Ухвала суду № 42369275, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/42219/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року

у справі № 2а-5521/09/1770

за позовом Приватного підприємства «ВМГ»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов Приватного підприємства «ВМГ» (далі - ПП «ВМГ»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001652342/2/23-121 від 27 липня 2009 року та № 0001662342/2/23-121 від 27 липня 2009 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПП «ВМГ» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ВМГ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «ТЕК «Транс Експо Регіон» за період з 01 січня 2008 року по 03 квітня 2009 року, за результатами якої складено акт № 449/23-400/35440285 від 14 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652342/2/23-121 від 27 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27 194,00 грн. (22 167,00 грн. - основний платіж, 5 027,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001662342/2/23-121 від 27 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 599,00 грн. (17 733,00 грн. - основний платіж, 8 866,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» на підставі договору № 3-35 від 05 вересня 2008 року, з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, управлінського та технічного персоналу, основних засобів, нематеріальних активів.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правомірність віднесення позивачем вартості послуг з організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, контрактами-заявками на виділення автомобіля для перевезення вантажу, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Придбані у контрагента послуги використано підприємством у власній господарській діяльності, а саме - передано Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот» на виконання договірних зобов'язань (договір № 915 від 27 травня 2008 року).

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника від іншої особи, зокрема, від господарських можливостей постачальника. Вказані обставини за встановлення факту реального характеру проведених господарських операцій, як у розглядуваній ситуації, не є підставою для позбавлення платника податків права на формування відповідних даних податкового обліку.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.