Ухвала суду № 42369529, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/9991/64520/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011

у справі № 2а-10938/09/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Строй-Ки»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, позов задоволено повністю.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 03.06.2009 № 0002612301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 192807,25 грн.

ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 03.06.2009 № 0002612301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 192807,25 грн. слугували висновки невиїзної позапланової перевірки, викладені в акті від 29.05.2009 № 1720/23-2/34370029, про порушення вимог п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало в неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування у березні 2009 року податку на додану вартість.

Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість з огляду на непідтвердження факту сплати податку на додану вартість до держбюджету постачальниками у ланцюгу постачання.

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року відповідачем не наведено, фактичне придбання позивачем товару (робіт, послуг) не заперечується.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця) або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту підтвердження сплати контрагентами платника в ланцюгу постачання податку на додану вартість.

Допущені постачальниками в ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун