Ухвала суду № 42369304, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/5847/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - Інспекція) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Стрижавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 81 (далі - Виправна колонія) до Інспекції,

про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року Виправна колонія звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 вимоги Інспекції № 02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року (далі - Вимога № 02-08-20-14/6107) щодо необґрунтованого використання бюджетних коштів.

Зазначила, що оскаржувані пункти вимоги прийняті Інспекцією без врахування фактичних обставин справи та у порушення вимог чинного законодавства України.

17 жовтня 2012 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, позов задоволено.

Пункти 2, 3 Вимоги № 02-08-20-14/6107 визнано протиправними та скасовано.

Інспекція звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 23.04.2012 року до 16.07.2012 року Інспекцією була здійснена позапланова ревізія фінансово-господарської діяльності Виправної колонії за період з 1.01.2010 року до 1.04.2012 року, за наслідками якої 23.07.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Виправною колонією за рахунок асигнувань, передбачених кошторисами за КПКВ 6071020, 6701030, 3606020 протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2010 року, січня - квітня, жовтня - грудня 2011 року та січня - березня 2012 року взяті бюджетні зобов'язання та здійснені видатки на оплату послуг з електро - та теплопостачання, фактично спожитих іншою юридичною особою - Стрижавським виправним центром №81, на загальну суму 31175,82 грн., що є нецільовим використанням бюджетних коштів відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України №2542-ІІІ від 21.06.2001 року, із змінами, та Бюджетного кодексу України №2456-VI від 8.07.2010 року.

У порушення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі - Постанова №1298) та наказу Міністерства праці України № 77 від 2.10.1996 року «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Наказ № 77) Виправна колонія в січні - липні 2010 року нарахувала та виплатила надбавку до посадових окладів за безперервну роботу вільнонайманих працівників, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів, у розмірі 15235,16 грн., та зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів, у розмірі 5545,60 грн.

13 серпня 2012 року Інспекція прийняла Вимогу № 02-08-20-14/6107 щодо усунення виявлених порушень, відповідно до п. 2 якої зобов'язала Виправну колонію перерахувати на рахунок загального фонду державного бюджету №31117090700071 в УДК у Вінницькому районі (код доходу 21080500 «Інші надходження», код ЄДРПОУ 38054712) кошти, які протягом 2010-2011 років використані не за цільовим призначенням, у розмірі 22474,70 грн.; забезпечити в поточному році зменшення асигнування за спеціальним фондом кошторису за КПКВ 2606020 КЕКВ 1000 на суму 8701,12 грн.; а також п. 3 стягнути в порядку встановленому ст.,ст. 133-136 Кодексу законів про працю України зайво виплачені кошти, у розмірі 15235,16 грн., з осіб, що їх отримали безпідставно.

У разі пропуску встановленого строку відшкодувати збитки за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати, в порядку та розмірах встановлених ст. 133 Кодексу законів про працю України.

В подальшому зарахувати вказані кошти в дохід державного бюджету на рахунок №31117090700071 в УДК у Вінницькому районі, МФО 802015 (код доходу 21080500 «Інші надходження», код ЄДРПОУ 38054712); здійснити перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до управління Пенсійного фонду у Вінницькій області та повернути зайво сплачені кошти, у розмірі 5545,60 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 2939-XII від 26.01.1993 року «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Щодо позовної вимоги про скасування п. 2 вимоги про повернення Виправною колонією коштів, у розмірі 22474,70 грн., які протягом 2010-2011 років використані не за цільовим призначенням та забезпечення в поточному році зменшення асигнування за спеціальним фондом кошторису за КПКВ 2606020 КЕКВ 1000 на суму 8701,12 грн. слід зазначити наступне.

Кошти на зазначені потреби повинні надаватись Виправній колонії відповідно до програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету «Підготовка робочих кадрів у професійно-технічних закладах соціальної адаптації при установах виконання покарань» в 2010 році - Державним департаментом України з питань виконання покарань, в 2011 році - Державною пенітенціарною службою України, в 2012 році - Міністерство юстиції України.

Згідно копій кошторисів на 2010, 2011, 2012 роки, затверджених управлінням Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області, фінансування оплати теплопостачання за вказаною програмою не здійснювалось, а фінансування оплати електроенергії відбувалось частково, що не покривало видатки Виправної колонії на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що оплата за використану електроенергію за програмою «Підготовка робітничих кадрів у професійно-технічних закладах спеціальної адаптації при установах виконання покарань» Виправною колонією здійснювалась в межах затвердженого кошторису, формування ж спеціального фонду за цією ж програмою не передбачене.

Згідно з Положенням про навчальний центр при установі виконання покарань, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту України з питань виконання покарань №153/32 від 26.02.2004 року, забезпечення засуджених теплом в зимові періоди та електроенергією для належних умов навчання є обов'язком адміністрації установи.

Будівля Центру знаходиться на балансі Стрижавської виправної колонії №81, на території установи розміщені тільки класи для навчання засуджених, приміщень, що належать навчальному центру, як окремій юридичній особі, немає.

Таким чином, у зв'язку з недофінансуванням, часткове покриття видатків, що було здійснене Виправною колонією з 2010 року до 2012 роки за КПКВ 6071090 «Підготовка робітничих кадрів у професійно-технічних закладах при установах виконання покарань», а саме КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії» та КЕКВ 1161 «Оплата теплопостачання», здійснювалась за рахунок спеціального фонду, а саме власних надходжень установи.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 3 Вимоги №02-08-20-14/6107 слід зазначити наступне.

Ревізією встановлено, що Виправною колонією надбавка за безперервну роботу вільнонайманим працівникам з 1.01.2010 року до 31.07.2010 року нараховувалася на виконання вимог Інструкції «Про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи», затвердженої наказом Департаменту пенітенціарної служби України № 98 від 24.05.2000 року (далі - Інструкція № 98), який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тоді як відповідно до підпункту 1.3 Указу Президента України №493/92 від 3.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 року, із змінами, нормативно - правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права свободи й законності інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено строку надання їм чинності.

В акті перевірки зазначено, що нарахування заробітної плати працівникам регламентується вимогами постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», із змінами, та наказу Мінпраці №77 від 2.10.1996 року «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», із змінами (зареєстрований в Мін'юсті 11.10.1996 року за №593/1618), якими взагалі не передбачено такий вид виплат як надбавка за безперервну роботу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14.07.1993 року «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», відповідно до якої надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, в установах виконання покарань та їх підприємствах та доручено Державному департаменту з питань виконання покарань розробити і затвердити порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах та постанов Кабінету Міністрів України №1510 від 18.08.1999 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників державної кримінально - виконавчої служби» та № 653 від 22.04.1999 року «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби» відповідно до пункту 12 якої, Державному департаменту з питань виконання покарань доручено розробити у тримісячний термін та подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби була прийнята Інструкція № 98.

25 травня 2010 року наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 175 Інструкцію № 98 скасовано.

Однак, у період з 1.01.2010 року до 25.05.2010 року, в який проводились нарахування та виплати надбавок вільнонайманим працівникам, Інструкція № 98 була чинною, а самі виплати здійснені в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємства, що відповідає положенням ст. 7 Закону України №2713-ІV від 23.06.2005 року «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», в силу положень частини 1 якої, центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання, та постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14.07.1993 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Виправна колонія правомірно нарахувала та виплатила надбавки до посадових окладів за безперервну роботу вільнонайманим працівникам, перераховала відповідні внески до державних цільових фондів за період з 1.01.2010 року до 24.05.2010 року.

Спірні нарахування у період з 25.05.2010 року до 31.07.2010 року здійснені безпідставно, оскільки Інструкція №98, на підставі якої вони здійснювались, втратила чинність з 25.05.2010 року.

Враховуючи, що суму, яка нарахована у період з 25.05.2010 року до 31.07.2010 року виокремити неможливо, оскільки Інспекцією розрахунки не надані, відсутні на них посилання й у акті перевірки, а наслідком встановлення судами попередніх інстанцій невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.