Ухвала суду № 42369514, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/9991/40256/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011

у справі № 2а-5331/10/0670

за позовом Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 01.03.2010 № 0000182304/0 та від 14.04.2010 № 0000182304/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011, в задоволенні позову відмовлено.

Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2010 № 0000182304/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 159868 грн., в тому числі: 106579 грн. основного платежу та 53289 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки виїзної позапланової перевірки, викладені в акті від 23.02.2010 № 942/23-2/30736856, про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за січень 2009 року податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «РІП» щодо придбання кругів алмазних шліфувальних марки М2-01 в кількості 7 шт. за договором від 10.01.2009 та отримання агентських послуг з пошуку замовників за договором від 01.01.2008, що не мали реального характеру.

Відповідач виходив з того, що вчинення господарських операцій не підтверджено первинними документами. Операції з придбання кругів алмазних шліфувальних марки також здійснені за межами господарської діяльності.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 № 0000182304/0, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкового зобов'язання, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 № 0000182304/2.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру.

В обґрунтування своєї позиції щодо реального надання ТОВ «РІП» агентських послуг з пошуку замовників за договором від 01.01.2008 та додатком до вказаного договору від 20.01.2009, позивач посилається на те, що в результаті надання таких послуг у період: з 10.01.2008по 10.01.2009 ним укладено 29 договорів щодо виконання ремонтно-будівельних робіт та пов'язаних з ними послуг. Первинні документи, які підтверджують фактичне вчинення операцій з придбання агентських послуг та використання кругів алмазних шліфувальних в господарській діяльності, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV.

При дослідженні питання щодо фактичного здійснення операцій з надання агентських послуг з пошуку замовників судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначені договори укладені в жовтні, листопаді, грудні 2007 року та в січні 2008 року, тобто раніше, ніж було укладено договір про надання агентських послуг.

Позивачем не надано судам попередніх інстанцій первинних документів, які б підтверджували надання кожної агентської послуги щодо кожного замовника, із яким позивачем в результаті укладено договори щодо виконання ремонтно-будівельних робіт та пов'язаних з ними послуг. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що укладення позивачем договорів із замовниками відбулося в результаті попередніх взаємовідносин таких замовників із ТОВ «РІП».

Надані позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження реальності вчинення господарських операцій з придбання кругів алмазних шліфувальних та їх використання в господарській діяльності первинні документи оцінені судами як такі, що не конкретизують змісту господарських операцій, зокрема: у договорі купівлі-продажу товарів від 10.01.2009, у договорі зберігання від 12.01.2009 та в накладних відсутні відомості щодо форми, розмірів та інших характеристик придбаних товарів. Позивачем не надано судам доказів отримання, передачі та зберігання придбаних товарів - кругів алмазних шліфувальних.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в результаті здійсненої оцінки доказів в їх сукупності, дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують господарські операції.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції, діючи в межах, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун