Рішення № 42371526, 16.01.2015, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1187/14-ц

Провадження № 2/525/8/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2015 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Сидоренко О.Г., з участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача Воронова Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 09.12.2013 року її, ОСОБА_1, було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» (надалі Відповідач) на посаду менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) департаменту регіонального розвитку (Центр). Її безпосереднім керівником, який взяв її на роботу і якому вона підпорядковувалася, був ОСОБА_7 - керівник напрямку «Роздріб-Центр». Основним видом діяльності ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» була торгівля виробами із скла, кераміки і господарчими товарами. До основних її, ОСОБА_1 трудових обов'язків належало: забезпечення стабільної роботи та розвиток магазинів посуду «Дім посуду» в місті Києві та центральному регіоні (міста Бориспіль, Вінниця, Чернігів, Лубни); підбір персоналу та його навчання техніці продажів; забезпечення і контроль виконання технологічних процесів (приймання товару, викладка, обслуговування покупців); ведення поточної документації, своєчасна подача (електронною поштою або в оригіналі разом з передачею товару) інформації в центральний офіс ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» (складання табелів робочого часу працівників, аналіз щоденного товарообігу); розвиток і становлення роздрібної торгівлі в центральному регіоні (підбір приміщень, організація і забезпечення відкриття нових магазинів). Вказує, що розмір її заробітної плати до виплати на руки («чистими»), який був запропонований і погоджений її безпосереднім керівником ОСОБА_7, становив 16000 гривень на місяць (еквівалент 2000 доларів на той час). Частина заробітної плати у розмірі 1599 грн. мала їй перераховуватися на банківську картку, решта суми - видаватися готівкою представниками відповідача у справі. У день прийняття на роботу, 09.12.2013 року, їй було заведено адресу корпоративної електронної пошти: goncharenko.і@еds-group.dр.uа. Пізніше, 23.12.2013 року її безпосередній керівник ОСОБА_7 представив її співробітникам відповідача, розіславши відповідний електронний лист.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскільки у ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» відсутні відокремлені підрозділи та орендовані офісні приміщення у місті Києві, її робочим місцем було її фактичне місце проживання в орендованій її майбутнім чоловіком у м. Києві квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - її ноутбук з доступом до мережі Інтернет і телефон. Завдання до виконання по роботі вона отримувала по телефону, або на її корпоративну електронну пошту, або особисту електронну пошту АДРЕСА_2. Виконання завдань здійснювалося за місцезнаходженням торгових точок ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс»: магазин «Дім посуду», м. Київ, просп. Возз'єднання, 2/1-а, ТЦ «Дарниця»; магазин «Дім посуду», м. Київ, бульвар Перова, 36, ТЦ «Квадрат»; магазин «Дім посуду», м. Київ, вул. Майорова, 2, ТЦ «Полярний»; магазин «Дім посуду», м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-а, ТЦ «Даринок»; магазин «Дім посуду», м. Київ, вул. Лаврухіна, 4, ТЦ «Район»; магазин «Дім посуду», м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21, ТЦ «Променада Центр»; магазин «Дім посуду», м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ТЦ «Мармелад»; магазин «Дім посуду», м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, ТЦ «Променада Парк»; магазин «Дім посуду», м. Київ, просп. Павла Тичини, 1а, ТЦ «Сільвер Бріз»; магазин «Дім посуду», м. Лубни, вул. Радянська, 27/49; магазин «Дім посуду», м. Вінниця, вул. Папаніна, 1а, ТЦ «Квартал»; магазин «Дім посуду», м. Вінниця, вул. 600-річчя , 17, ТЦ «Мегамол»; магазин «Дім посуду», м. Чернігів, проспект Миру, 17; магазин «Дім посуду», м. Бориспіль, Київський шлях, 2/6, ТЦ «Аеромол». Зазначає, що заробітна плата, як у готівковій, так і у безготівковій формі, виплачувалася їй нерегулярно, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку Відповідач (в особі її до 30 квітня 2014 року безпосереднього керівника ОСОБА_7) обіцяв з часом погасити, однак цього зроблено не було. У позові ОСОБА_1 наводить розрахунок належної їй до виплати заробітної плати, вказуючи, що заборгованість по зарплаті складає 110736 грн.40 коп.

ОСОБА_1 також у позові вказує, що 30.04.2014 року було звільнено її безпосереднього керівника ОСОБА_7 і на його місце призначено ОСОБА_8 Про це їй стало відомо на початку травня 2014 року з телефонної розмови з останньою, яка повідомила ОСОБА_1 про небажання відповідача у справі, щоб вона продовжувала роботу і запропонувала їй написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. ОСОБА_1 звільнятися з роботи бажання не мала, про що повідомила ОСОБА_8, на що остання повідомила, що звільнить її «за статтею». 30.05.2014 року їй зателефонувала гр-ка ОСОБА_9, як їй пізніше стало відомо від колег, вона начебто була прийнята на її посаду менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) департаменту регіонального розвитку (Центр), і яка повідомила, що ТОВ «Торговийй дім Інтер Трейдінг плюс» звільнило її з роботи за угодою сторін, і що коли вона буде в м. Києві, то при зустрічі передасть трудову книжку. Цього ж дня, 30.05.2014 року, позивачці, як вона вказує, було припинено (заблоковано) доступ до її скриньки електронної пошти АДРЕСА_3 та починаючи з 30.05.2014 року, відповідач припинив давати їй будь-яку роботу, будь-які завдання до виконання. Однак, як зазначає ОСОБА_1, з урахуванням того, що частина трудових обов'язків не потребує особливих вказівок від відповідача у справі, ОСОБА_1 приблизно до 20.06.2014 року продовжувала сумлінно, без отримання додаткових вказівок та розпоряджень від посадових осіб відповідача по справі, виконувати свої трудові обов'язки, зокрема: затверджувала браковані товари для повернення на склад в м. Дніпропетровськ в магазині «Дім посуду» за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21, ТЦ «Променада Центр»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Лаврухіна, 4, ТЦ «Район»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ТЦ «Мармелад»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, бульвар Перова, 36, ТЦ «Квадрат»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Майорова, 2, ТЦ «Полярний»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, ТЦ «Променада Парк».

ОСОБА_1 у позові вказує, що 11.06.2014 року вона зустрілась з ОСОБА_9 і та їй продемонструвала заповнену трудову книжку із записом за 30.05.2014 року про її звільнення за угодою сторін і запропонувала перед її отриманням підписатися на бланку наказу ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» про звільнення про ознайомлення з ним, однак ОСОБА_1 відмовилася це зробити, оскільки наказ про її звільнення був без підпису директора і на її дошлюбне прізвище ОСОБА_1. Починаючи приблизно з 20.06.2014 року, як вказує позивач у справі, їй було заборонено доступ до усіх торгових точок ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» шляхом не допуску до приміщень магазинів їх співробітниками з посиланням на відповідне усне розпорядження дирекції товариства та унеможливлено у такий спосіб будь-яке виконання трудових обов'язків з її сторони. Фактично, як зазначає позивач, товариство не лише перестало давати їй роботу, а й позбавило її можливості виконувати свої трудові обов'язки. 21.06.2014 року вона отримала повідомлення №11 від 12.06.2014 року від товариства, в якому йшлося про її не з'явлення на робочому місці та запропоновано дати пояснення щодо цього. 26.06.2014 року нею на адресу відповідача було направлено пояснення та запит про надання довідки про доходи. В подальшому, вона неодноразово отримувала листи від ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» з аналогічним змістом, а вона надавала письмові відповіді. 09.07.2014 року вона отримала від відповідача у справі повідомлення від 07.07.2014 року з попередженням про звільнення з 16.09.2014 року у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, на що нею було направлено товариству відповідь і звернуто увагу по порушення трудового законодавства. В подальшому, 16.09.2014 року на її банківську картку від товариства як заробітна плата надійшли кошти в сумі 1489 грн.37 коп., при цьому, оскільки будь-яких пояснень чи повідомлень від товариства їй не надходило, 22.09.2014 року та 30.09.2014 року вона звернулась до товариства з вимогами допустити її до роботи. 06.10.2014 року вона отримала лист від товариства з копією наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року про її звільнення за скороченням чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) та розрахунковий лист за вересень 2014 року. 14.10.2014 року вона поїхала до ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» в м. Дніпропетровськ, де отримала трудову книжку і подала черговий запит про надання їй копій документів про роботу в товаристві, в т.ч. довідку про доходи (заробітну плату) за увесь період її роботи, однак довідку про заробітну плату їй видано не було. ОСОБА_1 вважає своє звільнення з 16.09.2014 року за п.1 ст.40 КЗпП України незаконним, оскільки звільнення її з роботи за скороченням чисельності працівників було здійснене товариством за відсутності підстави, передбаченої п.1 ст.40 КЗпП України-за відсутності будь-яких змін в організації виробництва і праці, штучно з метою її звільнення з роботи; відповідач не запропонував їй іншу роботу в товаристві та не повідомив про її відсутність, якщо інша робота дійсно була відсутня; відповідач у справі не врахував її переважне право на залишення на роботі, як працівника, який має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Також, як зазначає позивач, у день звільнення відповідач не погасив заборгованість по заробітній платі в сумі 110736 грн.40 коп. та не провів належного розрахунку при звільненні, зокрема, їй не була виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 у позові просила суд поновити її на посаді менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) департаменту регіонального розвитку (Центр) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» з 16.09.2014 року; стягнути з ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» заборгованість по заробітній платі за період її роботи з 09.12.2013 року по 16.09.2014 року у розмірі 110736 грн.40 коп.; стягнути з ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» на її користь середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за невикористану відпустку) у розмірі 16000 грн. (т.1 а.с.а.с.1-8).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (яка також була допитана в якості свідка в порядку ст.184 ЦПК України) заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в своїх поясненнях та показаннях посилалась на обставини, що викладені в позові і просила її позов задовольнити повністю.

Представники позивача у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поданий ОСОБА_1 позов підтримали, в своїх поясненнях посилались на обставини та обґрунтування, що викладені в позові і просили його задовольнити у повному обсязі. Також представником позивача ОСОБА_2 подані письмові пояснення у справі, які ним підтримані в судовому засіданні та були оголошені під час розгляду справи (т.2 а.с.а.с.1-6).

Представник відповідача у справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» Воронов Д.Ю. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, просив в їх задоволенні відмовити, в цілому в своїх поясненнях посилався на обґрунтування, що викладені у письмових запереченнях по справі, які подані від імені відповідача у справі (т.1 а.с.а.с.114-119).

Третя особа у справі ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, вона належним чином повідомлена про день і час розгляду справи, від неї 15.01.2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позов ОСОБА_1, які були оголошені та приєднані до матеріалів справи (т.2 а.с.а.с.56-58).

Суд, заслухавши пояснення та показання позивача ОСОБА_1, пояснення та міркування її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пояснення представника відповідача Воронова Д.Ю., показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, та всі докази в їх сукупності і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.12.2013 року ОСОБА_1 подала заяву на ім'я директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» про прийняття її на роботу на посаду менеджера з питань регіонального розвитку з 09.12.2013 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.120). Наказом директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» №ИТ13-104 к від 09.12.2013 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) з випробувальним терміном два місяці (т.1 а.с.121). З даного наказу вбачається, що її посадовий оклад (тарифна ставка) встановлений в сумі 1549 грн. З оглянутого в судовому засіданні Журналу наказів ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» по особовому складу вбачається, що працівник ОСОБА_1 ознайомлена з даним наказом, не дивлячись на те, що її підпис про ознайомлення з цим наказом у Журналі наказів підшитий на окремому аркуші одразу за наказом №ИТ13-104 к від 09.12.2013 року. Про прийняття ОСОБА_1 на дану посаду в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» зроблено запис за №26 у її трудову книжку 09.12.2013 року (т.1 а.с.а.с.9-11).

Згідно наказу №ИТ14-048-к від 10.07.2014 року по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» у зв'язку з укладення шлюбу прізвище працівника ОСОБА_1 в облікових та кадрових документах товариства змінено на «Шахтьор» (т.1 а.с.а.с.35,144,145).

16.09.2014 року згідно наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року ОСОБА_1 звільнена з посади менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) в зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; запис про це внесений до її трудової книжки 16.09.2014 року (т.1 а.с.а.с.9-11,138). В даному наказі вказано, що ОСОБА_1 виплачується вихідна допомога в розмірі 1489 грн.37 коп. 16.09.2014 року на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» було направлено копію наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року і розрахунковий лист, а також лист про необхідність явки до товариства для отримання трудової книжки у відділ персоналу підприємства, ці документи отримані ОСОБА_1 19.09.2014 року (т.1 а.с.а.с.38-42). З наказом №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» ОСОБА_1 також ознайомлена (як вбачається з напису на наказі) і 14.10.2014 року (т.1 а.с.138); в цей же день нею отримана і трудова книжка, що сторонами у справі не заперечується.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з підприємства, де не має первинної профспілкової організації.

Нормами ст.42 КЗпП України передбачено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. При цьому, нормою частини першої цієї статті, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною другої цієї статті визначені підстави, коли при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага надається певним категоріям працівників.

Згідно ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно довідки ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» №132 від 03.12.2014 року на даному товаристві профспілкова організація не утворювалась (т.1 а.с.227); в ході судового розгляду справи, в тому числі з пояснень представника відповідача Воронова Д.Ю., не встановлено, що в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» наявний профспілковий представник та не встановлено наявність колективного договору, відповідно, останній стороною відповідача наданий суду не був.

Згідно наказу №29-од від 07.07.2014 року ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» «Про внесення змін до штатного розкладу», з метою вдосконалення організаційної структури підприємства наказано скоротити з 16.09.2014 року штатну чисельність працівників: департаменту регіонального розвитку (Центр) і вивести із штатного розпису одну одиницю менеджера з питань регіонального розвитку із окладом 1599,00 грн.; відділу постачання і вивести з штатного розпису дві штатні одиниці менеджера з постачання з окладом 1599,00 грн.; відділу аналітики і вивести з штатного розпису одну одиницю аналітика консолідованої інформації з окладом 1572,00 грн.; відділу збуту і вивести з штатного розпису дві штатні одиниці менеджера із збуту з окладом 1599,00 грн. Цим же наказом затверджено з 16.09.2014 року штатний розпис у новій редакції з урахуванням виключених штатних одиниць. Пунктом 3 цього наказу керівників підрозділів зобов'язано надати адміністрації пропозиції про кандидатури на звільнення у відповідності до п.1 цього наказу, при цьому врахувати переваги в залишенні на роботі згідно ст.42 КЗпП України (т.1 а.с.135).

07.07.2014 року від заступника директора з комерційних питань департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_9 на ім'я директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» ОСОБА_5 надійшла службова записка на виконання наказу товариства №29-од від 07.07.2014 року щодо виконання вказівки надати пропозиції про кандидатури на звільнення. Як вбачається зі змісту цієї службової записки ОСОБА_9, остання, проаналізувавши переважні права на залишенні на роботі, ефективність, якість, стаж роботи на підприємстві, відсутність дисциплінарних стягнень чи зауважень зі сторони адміністрації, а також враховуючи той факт, що у одного з двох менеджерів з питань регіонального розвитку департаменту розвитку (Центр) ОСОБА_12 є неповнолітня дитина 2012 р.н., остання вважала за можливе звільнити за скороченням чисельності штату працівників згідно наказу №29-од від 07.07.2014 року менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_1 (т.1 а.с.137).

07.07.2014 року на ім'я працівника ОСОБА_1 ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» було направлено повідомлення про видання наказу №29-од від 07.07.2014 року «Про внесення змін до штатного розпису» та скорочення чисельності штату працівників департаменту регіонального розвитку (Центр) та зазначено про те, що у зв'язку з даним наказом чисельність штату працівників, що обіймають посаду менеджера з питань регіонального розвитку скорочена, і трудовий договір з ОСОБА_1 буде розірваний 16.09.2014 року (т.1 а.с.136). Дане повідомлення про скорочення чисельності штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України було вручене ОСОБА_1 індивідуальним доставочним листом 09.07.2014 року (т.1 а.с.а.с.30-31). Аналогічне за змістом повідомлення було здубльовано телеграмою від 07.07.2014 року, яку направлено ОСОБА_1 за місцем її реєстрації в АДРЕСА_4, яку вона отримала 08.07.2014 року (т.1 а.с.а.с.141). Отже, працівник ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці, що відповідає положенням ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.57 ЦПК).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

Згідно штатного розкладу ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» (з установленим посадовим окладом на повну штатну одиницю) станом на 01.12.2013 року вбачається, що у штатному розкладі (штат у кількості 107,50 одиниць) на час прийняття ОСОБА_1 на роботу був департамент регіонального розвитку (Центр), в його складі перебувала посада менеджера з питань регіонального розвитку з посадовим окладом на той час 1549 грн.00 коп. (т.1 а.с.131). З 03.02.2014 року посадовий оклад менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» збільшено до 1599,00 грн. (т.1 а.с.129), посада менеджера з питань регіонального розвитку (2 одиниці) була в наявності штатного розкладу товариства у складі департаменту регіонального розвитку (Центр). Як вбачається з штатного розкладу №3 ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», що діє з 17.09.2014 року (штат у кількості 98,00 одиниць) після видання наказу №29-од від 07.07.2014 року ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» «Про внесення змін до штатного розкладу» та скорочення з 16.09.2014 року штатної чисельності працівників (по департаменту регіонального розвитку (Центр) та ряду відділів товариства) (т.1 а.с.135), у товаристві наявний департамент регіонального розвитку (відсутні Центр та Восток), в його складі, зокрема, маються шість посад менеджера з питань регіонального розвитку.

З листа директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» від 24.12.2014 року, у департаменті регіонального розвитку (Центр) за час роботи ОСОБА_1 працювали: ОСОБА_7 - директор департаменту регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», прийнятий на дану посаду 15.05.2013 року, звільнений за власним бажанням 30.04.2014 року; ОСОБА_1 - менеджер з питань регіонального розвитку в департаменті регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», прийнята на дану посаду 09.12.2013 року та звільнена за скороченням чисельності штату працівників 16.09.2014 року; ОСОБА_12 - менеджер з питань регіонального розвитку в департаменті регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», був прийнятий на цю посаду 17.05.2013 року, звільнений за погодженням сторін 03.10.2014 року. Також з даного листа вбачається, що після звільнення зазначених осіб, посади за якими вони працювали були виведені зі штатного розкладу, на ці посади працівники не приймались, з 03.11.2014 року підрозділу департамент регіонального розвитку Центр в товаристві не існує, оскільки його розформували (т.2 а.с.61).

З аналізу копій податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» за четвертий квартал 2013 року та перший, другий та третій квартали 2014 року вбачається зменшення кількості працюючих фізичних осіб по даному товариству, відомості про звільнення 16.09.2014 року (по ідентифікаційному номеру працівника ОСОБА_1) відображені у розділі дати звільнення з роботи (т.1 а.с.а.с.232-238,239-243,244-248,249-253).

З аналізу сукупності досліджених матеріалів справи та доказів, що надані сторонами у справі не вбачається, що у відповідача по справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» були вакантні посади, які можливо було б запропонувати вивільненому працівнику ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці згідно ч.2 ст.40 КЗпП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка безпосередній керівник ОСОБА_1 до 30.04.2014 року - ОСОБА_7 вказав, зокрема, що заробітна плата працівникам товариства, в т.ч. і очолюваного ним департаменту регіонального розвитку Центр виплачувалась згідно встановлених посадових окладів, будь-якої зарплати або доплати «в конвертах» не здійснювалось, зарплата працівникам перераховувалась на їх карткові рахунки та могла видаватися по відомостях, якщо були затримки з виготовленням банківських карток. Зазначив, що в трудові обов'язки ОСОБА_1 в основному входило відслідковування того, як розкладається товар по магазинах, контроль за викладкою товару в магазинах та навчання персоналу магазинів з цих питань. Також, за час його роботи в його підпорядкуванні знаходився також і менеджер з питань регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_12, який також виконував подібні функції, крім цього, він ще також відповідав за пошук нових об'єктів, погодження різних планограм та виконував різні технічні функції.

Оцінюючи в своїй сукупності надані сторонами докази як на підтвердження заявлених позовних вимог, так і що стосуються заперечень проти заявленого позову суд приходить до висновку, що у відповідача по справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» мало місце скорочення штату і чисельності працівників, що є компетенцією власника або уповноваженого ним органу та підтверджується наказом №29-од від 07.07.2014 року «Про внесення змін до штатного розкладу», дослідженими штатними розкладами товариства як на 01.12.2013 року, 03.01.2014 року, 03.02.2014 рок, так і станом на 17.09.2014 року, де вбачається зменшення кількості штату працівників та відсутність з 17.09.2014 року департаменту регіонального розвитку Центр та копіями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» на відповідні квартали 2013 року та 2014 року, в яких прослідковується зменшення кількості працівників фізичних осіб товариства.

При цьому, суд вважає, що при виданні наказу №29-од від 07.07.2014 року «Про внесення змін до штатного розкладу» ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», який обґрунтований метою вдосконалення організаційної структури підприємства і прийнятий в період, коли ОСОБА_1 товариством не нараховувалась заробітна плата (що не заперечується представником відповідача та вбачається з розрахункових листів по працівнику ОСОБА_1), директор ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» ОСОБА_5 не перевищила свої повноваження, та виходячи з вимог законодавства про працю в частині прав власника або уповноваженого ним органу, не було порушено норм п.1 ст.40 КЗпП України та ст.49-2 КЗпП України. Про це свідчить те, що про наступне вивільнення з 16.09.2014 року ОСОБА_1 була повідомлена 08.07.2014 року, тобто не пізніше ніж за два місяці до скорочення чисельності і штату працівників, наказ від 07.07.2014 року №29-од «Про внесення змін до штатного розкладу» ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» містить обґрунтування підстав звільнення, зокрема, вдосконалення організаційної структури підприємства, згідно цього наказу з 16.09.2014 року скорочувалась чисельність посад не тільки департаменту регіонального розвитку (Центр), а й інших відділів товариства, у п.3 цього наказу вказано про необхідність при поданні кандидатур на звільнення врахувати переваги в залишенні на роботі згідно ст.42 КЗпП України, що було зроблено і оформлено службовою запискою від 07.07.2014 року заступником директора з комерційних питань департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_9, при цьому, у даній записці враховано, що обоє менеджерів з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_1 та ОСОБА_12 стягнень та зауважень по роботі не мають, при цьому, в даних пропозиціях враховано стаж роботи на підприємстві (ОСОБА_12 прийнятий на роботу раніше), а також те, що у ОСОБА_12 є малолітня дитина, 2012 р.н. Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» були виконані положення ст.42 КЗпП України. При цьому, фактичне вивільнення працівника ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України проведене 16.09.2014 року, тобто не раніше двомісячного строку з дня попередження про її вивільнення. Також, виходячи з сукупності досліджених матеріалів справи, в сукупності з поясненнями представників сторін вбачається, що первинна профспілкова організація в товаристві не створена, профспілковий представник відсутній, тому в даному випадку звільнення працівника проводилось з урахуванням ст.43-1 КЗпП України. Також, аналізуючи зміст повідомлення працівнику ОСОБА_1 від 07.07.2014 року про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з 16.09.2014 року в сукупності з дослідженими в судовому засіданні штатними розкладами ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» не вбачається, що на підприємстві були вакантні посади, які могли б бути запропоновані працівнику на цьому ж підприємстві.

Виходячи з вищевикладеного, в своїй сукупності, неповідомлення письмово з боку адміністрації товариства працівнику ОСОБА_1 про належні їй при звільненні нараховані суми, ненадання довідки про доходи та інших документів (т.1 а.с.50) та щодо інших письмових звернень ОСОБА_1 протягом перебування її в трудових відносинах з даним товариством, не спростовує обставин вивільнення даного працівника та підстав звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України. Також, з урахуванням досліджених матеріалів справи, виходячи з положень ст.ст.10,60 ЦПК України не вбачається, що зі сторони відповідача у справі скорочення було штучним і ним створені умови з метою звільнення невигідного працівника ОСОБА_1 Це посилання сторони позивача спростовується, крім вищевказаних доказів скорочення даного працівника, також і змістом переписки ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» з ОСОБА_1, починаючи з червня 2014 року (т.1 а.с.а.с.12,20,23), оскільки за наявності у працівника відповідних прогулів (на думку адміністрації підприємства) це не заважало звільненню працівника з інших підстав, зазначених у ст.40 КЗпП України (крім п.1 ст.40 КЗпП), однак, рішення про звільнення працівника за прогул не приймалось, а 07.07.2014 року вже було видано наказ по підприємству №29-од «Про внесення змін до штатного розкладу», яким було вирішено, поряд з іншими посадами, скоротити з 16.09.2014 року одну штатну одиницю менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) і вивести її із штатного розпису. Разом з цим, виходячи з викладеного, наявність запису у трудовій книжці ОСОБА_1 за №27 від 30.05.2014 року (про звільнення за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України) та подальшого запису за №28 від 30.05.2014 року (про те, що запис за №27 необхідно вважати недійсним) також не спростовує обставин вивільнення даного працівника та підстав звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Про розміри, умови та виплати заробітної плати також роз'яснено у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

З наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 №ИТ13-104 к від 09.12.2013 року ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», з яким вона ознайомлена, вбачається, що вона прийнята на посаду менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) з випробувальним терміном два місяці, з окладом (тарифна ставка) встановленим у розмірі 1549 грн.00 коп. (т.1 а.с.121); у розділах цього наказу - надбавка та доплата будь-які відомості не зазначені. З штатного розкладу ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» на 01.12.2013 року вбачається, що посадовий оклад на повну штатну одиницю менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) встановлений у розмірі 1549,00 грн. (т.1 а.с.131). З 01.02.2014 року посадовий оклад по даній штатній одиниці збільшено і встановлено у розмірі 1599 грн. (т.1 а.с.129). Ці встановлені посадові оклади для менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_1 вбачаються і розрахункових листів про нарахування та виплату заробітної плати цьому працівнику (т.1 а.с.а.с.132-134).

У позовній заяві та своїх поясненнях, в т.ч. під час допиту позивача ОСОБА_1 в якості свідка в порядку ст.184 ЦПК України, остання посилалась на те, що розмір її заробітної плати до виплати її на руки (як вказує чистими), був їй запропонований і погоджений її безпосереднім керівником ОСОБА_7 і становив суму в 16000 грн. на місяць (еквівалент 2000 доларів США на той час); також вказує, що частина заробітної плати у розмірі 1599 грн. мала перераховуватись на її банківську картку, а решта суми видаватися готівкою представниками ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», що в дійсності, як вказує, і мало місце. При цьому, розрахунок отриманої та недоотриманої заробітної плати ОСОБА_1 навела у таблиці, що мається у позовній заяві (т.1 а.с.а.с.1-8).

Також, в судовому засіданні позивач зазначала про те, що до 01.04.2014 року в неї не було банківської картки, на яку б перераховувалися грошові кошти. Представник відповідача Воронов Д.Ю. зазначив, що заробітна плата ОСОБА_1 до квітня 2014 року виплачувалася по відомостях, які в даний час на підприємстві відсутні про причині їх крадіжки у працівника товариства, про що надав відповідну довідку Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т.2 а.с.60), при цьому посилався на те, що заробітна плата у розмірі посадового окладу, з урахуванням днів відпустки працівника, їй була виплачена, що підтверджується розрахунковими листками по нарахуванню, утриманні та виплати заробітної плати за грудень 2013 року, січень, лютий і березень 2014 року; з квітня 2014 року виплати по заробітній платі ОСОБА_1 проводились на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк». Та обставина, що з квітня 2014 року ОСОБА_1 отримувала заробітну плату на картку ПАТ КБ «ПриватБанк» підтверджується належними письмовими доказами, зокрема, випискою про здійснені операції по банківській карті на ім'я ОСОБА_1 (т.1 а.с.а.с.51-52). На картку ОСОБА_1 як заробітна плата були перераховані такі кошти: 01.04.2014 року - 701 грн.57 коп., 14.04.2014 року - 700 грн., 29.04.2014 року - 916 грн.81 коп., 06.06.2014 року - 269 грн.75 коп., 03.07.2014 року - 320 грн.17 коп., 03.07.2014 року - 456 грн.76 коп., всього 3365 грн.06 коп. 16.09.2014 року також перераховано кошти в сумі 1489 грн.37 коп. як вихідна допомога при звільненні згідно наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.138). Перерахування цих коштів вбачається та узгоджується з наявними в матеріалах справи розрахунковими листами за відповідні періоди (т.1 а.с.а.с.133-134). Також, з розрахункових листів за грудень 2013 року, січень, лютий та березень 2014 року вбачається, що працівнику ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, з неї утримувалися відповідні податки та збори (т.1 а.с.а.с.132-133); виплата заробітної плати даному працівнику за грудень 2013 року, а також січень, лютий та березень 2014 року підтверджується розрахунковими листами за ці місяці (т.1 а.с.а.с.132-133). Вбачається, що нарахуванням заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалось, виходячи з встановленого штатним розкладом посадового окладу даного працівника, тобто 1549 грн. (до 01.02.2014 року), починаючи з лютого 2014 року - 1599 грн. З наявних у справі розрахункових листів по заробітній платі вбачається, що в розрахунковий листок за грудень 2013 року включно дні перебування працівника ОСОБА_1 у черговій відпустці (28.12.2013 року - 31.12.2013 року - 4 дні, з 1 по 12.01.2014 року - 10 днів); в розрахунковий лист за квітень 2014 року включено чергову відпустку даного працівника в період з 5 по 8 травня 2014 року - 4 дні (т.1 а.с.а.с.132,133).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що першу заробітну плату після влаштування на роботу ОСОБА_1 він їй привозив особисто, коли в неї не було банківської картки і вона розписувалась у відповідній відомості про отримання заробітної плати. Зазначив, що йому не відомо, щоб заробітна плата працівникам, в т.ч. ОСОБА_1 виплачувалася у більшому розмірі, ніж передбачено штатним розкладом. Заперечив про те, що він обіцяв виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 16000 грн., оскільки це не відносилося до його компетенції, він лише сприяв у працевлаштуванні ОСОБА_1 у грудні 2013 року, оскільки за час попередньої їх роботи в інших підприємствах він знав її як добросовісного працівника і перебував з нею в дружніх відносинах. Проаналізувавши показання цього свідка суд приходить до висновку, що в своїй сукупності ці його показання про розмір заробітної плати ОСОБА_1 повністю узгоджуються з письмовими доказами у справі щодо встановленого ОСОБА_1 посадового окладу у розмірі 1549 грн. (до 03.02.2014 року), а в подальшому у розмірі 1599 грн., який підтверджується документально, про що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 була ознайомлена; нарахування заробітної плати та її виплата позивачу проводилось з урахуванням саме цих посадових окладів, що підтверджується належними письмовими доказами у справі і також в своїй сукупності узгоджується з наявними копіями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» на відповідний квартал (четвертий) 2013 року та відповідні квартали 2014 року, де зазначено про відповідні нарахуванням сум утриманого податку на зарплату та його перерахування (т.1 а.с.а.с.232-253). Крім цього, в даний час свідок ОСОБА_7 не є працівником відповідача у справі, отже, він не є заінтересованою особою по справі.

Суд, з огляду на вищевикладені обставини та враховуючи положення ст.ст.59,60 ЦПК України не погоджується з посиланнями позивача на те, що її місячний розмір заробітної плати складав 16000 грн., відповідно, не беру до уваги розрахунок заробітної плати з цього розміру, що зроблений позивачем та наведений у позовній заяві (в таблиці), оскільки будь-яких належних доказів цього позивачем не надано, як не надано доказів того, що частину заробітної плати (крім тої, що надходила на банківську картку) вона отримувала готівкою на руки (в конвертах). Нарахування працівнику ОСОБА_1 додаткової заробітної плати (як іншого елементу складової частини заробітної плати), а також будь-яких інших заохочувальних чи компенсаційних виплат тощо (п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці») в ході розгляду даної справи не встановлено і це не вбачається з досліджених у справі доказів, що надані сторонами.

Надані стороною позивача у справі копії штатного розпису по ряду магазинів та табель обліку робочого часу за березень 2014 року по магазину Будинок посуду (т.1 а.с.а.с.210-218) не є офіційними документами ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» і не можуть бути прийняті до уваги. Надане позивачем листування електронною поштою стосується службових питань (т.1 а.с.а.с.219-222) і з нього не вбачається докази отримання заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі, який нею визначений у таблиці розрахунку, що міститься у позовній заяві. Також, надані позивачем у справі (комп'ютерна форма) відомості нарахування заробітної плати за квітень 2014 року (вказана ставка 7000 грн., аванс 3000 грн.) (т.1 а.с.223) та авансовий звіт ОСОБА_1 на суму 2240 грн., не містять будь-яких підписів чи погоджень посадових осіб ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» та працівника, також, відомості в них не узгоджуються з сукупністю досліджених письмових доказів щодо встановленого посадового окладу працівника ОСОБА_1 та проведених їй нарахувань заробітної плати згідно розрахункових листів, тому ці документи (т.1 а.с.а.с.223,224-225) не можуть бути належними доказами у справі.

Суд також не приймає письмові нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_13 та ОСОБА_10, а також показання допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 про те, що заробітна плата за час їх роботи в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» складалася з двох частин - офіційної та «в конверті» та про те, що заробітна плата працівників, в тому числі ОСОБА_1 була вищою, ніж задекларована, оскільки ці їх заяви за змістом не узгоджуються з дослідженими в своїй сукупності належними письмовими доказами щодо встановлених посадових окладів працівників ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», в т.ч. податкових звітів щодо утриманих із зарплати працівників податків та зборів та затверджених у встановленому порядку штатних розкладів товариства. Крім цього, в ході огляду в судовому засіданні оригіналу Книги наказів ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» про прийняття на роботу не вбачається, що громадяни ОСОБА_13 та ОСОБА_10 були працівниками саме ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» у період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року включно. Також, під час допиту свідок ОСОБА_10 зазначив, що як він дізнався із запису в своїй трудовій книжці, він працював провадцем-консультантом магазину «Дім посуду» в ПП Слуцька.

Також, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_11, дані ним в судовому засіданні щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 за час її роботи в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» та способів її отримання, оскільки він є чоловіком позивача у справі ОСОБА_1 і відповідно є таким, що прямо заінтересований в результатах розгляду даної справи.

Отже, проаналізувавши всі докази у справі, що надані сторонами в частині нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що за період роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» з 09.12.2013 року по 30.05.2014 року, з урахуванням кількості відпрацьованого нею робочого часу, у відповідача відсутня заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1

З позовної заяви та пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що за період роботи в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» вона не перебувала у щорічній відпустці, заяв про надання їй відпусток вона не писала і не була ознайомлена з наказами про надання їй відпусток.

Заперечуючи проти цих посилань ОСОБА_1, представник відповідача у справі посилався на те, що за період роботи ОСОБА_1 в даному товаристві з 09.12.2013 року по 16.09.2014 року їй належить відпустка 18 днів, з урахуванням того, що з 28.12.2013 року по 12.01.2013 року та з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року вона знаходилась в оплачуваній відпустці, товариство не має заборгованості перед даним працівником за невикористану відпустку.

Як вбачається з розрахункових листів по працівнику ОСОБА_1, вона перебувала у щорічній основній відпустці з 28.12.2013 року по 31.12.2013 року - 4 дні та з 1 по 12.01.2014 року - 10 днів, також, ОСОБА_1 перебувала у відпустці з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року - 4 дні (т.1 а.с.а.с.132,133); загальна кількість днів відпустки по даних розрахункових листах складає 18 днів.

З копії наказу №ИТ14-0167 о від 17.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_1-менеджеру з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) надана щорічна основна відпустка з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року на 4 календарні дні (т.2 а.с.62). Інших наказів про надання відпусток ОСОБА_1 представником відповідача не надано, посилаючись на крадіжку документів 03.04.2014 року у працівника товариства ОСОБА_14 (т.2 а.с.60).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 зазначив про те, що він особисто бачив одну із заяв ОСОБА_1 про надання їй відпустки, однак за який період вказати не зміг.

З особової картки працівника (Типова форма №П-2) ОСОБА_1 вбачається, що у розділ V (Відпустки) внесені відомості про чергову відпустку даного працівника з 28.12.2013 року по 31.12.2013 року (підстава - наказ №13-0114 від 20.12.2013 року); 01.01.2014 року по 12.01.2014 року (підстава - наказ №13-0114 від 20.12.2013 року); з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року (підстава - наказ №14-0167 від 17.04.2014 року) (т.2 а.с.59). Дана особова картка працівника підписана особисто ОСОБА_1 14.10.2014 року, що вбачається з оглянутого в судовому засіданні оригінала даної особової картки працівника ОСОБА_1 Отже, з урахуванням досліджених письмових доказів у справі, в т.ч. наявних розрахункових листів на працівника ОСОБА_1, де відображено перебування її в черговій щорічній відпустці та відповідні нарахування, а також відомостей, що зазначені в наказі №ИТ14-0167 о від 17.04.2014 року (який наявний), а також відомостей, що викладені в особовій картці працівника (Типова форма №П-2) ОСОБА_1, де у розділ V (Відпустки) внесені відповідні відомості про чергову відпустку даного працівника, що засвідчено підписом ОСОБА_1, не вбачається, що відповідач у справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» допустив невиплату компенсації ОСОБА_1 за невикористану відпустку. При цьому, надання працівнику ОСОБА_1 власником або уповноваженим ним органом щорічної основної відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи не змінює обставин того, що відповідачем надані належні письмові докази надання такої відпустки ОСОБА_1 на періоди, які вказані та обліковані у відповідних документах.

Сторонами у справі не заперечується, що в період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року заробітна плата працівнику ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась. Разом з тим, з переписки між ОСОБА_1 та ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», яка тривала з червня 2014 року по вересень 2014 року (т.1 а.с.а.с.12-19,20-32,33,34,29,146-176) вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до дирекції товариства щодо дотримання її трудових прав та щодо здійснення нею своїх трудових обов'язків. ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» також направляло листи на ім'я ОСОБА_1 про надання пояснень відсутності на робочому місці з 02.06.2014 року. При цьому, трудові відносини ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» з ОСОБА_1 не припиняло. Звільнення з посади ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України проведено 16.09.2014 року та виплачено вихідну допомогу в розмірі 1489 грн.37 коп. Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» допустило заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року перед ОСОБА_1, яка повинна бути стягнута, з урахуванням наступного.

Положеннями ст.115 КЗпП України визначено порядок та строки виплати заробітної плати. Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе в цьому відсутності своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Провівши системний аналіз положень КЗпП України вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 29.01.2014 року. Такого самого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалах від 16.05.2012 року (№6-47110св11) та від 18.07.2012 року (№6-14417св12).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.5 Порядку, нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

При цьому, відповідно до абзацу 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд вважає, що відповідачем у справі належними доказами доведені факти, які стосуються розміру посадового окладу працівника ОСОБА_1 у розмірі 1599 грн. 00 коп.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд роз'ясняв сторонам у справі можливість за їх клопотанням призначити по даній справі судово-економічну експертизу, однак вони не заявили клопотань про проведення такої експертизи, тому суд проводить відповідні розрахунки самостійно, виходячи з наявних у справі доказів.

Посадовий оклад ОСОБА_1 як менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) складав 1599 грн. 00 коп., що підтверджується даними штатних розкладів ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», починаючи з 03.02.2014 року та розрахунковими листами товариства по виплаті заробітної плати. Ці письмові докази щодо посадового окладу ОСОБА_1 суд вважає належними і допустимими.

Графіки відвідування торгових точок, або табелі виходу на роботу (обліку робочого часу) відповідачем суду не надані.

Проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку, що має місце заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за час з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року в сумі 5669 грн. 18 коп., ця сума визначається судом без утримання податків, зборів і обов'язкових платежів, які підлягають стягненню при виплаті зазначеної суми (абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»). Розрахунок: червень 2014 року -1599 грн., липень 2014 року - 1599 грн., серпень 2014 року - 1599 грн., вересень 2014 року - 872 грн. 18 коп. (1599 грн.:22 (загальна кількість робочих днів у вересні 2014 року) х 12 (кількість робочих днів позивача у вересні) = 872 грн. 18 коп.).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність заборгованості по заробітній платі в сумі 5669 грн. 18 коп. на час звільнення позивача у справі ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні ОСОБА_1 16.09.2014 року виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 1489 грн. 37 коп. (т.1 а.с.а.с.40,51,134,138).

В зв'язку з цим суд не вбачає підстав для виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні за час з 17.09.2014 року по 16.10.2014 року.

ОСОБА_1 за час з 17.10.2014 року по день постановлення рішення у справі, 16.01.2015 року, належить виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4758 грн. (без утримання податків, зборів і обов'язкових платежів), виходячи з наступного.

Середню заробітну плату ОСОБА_1 для компенсації за затримку розрахунку з зв'язку зі звільненням належить розраховувати з суми місячної заробітної плати 1599 грн. на підставі розрахункових листів.

Середньоденна заробітна плата обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року наступним чином: (1599 х 2 : 41 = 78 грн.) і дорівнює 78 грн.

Отже, компенсація за затримку розрахунку при звільненні підлягає виплаті ОСОБА_1 за 61 робочий день в сумі 4758 грн. (за 2014 рік: жовтень - 11 робочих днів, листопад - 20 робочих днів, грудень - 23 робочих дні; за 2015 рік: січень - 7 робочих днів). Розрахунок: 78 грн. (середньоденна заробітна плата) х 61 (кількість робочих днів) = 4758 грн.).

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, підстав для задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, на підставі ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.94,115,116,117,232 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,79,88,179,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» (індекс 49107, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 111 А, р/р 2600730357001 у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, ЄДРПОУ 33249235, ІПН 332492304633) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої у встановленому законом порядку на проживання в АДРЕСА_4, фактично проживаючої в АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року включно в сумі 5669 грн.18 коп. (без утримання податків, зборів і обов'язкових платежів) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні з 17.10.2014 року по 16.01.2015 року включно в сумі 4758 грн. (без утримання податків, зборів і обов'язкових платежів).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» (індекс 49107, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 111 А, р/р 2600730357001 у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, ЄДРПОУ 33249235, ІПН 332492304633) судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 243 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 20.01.2015 року.

Суддя