Ухвала суду № 42375594, 15.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/685/15 Доповідач - Кукліна Н.О.

Справа № 645/11530/14 Головуючий 1 інст. - Алтухова О.Ю.

Категорія : право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Лашаковій Д.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, визнання угоди недійсною та витребування майна із незаконного володіння

по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_2 , як придбаного у спільну сумісну власність за кошти її матері ОСОБА_8, передані доньці для придбання житла. В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювалися і остаточно позивач просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з жовтня 2010 року по 11 січня 2012 року; визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_2; визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_2, укладений 03 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 належне позивачу домоволодіння АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з жовтня 2010 року по 11 січня 2012 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 Спочатку вони проживали у квартирі його бабусі - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3, а з серпня 2011 року, коли у квартирі почали робити ремонт, вони мешкали у її матері ОСОБА_8, і лише ночували в різних місцях, оскільки в квартирі матері позивача було мало місця. 21 січня 2011 року мати позивача ОСОБА_8 продала квартиру АДРЕСА_1 та виручені гроші віддала ОСОБА_3 На дані кошти вони з ОСОБА_4 придбали автомобіль «Honda Accord», який було зареєстровано на ОСОБА_4, оскільки на той час позивач йому довіряла і вважала своїм чоловіком, задаток за даний автомобіль був сплачений позивачкою. Продавши вказаний автомобіль за 38 тис. дол. 18 жовтня 2011 року на ім'я ОСОБА_4 придбано будинок АДРЕСА_2 за 39 тис. дол. Будинок куплено за особисті кошти позивача , тому будинок є її приватною власністю , а не спільним майном подружжя.Під час сумісного проживання сторін у них народилася дочка - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 Проте після повернення з дитиною із пологового будинку з'ясувала, що з квартири АДРЕСА_3, де позивач проживала з ОСОБА_4, останній вивіз усі речі, в тому числі і позивача, і в подальшому припинив відносини із ОСОБА_3, всіляко заперечуючи факт їх спільного проживання.

Відповідачі та їх представники проти позову заперечували.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, визнання угоди недійсною та витребування майна із незаконного володіння відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказувала, що позивачем надані належні та беззаперечні докази на підтвердження факту проживання ОСОБА_3 однією сім'єю з ОСОБА_4 Наведено хронологію подій, що передували придбанню спірного житлового будинку АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 та джерело походження коштів, за які цей будинок був куплений. Одночасно відповідачем ОСОБА_4 не надано жодного належним чином оформленого доказу на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з'явилися , повідомлені представниками причини неявки у судове засідання згідно до ст.. 305 ЦПК України не перешкоджають розглядові справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або опорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя , суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст.ст.. 10, 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки , в тому числі і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказами згідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб , їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета договору. Статтю 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Доказуванння не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ст.. 256 ,259 ЦПК України в рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в тому числі в при встановленні факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, зазначається мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Положеннями статті 74 СК України передбачено право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю , але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 СК України.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач станом на жовтень 2010 року перебувала у іншому зареєстрованому шлюбі , який припинено на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 вересня 2011 року. 09 січня 2012 року у ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_9, батьком якої рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2014 року визнано ОСОБА_4 (а.с. 143-147 т.1).

Також судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що під час , коли позивач юридично перебувала у іншому шлюбі, на ім'я ОСОБА_4 куплено 22 січня 2011 року автомобіль . Житловий будинок АДРЕСА_2 придбано ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2011 року та продано 3 липня 2014 року ОСОБА_5

Оцінюючи встановлені у справі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції виходив із недоведеності належними та допустимими доказами фактів , що між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з жовтня 2010 року по 11 січня 2012 року склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, придбання в цей час спірного будинку у особисту приватну власність позивача за власні кошти та відчуження спірного будинку без згоди його власника .

Посилання позивача на зазначення в рішенні Московського районного суду м.Харкова від 19 вересня 2011 року про припинення шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_11 з 2009 року , судом першої інстанції досліджувалися і не визнані підставою для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, починаючи з жовтня 2010 року, часу, коли позивач юридично перебувала у іншому зареєстрованому шлюбі. ( а.с.11 т.1, 3 т.2)

Також судом першої інстанції не визнано народження у сторін дитини доказом сталих сімейних відносин, що могли стати підставою для задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу в період з жовтня 2010 року по 11 січня 2012 року.

Судом першої інстанції ретельно досліджувалися і не визнані доведеними належними та допустимими доказами твердження позивача ОСОБА_3 про набуття нею будинку АДРЕСА_2 в особисту приватну власність за кошти, передані їй матір'ю ОСОБА_8 Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених у справі обставинах, вимогах закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :