Ухвала суду № 42369544, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/57282/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Мороз Л.Л., Сороки М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі № 826/6677/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним дій, скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області ( далі - Інспекція) про визнання дій щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій від 06.12.2013 № 180 протиправними та скасування постанови від 06.12.2013 № 180 про накладення штрафних санкцій у сумі 6 800, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - Товариство) оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 № 5469-2-7/6, направлення від 27.11.2013 № 302 та у зв'язку з отриманням звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 26.11.2013 № 405/01-01 у період з 28.11.2013 по 29.11.2013 Інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку характеристик продукції у магазині «Ельдорадо» за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна 2, що належить ТОВ «Дієса».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 28.11.2013 № 100296.

Перевіркою встановлено, що на апаратурі, електрообладнанні не нанесено Національного знаку відповідності, апаратура не супроводжується інформацією про найменування та адресу імпортера. Зазначено, що на час перевірки суб'єкт господарювання не надав документації, що дає змогу ідентифікувати будь-який суб'єкт господарювання, який поставив відповідну продукцію, чим порушено пункти 17, 24, 27 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 та пункти 7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

За результатами перевірки Інспекцією прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів. В обґрунтуванні рішення зазначено про розповсюдження продукції, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 та Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

Разом з цими рішеннями застосовано заходи - обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку та обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. Строк виконання - 29.12.2013.

06.12.2013 Інспекцією прийнято постанову № 180 про накладення на ТОВ «Дієса» штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 грн., в наслідок порушення пункту 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якого до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Дієса» введено в обіг продукцію, яка на момент перевірки не відповідала встановленим вимогам законодавства. Інспекція під час прийняття оскаржуваної постанови діяла правомірно, а застосовані санкції є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних відділень в областях (у т.ч. до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згоди Держінспекції, про визнання протиправними та скасування направлень на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що при наданні згоди на проведення позапланової перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, Держспоживінспекція України діяла у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже перевірка Інспекції була призначена у відповідності із встановленими вимогами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» зазначає, що технічний регламент, це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Частина друга статті 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлює, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Пункт 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Відповідно до пункту 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

При цьому, згідно з пунктом 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785, на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Пунктом 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785, встановлено, що Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599.

Пунктом 5 Правил застосування національного знаку відповідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599, передбачено, що Національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідні документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

У той же час, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлена статтею 44 Закону України від 02.12.2010 № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Пункт 24 Технічного регламенту № 785 зазначає, що кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам, тобто і вимогам Технічних регламентів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною третьою статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зазначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, зокрема, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Так, згідно з частиною п'ятою статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанції, що під час проведення перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області встановлено відсутність на продукції або у супровідній документації; упаковці Національного знаку відповідності. Таким чином, ТОВ «Дієса» було введено в обіг продукцію, яка на момент перевірки не відповідала встановленим вимогам законодавства. При цьому, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області під час прийняття оскаржуваної постанови діяла правомірно, а застосовані санкції є законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.