Ухвала суду № 42370351, 15.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1445/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/110/15 Категорія: 42 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,

при секретарі Лимар Р. С.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та її малолітніх дітей - ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, служба у справах дітей виконкому Ковельської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на те, що 16 вересня 2008 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в сумі 63651,64 доларів США, із сплатою 14,59 % (відсотків) річних, на строк по 16.09.2028 року. 16 вересня 2008 року між позивачем і ОСОБА_1, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, було укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за іпотекодавцем. У зв'язку із невиконанням умов укладеного кредитного договору рішенням Ковельського міськрайонного суду від 30.07.2010 року в користь банку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як з поручителя, в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 522864,87 грн. та судовий збір по 910 грн. з кожної.

Так як боржником ОСОБА_1 і в подальшому не виконується рішення суду від 30.07.2010 року, то позивач просив у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 із вищевказаної квартири, а також стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати по справі.

23 травня 2014 року рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області позов в даній справі задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 45,9 кв.м, житловою площею 25.6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки від 16.09.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6, - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №895407/ФО/5 від 16.09.2007 року в сумі 879415,92 грн. (110023,26 доларів США), укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра»» та ОСОБА_1, - шляхом проведення прилюдних торгів та встановлення початкової ціни реалізації заставного майна відповідно до експертної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалено виселити ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_2 - без надання іншого житла. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Надра» витрати по сплаті судового збору в сумі 243,6 грн.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить дане рішення суду в частині виселення її сім'ї скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи та ухвалити нове рішення, яким в позові про виселення відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 895407/ФО/5, за яким відповідач отримала споживчий кредит в сумі 63651,64 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,59 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 16.09.2028 року (а. с. 5-9).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника, 16.09.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останньою було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 із зазначенням вартості предмета іпотеки в сумі 350590 гривень. (а. с. 14-16).

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань, рішенням Ковельського міськрайонного суду від 30.07.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 522864,87 грн. та судовий збір в рівних частинах в сумі 1820 грн. (а. с. 32 -33).

Відповідач ОСОБА_1 після ухвалення вказаного судового рішення, його вимоги щодо погашення кредиту не виконала, тому заборгованість за кредитним договором зросла і станом на 01.11.2013 року становить 879415,92 грн. (110 023,26 доларів США) (а. с. 30 - 31).

Крім того встановлено, що у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань, ПАТ «КБ «Надра» відповідачці надсилалась письмова вимога від 24.01.2014 року про усунення даного порушення у місячний строк з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а. с. 18 - 19, 22, 24).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.3 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання кредитного договору у порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку»; права позивача від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 ЗК «Про іпотеку».

Згідно п.5.4 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п.5.3 Договору іпотеки.

Враховуючи вищезазначені положення закону та встановлені в судовому засіданні обставини, а саме неналежне виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з чим станом на 1 листопада 2013 року утворилась кредитна заборгованість в сумі 879415,92 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Згідно ч. 3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до зазначених норм примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду у випадку, якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24 січня 2014 року на адресу відповідачів була направлена вимога про добровільне виселення з квартири АДРЕСА_1 (а. с. 20 - 21, 23, 25).

Однак вимога банку - іпотекодержателя щодо добровільного виселення не була виконана відповідачкою, тому суд цілком підставно ухвалив законне рішення про примусове виселення відповідача та її малолітніх дітей з квартири, на яку звернено стягнення як на предмет іпотеки.

Покликання апелянта на порушення судом норм Закону України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Оскільки, відповідно до положень зазначених законів батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати обмін, відчуження стосовно нерухомого майна, право користування або право власності якими мають діти.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений для придбання відповідачкою спірної квартири за адресою АДРЕСА_4, в м. Ковелі, яка відповідно до договору купівлі-продажу від 16.09.2008 року була придбана в день укладення кредитного договору та договору іпотеки (а. с. 65).

На момент укладення договору іпотеки малолітні діти відповідача в спірній квартирі не проживали, право користування цією квартирою не мали і були зареєстровані у ній лише 01.11.2011 року (а. с. 75 - 79), а тому, відповідно до вимог вищезазначених законів, згода на укладення договору іпотеки від 16.09.2008 року органів опіки та піклування не була потрібною.

Отже послідуючі дії відповідача ОСОБА_1 по реєстрації малолітніх дітей, після укладення іпотечного договору, у спірному жилому приміщенні, не можуть свідчити про порушення їх житлових чи майнових прав таким договором і не є перешкодою для звернення стягнення на цей предмет іпотеки і їх виселення.

Щодо застосування до даного спору положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Аналіз даної правової норми дає підстави зробити висновок про те, що норми ЦК, інших актів цивільного законодавства поширюються тільки на відносини, що виникли після набрання чинності цими нормами. Їх зворотна дія в часі можлива лише коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, або така їх дія прямо передбачена в самому законі.

Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності після прийняття рішення судом першої інстанції, що оскаржується, і його зворотна сила у часі ним же не передбачена, то положення даного закону не були і не могли бути застосовані судом першої інстанції під час вирішення даного спору.

Отже, оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на його законність, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - суддя

Судді