розраховував, що батько дружини ОСОБА_21 позичить решту коштів та він повністю розрахується з ОСОБА_13 за квартиру, проте позичити таку суму не вдалось і він відмовився від придбання квартири. ОСОБА_7 спочатку запевняв, що поверне кошти, а потім 15 травня 2012 року приїхав до нього та просив сказати працівникам міліції, що квартиру придбав у ОСОБА_2 за 21000 доларів США, але він у цьому йому відмовив.

Повідомлені потерпілими обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17 та іншими наведеними у вироку доказами.

Зокрема, свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23, які є відповідно матір'ю та братом ОСОБА_2, повідомили, що дану квартиру придбала матір та оформила її договором дарування на сина, документи на квартиру зберігались у матері, так як ОСОБА_2 зловживав алкоголем, проживав один та його легко було обманути. З середини квітня 2012 року ОСОБА_2 почав відповідати на телефонні дзвінки дуже різко, спілкувався коротко, повідомляв, що змінив роботу і постійно був чимось зайнятий. Лише 11 травня 2012 року вони дізнались, що ОСОБА_2 тримали якісь особи, які шляхом погроз використали ОСОБА_2 та заволоділи належною йому квартирою. ОСОБА_23 допоміг брату звернутись у правоохоронні органи з відповідною заявою.

Свідок ОСОБА_17 підтвердила, що її чоловік ОСОБА_14 довіряв ОСОБА_7, який був знайомим її батька, сплатив йому завдаток за квартиру в розмірі 850 доларів США, а потім після укладання договору купівлі-продажу квартири та оформлення квартири на ОСОБА_7, сплатив ще 6800 доларів США. Згодом до її чоловіка та до батька почав систематично телефонувати ОСОБА_8 з вимогою повністю розрахуватись за квартиру. Вони з чоловіком та її батько не змогли позичити необхідних коштів, а тому відмовились від придбання квартири. Проте, ОСОБА_7 грошей не повернув, а 15 травня 2012 року приїхав до них додому в смт. Літин та просив чоловіка, коли до них прийдуть працівники міліції, розповісти, що квартиру чоловік придбав у ОСОБА_2 за 21000 доларів США.

Свої показання потерпілі підтвердили під час очних ставок: ОСОБА_2 з ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_8 ( т. 3 а. с. 44-47, 49-50, 51-54); ОСОБА_14 з ОСОБА_13 (т. 3 а. с. 39-43).

Злочинність дій обвинувачених підтверджується також протоколом огляду предметів, вилучених за місцем проживання ОСОБА_7, серед яких виявлено перепустку ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_7, в якому він виправдовується у заволодінні квартири ОСОБА_2, посилаючись на вину циган - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 98-124), протоколом огляду квартири АДРЕСА_11, яку наймали ОСОБА_8 та ОСОБА_9, під час якого виявлено та вилучено банківську картку на ім'я ОСОБА_2, мобільний телефон ОСОБА_2 та документи інших осіб (т. 1 а. с. 219-220). З метою здійснення постійного контролю над потерпілим ОСОБА_2 під час вчинення нотаріальних дій, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_7 перев'язав потерпілому ногу. Дану обставину ОСОБА_8 підтвердив під час очної ставки з ОСОБА_13 (т. 3 а. с. 29-33). Про виконання вказівок ОСОБА_7 з приводу заволодіння квартирою потерпілого підтвердила на очній ставці з ОСОБА_13 і ОСОБА_9 (т. 3 а. а. 36-38). Для отримання дублікату договору дарування квартири ОСОБА_7 представився нотаріусу родичем ОСОБА_25, що підтвердила допитана в якості свідка нотаріус ОСОБА_26 З метою легалізації майна, а саме квартири потерпілого ОСОБА_2, отриманої злочинним шляхом, ОСОБА_7 14.05.2012 р. продав дану квартиру ОСОБА_18, що підтверджується показаннями свідка - приватного нотаріуса ОСОБА_19 та копією відповідного договору купівлі-продажу (т. 2 а. с. 57-80). Справа за заявою ОСОБА_18 про заволодіння ОСОБА_13 його коштами в розмірі 22000 доларів США виділена органом досудового розслідування в окреме провадження.

Допитаний в судовому засіданні під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_24, який не допитувався в суді першої інстанції через відсутність на той час повних анкетних даних, показав, що користується автомобілем марки «БМВ» зеленого кольору та на прохання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 здійснював їх перевезення по місту. В тому числі разом з ними перевозив ОСОБА_2 на зустріч з нотаріусом, яка спілкувалась з ОСОБА_2 в його машині за відсутності інших осіб. Будь-якого тиску та насильства щодо ОСОБА_2 з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 він не помічав. Також підвозив за продуктами ОСОБА_2, який був вільний у пересуванні.

Дані показання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки потерпілий ОСОБА_2 проти них заперечив, пояснивши, що ніколи самостійно не виходив з квартир, де його примусово утримували, в тому числі не їздив за продуктами. Вхідні двері постійно були замкнені на ключ і він не мав можливості вийти. Він боявся висловлених стосовно нього погроз, а тому виконував вказівки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Крім того, свідок ОСОБА_24 є знайомим обвинувачених та зацікавлений у вирішені справи на їх користь, тоді як показання потерпілого ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються сукупністю вищенаведених доказів.

Дії обвинувачених суд вірно кваліфікував, навівши мотиви прийнятого рішення та належним чином оцінивши досліджені докази. Необґрунтованими є доводи прокурора про неправильне виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину організованою групою, а також про безпідставне виправдання обвинувачених у готуванні до заволодіння шляхом шахрайства правом розпорядження квартирою ОСОБА_20 В даному випадку, судом враховано вимоги ст. 28 ч. 3 КК України та взято до уваги те, що в обвинувальному акті не зазначено, які саме дії вчинено ОСОБА_7 щодо організації та утворення злочинної групи, які саме ролі виконували обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9, чим саме підтверджується наявність певного плану дій, а також те, що він був відомий і схвалений всіма учасниками. Обґрунтувавши у мотивувальній частині вироку свій висновок щодо виключення з обвинувачення вищезазначеної кваліфікуючої ознаки з посиланням на досліджені докази, суд, згідно із вимогами ч. 3 ст. 17 КПК України, усі сумніви з цього приводу оцінив на користь обвинувачених. З таких же підстав не можна погодитись з доводами прокурора про доведеність обвинувачення у готуванні обвинувачених до заволодіння шахрайським шляхом квартирою ОСОБА_20 З показань свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28, на які прокурор посилається в апеляційній скарзі, вбачається, що на їх думку невідомі особи, на вимогу яких ОСОБА_20 просив віддати йому паспорт, можливо мали намір отримати шахрайським способом кредит або заволодіти квартирою. Тобто доводи сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Підстав для скасуванні вироку та постановлення нового вироку за наведеними в апеляції прокурора мотивами - немає. Не приймаються до уваги посилання прокурора на необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, оскільки відповідно до копії постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 р., ОСОБА_7 був звільнений від покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 квітня 2009 року (т. 1 а. с. 246-257).

Разом з тим, вирок підлягає зміні в частині призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_9 шляхом пом'якшення покарання за ст. ст. 27 ч. 5, 190 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, що буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винної та наведеній у вироку обставині, що пом'якшує покарання - наявності на утримані двох малолітніх дітей, а також надасть можливість застосувати обраний судом принцип призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим). Крім того, судом першої інстанції не враховані роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 23 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 та неправильно застосовано, з посиланням на ч. 4 ст. 70 КК України, принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, за яким ОСОБА_9 була звільнена від відбування покарання з випробуванням. За таких умов кожен вирок має виконуватись самостійно.

Покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України. Призначаючи покарання ОСОБА_8, суд врахував наявність у нього матері - інваліда першої групи, про що йдеться мова в його апеляційній скарзі. Наявність у ОСОБА_8 малолітньої дитини не є підставою для пом'якшення покарання з огляду на зазначені у вироку негативні дані про його особу. Крім того, покарання за вчинення тяжких злочинів призначене ОСОБА_8 у розмірі, який є ближчим до мінімального строку, передбаченому відповідними санкціями.

Заява обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування акту амністії задоволенню не підлягає, оскільки згідно із п. є ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується до осіб, засуджених за ч. 3 ст. 189 КК України.

Керуючись 376, 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_5, прокурора Краєвської Н.Й. залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 р. щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 - залишити без змін. В порядку, передбаченому ч. 2 ст. 404 КПК України даний вирок стосовно ОСОБА_11 в частині призначеного покарання - змінити. Пом'якшити ОСОБА_9 покарання за ст. ст. 27 ч. 5, 190 ч. 3 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі та виключити з вироку призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_9 засудженою за ст. ст. 27 ч. 5, 189 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна; за ст. 146 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 357 ч. 3 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень; за ст. ст. 27 ч. 5, 190 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі. В силу ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. Даний вирок та попередній вирок стосовно ОСОБА_9 звернути до самостійного покарання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Заяву ОСОБА_7 про застосування до нього акту амністії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженими ОСОБА_8, ОСОБА_13 з дня отримання її копії.

Судді: (підписи)

Вірно: