Ухвала суду № 42369640, 12.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/56021/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011

у справі №2а/0270/1413/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ріелтс»

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 у задоволенні позову ТОВ «Аспект ріелтс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002602300/1 від 16.11.2010.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 скасовано. Прийнято нову постанову, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0002602300/1 від 16.11.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 06.08.2010 № 258/2310/35057705, яким було встановлено порушення позивачем вимог: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 всього у сумі 770608 грн., у тому числі, за 2-4 кв. 2009 року у сумі 338387 грн., за 1 кв. 2010 року в сумі 432221 грн.; завищено від?ємне значення по податку на прибуток всього у сумі 15456248 грн., у тому числі: за 2-4 кв. 2009 року у сумі 8015296 грн., за 1 кв. 2010 року у сумі 7440952 грн.; пп.7.7.4 п.7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення залишку від?ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації по ПДВ) всього у сумі 4768895 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0002602300/1, яким донараховано зобов?язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 770608 грн. та за штрафними санкціями 205974 грн., всього 976582 грн.

Судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат підприємства витрати на оплату відсотків за користування кредитними коштами та на страхування по кредиту, тому посилання податкового органу на порушення ним положень Закону №334/94-ВР та непов?язаність операції отримання кредиту з господарською діяльністю є необґрунтованими та не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб?єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов?язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов?язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв?язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладений кредитний договір із ЗАТ «ОТП Банк» від 17.07.2008 №SR08-389/29-1, згідно з яким за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 отримано кредитні кошти в сумі 3509464 доларів США на реконструкцію та будівництво торгового комплексу. За користування кредитними коштами товариством сплачено банку відсотки в загальній сумі 5038727 грн.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області АА№023348, основним видом діяльності позивача за КВЕД 70.11.0, є «Організація будівництва об?єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду».

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем укладено попередній договір №01-02.11 від 02.11.2010 із ТОВ «Торговий квартал» на передачу в оренду нерухомого майна торгівельного центру, що є достатнім підтвердженням наміру позивача щодо використання об?єкта нерухомості у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

З цих же підстав слід погодитись і з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність висновків податкового органу про порушення позивачем п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР, щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат коштів по страхуванню кредиту, взятого на реконструкцію та будівництво торгового комплексу, який не введено в експлуатацію за період з 01.04.09. по 31.03.10 у загальній сумі 100084 грн., оскільки зазначена норма не містить умови щодо введення об?єкта в експлуатацію, у той час як використання спірної нерухомості у власній господарській діяльності знайшло своє підтвердження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не можуть бути підставою для його скасування з наведених в ній мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун