Ухвала суду № 42375614, 15.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/86/15 Головуючий І-ої інстанції

Справа №644/10069/13-к Сітало А.К.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Ємця О.П.,

суддів - Соколенка В.Г., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Потюк А.В.,

за участю: прокурора - Кочетова В.Ю.,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ТОВ «Фрегат-К» ОСОБА_3 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13.10.2014р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Указаним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3., громадянин України, уродженець м.Харкова, не працюючий, одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і йому призначено покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» на користь ОСОБА_5 39386грн. 29коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 150 000грн. компенсації моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 586грн. 80коп. за проведення судової авто-технічної експертизи.

До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його фактичного взяття під варту.

Як встановив суд, 6 серпня 2013 року о 21 годині ОСОБА_4 керував службовим технічно справним автобусом «MAN А-12» реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався маршрутом №147 по проспекту Косіора в м. Харкові з боку вул. 12-го Квітня в напрямку проспекту Фрунзе зі швидкістю біля 40 км/год.

Під час руху по вказаному проспекту, в районі розташування будинку №164, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно напрямку руху автобуса, і яку водій ОСОБА_4 об'єктивно був спроможний виявити з моменту її виходу на дорогу, не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано:

- п.12.3 «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,

та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, 1996р.н..

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, під час виникнення небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину проспекту Косіора зліва направо відносно напрямку руху автобуса, і яку водій ОСОБА_4 об'єктивно був спроможний своєчасно виявити з моменту виходу на проїжджу частину, не зменшив швидкості керованого ним автобуса аж до його зупинки і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і призначити новий судовий розгляд. Обвинувачений вказує, що в основу обвинувального вироку судом покладені показання свідків, які, на його думку, раніше у даному кримінальному провадженні не фігурували, з відеозапису їх присутність на місці пригоди не вбачається, а в судовому засіданні вони давали суперечливі свідчення, яким суд не дав ніякої оцінки. При цьому, як зазначає обвинувачений, його клопотання про виклик у судове засідання осіб, які були присутніми безпосередньо при ДТП, а також експерта, були проігноровані судом. Крім того, обвинувачений не погоджується з висновками автотехнічної експертизи у зв'язку з невідповідністю її фактичним обставинам ДТП, а також відсутністю будь-яких тверджень про порушення Правил дорожнього руху пішоходом, а відповідно і правильності дій водія при порушенні Правил дорожнього руху іншим учасником дорожнього руху, а саме потерпілою ОСОБА_5

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_3 просить вирок скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілої та відмовити в задоволенні заявленого цивільного позову в повному обсязі. Апелянт вказує, що ОСОБА_4 керував автобусом «MAN А-12» на підставі договору підряду, копія якого надавалась в ході досудового розслідування, тобто здійснював фактичне володіння ним на законних підставах, а тому позивач, заявляючи свої вимоги до ТОВ «Фрегат-К», звернувся до неналежного відповідача. Як вказано в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП не перебував в трудових відносинах з ТОВ «Фрегат-К», що виключає цивільну, чи будь-яку іншу відповідальність ТОВ «Фрегат-К» перед позивачем.

Крім того, на думку представника цивільного відповідача, заявлені вимоги щодо матеріальної шкоди ґрунтуються тільки на підставі наданих розрахункових документів, та не підтверджені медичною документацією. Так, в матеріалах кримінального провадження відсутня медична документація, яка б свідчила про призначення конкретних лікувальних засобів та медичних препаратів, та інших витрат саме потерпілої.

Також апелянт вважає, що при задоволенні позовних вимог щодо моральної шкоди судом не враховано наявність вини самої потерпілої у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка фактично своєю неправомірною поведінкою створила аварійну ситуацію та стала причиною ДТП.

Заявлені з боку цивільного позивача клопотання щодо з'ясування розміру фактичних витрат та їх відповідність лікуванню, а також фактична наявність причинного зв'язку поведінки потерпілої з настанням ДТП, що могли вплинути на визначення розміру моральної шкоди, як вказано в апеляційній скарзі, були відхилені та не досліджувалися судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який просив задовольнити його апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, яка підтримала апеляційні скарги свою та обвинуваченого, думку прокурора та представника потерпілої ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та вважали вирок законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Винуватість ОСОБА_4 у порушенні безпеки дорожнього руху, як особою, яка керує транспортним засобом, внаслідок чого потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, підтверджується показаннями обвинуваченого, який пояснив, що після висадки пасажирів та відновлення руху автобуса, він став об'їжджати легковий автомобіль, який намагався припаркуватися біля магазину «АТБ», при цьому автобус заїхав лівою стороною на умовну полосу зустрічного руху, у цей час боковим зором метрів за 10-15 побачив потерпілу, яка стояла на середині проїжджої частини, та, як він тоді подумав, пропускала автобус, але коли до автобуса залишалося 3-5 метрів, потерпіла стала бігти в сторону магазину «АТБ», він став гальмувати, але не зміг уникнути наїзду на пішохода. Крім того, його винуватість підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які пояснили, що місце ДТП було гарно освітлене, потерпіла знаходилась на середині дороги та пропускала транспорт, під час обгону легкового автомобілю автобус виїхав на зустрічну смугу і в цей час здійснив наїзд на потерпілу; даними протоколу огляду місця ДТП та схемою до нього; даними протоколу огляду транспортного засобу; даними протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_4; висновком судово-медичної експертизи про характер і ступінь отриманих потерпілою ушкоджень; висновком автотехнічної експертизи про технічну можливість водія ОСОБА_4 запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР. Крім того, судом були ретельно досліджені відеозаписи з камер зовнішнього спостереження супермаркету «АТБ», на яких зафіксовані обставини ДТП.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов вірного висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України.

Доводи обвинуваченого про те, що свідки, на показання яких послався суд у вироку, не фігурували у кримінальному провадженні до стадії судового розгляду, спростовуються даними реєстру матеріалів досудового розслідування, в якому зазначено про допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.4). В судовому засіданні свідки надали пояснення, які узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, необґрунтованими є доводи обвинуваченого про неправильність висновку автотехнічної експертизи. Так, вихідними даними для проведення автотехнічної експертизи слугували, зокрема, проведений слідчий експеримент за участю ОСОБА_4, відеозапис дорожньо-транспортної пригоди. У висновку експерта зазначено, що водій автобусу повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, та в даній дорожній обстановці мав технічну можливість запобігти цій дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання зазначених вимог. Невідповідність дій ОСОБА_4 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При цьому експертом вказано, що оцінка дій пішохода ОСОБА_5 не вимагає застосування спеціальних технічних пізнань, та може бути надана слідчим або суддею самостійно. Такий висновок експерта свідчить про те, що встановлення наявності порушень пішоходом вимог ПДР не виключає відповідальності водія ОСОБА_4 за порушення ним правил безпеки руху, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження. Обставин, які б свідчили про необ'єктивність або неповноту висновку експерта, не вбачається.

Покарання обвинуваченому призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,особи винного, конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.22, ч.ч.2,4 ст.396, ч.3 ст.404 КПК України, кримінальне провадження в суді здійснюється на умовах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною своїх правових позицій, прав і законних інтересів, з правом подання до суду відповідних доказів, клопотань. В разі неподання в суді першої інстанції доказів, в тому числі щодо спростування заявлених позовів у кримінальній справі, або не дослідження судом першої інстанції певних обставин справи, в апеляційній скарзі повинні зазначатись причини цього та міститись, крім іншого, клопотання апелянта про дослідження доказів. Суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, тільки за клопотанням учасників судового провадження (зокрема, апелянта) і тільки за умови, що вони досліджувались судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів заявлялось клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, представник ТОВ «Фрегат-К», заперечуючи позовні вимоги потерпілої, в суді першої інстанції не надавав доказів на спростування позову і не заявляв про їх витребування та дослідження. Крім того, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні при апеляційному розгляді представник цивільного відповідача не навів причин цього та не заявив клопотань про дослідження будь-яких доказів, за якими можна прийти до висновку про незаконність вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5

Разом з тим, матеріалами кримінального провадження і дослідженими судом доказами, наведеними у вироку, доведено факт вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст.286 КК України, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, з приводу яких вона лікувалась в лікарні і здійснювала самостійно оплату лікування за призначенням лікаря, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи, а також наданими потерпілою стороною відповідними медичними довідками за місцем лікування ОСОБА_5 та фіскальними чеками, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Позовні вимоги потерпілої щодо розміру спричиненої їй моральної шкоди задоволено судом частково, з урахуванням конкретних обставин по справі. Підстав вважати, що у справі неправильно визначено розмір завданої потерпілій матеріальної та моральної шкоди, яка стягнута на її користь з ТОВ «Фрегат-К», немає.

Доводи представника цивільного відповідача ОСОБА_3 про те, що ТОВ «Фрегат-К» не є належним відповідачем за позовом потерпілої про відшкодування матеріальної і матеріальної шкоди за наслідками ДТП, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції за клопотанням представника цивільного відповідача була долучена до матеріалів кримінального провадження і досліджена судом першої інстанції додаткова угода до договору фінансового лізингу від 18.07.2012р., згідно з якою автобус «MAN А-12», яким керував ОСОБА_4, на час настання ДТП знаходився у володінні ТОВ «Фрегат-К», що також підтверджено іншими доказами - реєстраційним талоном серії НОМЕР_2, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійною карткою серії НОМЕР_3, подорожнім листом №60864 від 06.08.2013р..

На підставі ч.2 ст.1187, ч.1 ст.1172 ЦК України, суд правильно визнав цивільним відповідачем ТОВ «Фрегат-К», оскільки на час ДТП, як за юридичною, так і за фактичною ознакою дане товариство, а не обвинувачений, було володільцем автобусу, оскільки користувалося ним на підставі правовстановлюючих документів, які на це дають право, та безпосередньо здійснювало його зберігання, експлуатацію, технічне обслуговування, що не оспорювалось представником цього товариства і обвинуваченим.

Твердження представника ТОВ «Фрегат-К» про те, що ОСОБА_4 керував автобусом «MAN А-12» на підставі договору підряду, тобто здійснював фактичне володіння ним на законних підставах, суперечать встановленим судом першої інстанції даним, яким суд надав належну оцінку у вироку. Так, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що під час скоєння ДТП ОСОБА_4 перебував у фактичних трудових відносинах з ТОВ «Фрегат-К», що підтверджено подорожнім листом, де зафіксовано, що перед виїздом на маршрут технічний огляд автобусу проведено механіком товариства, а також проведено медичний огляд водія медичним працівником того ж товариства. Крім того, в матеріалах кримінального провадження знаходиться характеристика ОСОБА_4, яка видана директором ТОВ «Фрегат-К», де зазначено, що ОСОБА_4 працює на даному підприємстві з 01.04.2012р. Дані перелічених документів, з урахуванням положень ст.24 Кодексу законів про працю України, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4, за відсутності трудового договору, перебував у фактичних трудових відносинах з товариством. З договору про надання послуг, укладеного між ТОВ «Фрегат-К» і ОСОБА_4 вбачається, що він був укладений після ДТП, а саме 01.12.2013р.

Із зазначеними висновками суду, викладеними у вироку, погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.

За таких фактичних обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ТОВ «Фрегат-К», відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ТОВ «Фрегат-К» ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2014 року у відношенні ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. Ємець В.Г. Соколенко С.К. Шабельніков