Постанова № 42377047, 29.12.2014, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/6344/14-а

Провадження № 2-а/577/140/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" грудня 2014 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Осадчій І.О.

з уч. представника ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Конотоп справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Соснівської сільської ради про визнання неправомірним та скасування рішення від 15.05.2000 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати рішення Соснівської сільської ради восьмої сесії 23 скликання від 15.05.2000 року неправомірним в частині припинення права колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства "Соснівське" та скасувати його в цій частині. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.06.1995 року згідно рішення Соснівської сільської ради другої сесії двадцять другого скликання було передано у колективну власність членам КАП "Соснівський" землі площею 2416 га, у постійне користування було передано КАП "Соснівський" 1078 га землі. 04.07.1995 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії СМ№07, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 7, а також виданий Державний акт на право постійного користування землею серія СМ 00000012. 05.09.1997 року на загальних зборах членів КАП "Соснівський" було перейменоване вищезазначене підприємство в колективне сільськогосподарське підприємство ( КСП "Соснівське") тобто на базі КАП "Соснівський" було створене КСП "Соснівське", яке стало правонаступником КАП "Соснівський". 30.09.2014 року в судовому засіданні Господарського суду Сумської області стало відомо від відповідачів: управління Держземагенства у Конотопському районі Сумської області, Головного управління Держземагенства в Сумській області, Конотопської районної державної адміністрації, що рішенням Соснівської сільської ради восьмої сесії 23 скликання від 15.05.2000 року: припинено право колективної власності та постійного користування землею КСП "Соснівське" та КСП "8 Березня" в зв'язку з припиненням його діяльності; вилучено у КСП "Соснівське" та КСП " 8 Березня" державні акти на право колективної власності на землю та постійного користування землею і передано їх до архіву районного відділу земельних ресурсів. Вважає, що вказане рішення прийняте з грубим порушенням чинного законодавства за наступних підстав. Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529/29, 29.02.2000 року були проведені загальні збори уповноважених членів КСП "Соснівське" на яких було реформоване КСП "Соснівське" у приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Соснівська" ( ПСП АФ "Соснівська"). Відповідно до ст. 28, 29 Земельного кодексу України ( в редакції 1992-2000 р.р.) право колективної власності та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; відчуження (викупу) земельної ділянки раді народних депутатів; викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; припинення у випадках, передбачених п. 4,6-8 ст. 27 цього кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках зазначених у ст. 114 цього Кодексу. Припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. Однак, КСП "Соснівське" заяви про припинення права колективної власності на земельні ділянки не подавала, порушень відповідно до вищевказаних пунктів цього кодексу КСП "Соснівське" не було. Згідно ст. 140 Земельного кодексу України ( в редакції 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року) підставами припинення права власності на земельну ділянку є : добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення не земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Таким чином у ст. 140 ЗК України ( в редакції 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року) та ст. ст. 28,29 ЗК України ( в редакції від 13.03.1992 року), наведений вичерпний перелік підстав припинення прав на земельні ділянки, але вона не були застосовані щодо колективної власності КСП "Соснівське". Тобто припинення права колективної власності на спірні земельні ділянки могло мати місце лише на підставі та у спосіб, вище зазначеним законом, тобто за рішенням суду на підставі ст.ст. 140,142, 143 ЗК України ( в редакції 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року) чи ст. ст. 28, 29 ЗК України ( в редакції від 13.03.1992 року). Але жоден суд не приймав рішення про припинення права власності на землю КСП "Соснівське". Державний акт на право колективної власності не скасовувався і є чинним на даний час. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР)( є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України ( 2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року № 563-ХІІ ( 563-12) з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Вказані положення витратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, яке є обов'язковим до виконання на території України,остаточним і не може бути оскаржене. Таким чином Соснівська сільська рада, всупереч чинному законодавству, прийняла неправомірне рішення. На підставі вищевикладеного він і звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просить його задовольнити ( а.с. 24).

Відповідач: Соснівська сільська рада в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати без участі його представника, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить їх задовольнити ( а.с. 34).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно рішення Соснівської сільської ради другої сесії двадцять другого скликання від 30.06.1995 року було передано у колективну власність членам КАП "Соснівський" землі площею 2416 га, у постійне користування було передано КАП "Соснівський" 1078 га землі (а.с. 8) 04.07.1995 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії СМ№07, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 7 (а.с. 9-12), а також виданий Державний акт на право постійного користування землею серія СМ 00000012 (а.с. 13-16).

З протоколу № 4 загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства від 05.09.1996 року вбачається, що було вирішено: створити колективне сільськогосподарське підприємство "Соснівське"; прийняти статут колективного сільськогосподарського підприємства "Соснівське"; обрати головою колективного сільськогосподарського підприємства "Соснівське" ОСОБА_2 ( а.с. 17-18, 19-29).

Рішенням Соснівської сільської ради восьмої сесії 23 скликання від 15.05.2000 року вирішено припинити право колективної власності та постійного користування землею КСП "Соснівське" та КСП " 8-Березня" в зв'язку з припиненням його діяльності; вилучити у КСП "Соснівське" та КСП " 8-Березня" державні акти на право колективної власності на землю та постійного користування землею і передати їх до архіву районного відділу земельних ресурсів ( а.с. 6).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 28 ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 4, 6-8 ст. 27 ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.

Ст. 114 ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними. Земельна ділянка може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Таким чином, право колективної власності на спірні земельні ділянки могло мати місце лише на підставі та у спосіб, визначений законом. Разом з тим, жоден суд не приймав рішення про припинення права власності на землю КСП "Соснівське". Крім того, Державний акт на право колективної власності на землю СМ № 07 від 04.07.1995 року та Державний акт на право постійного користування землею СМ № 00000012 від 04.07.1995 року ніким не скасовувалися та є чинними на даний час.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР)( є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України ( 2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року № 563-ХІІ ( 563-12) з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Вказані положення витратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, яке є обов'язковим до виконання на території України,остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не надав, а навпаки позовні вимоги визнав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Соснівської сільської ради восьмої сесії 23 скликання від 15.05.2000 року слід визнати неправомірним в частині припинення права колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства "Соснівське" та скасувати його в цій частині.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 29, 114 ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст. 19 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, ст. 3, 10, 69-71, 158-161, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати рішення Соснівської сільської ради восьмої сесії 23 скликання від 15 травня 2000 року неправомірним в частині припинення права колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства "Соснівське".

Скасувати рішення Соснівської сільської ради восьмої сесії 23 скликання від 15 травня 2000 року в частині припинення права колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства "Соснівське".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Конотопського міськрайонного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Т. А. Буток