Ухвала суду № 42369089, 19.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 січня 2015 року Справа № 908/4257/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівПолянського А.Г., Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського судувід14.04.2014у справі№ 908/4257/13Господарсього судуЗапорізької областіза позовомЗапорізької міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_5провнесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга ОСОБА_4 не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2014 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2014 позов Запорізької міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_5 про внесення змін до договору оренди землі задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на приписи статті 107 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до положень якої, касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої доводи особа, що звернулась із касаційною скаргою посилається на укладений із відповідачем договір позики від 05.11.2013, вказуючи що за його умовами відповідач як позичальник не вправі збільшувати своє фінансове навантаження без письмового узгодження з позикодавцем, яким є особа, що звернулась із касаційною скаргою.

Зазначаючи, що звернувшись до відповідача з вимогою про повернення частини позики, та отримавши відповідь про відсутність у останнього фінансової можливості повернути першу частину позики зважаючи на значене збільшення фінансового навантаження у зв'язку із збільшенням за оскарженими рішеннями судів розміру орендної плати за земельну ділянку, заявник вважає, що таким чином суд своїм рішенням вирішив питання про його права та обов'язки, але оскільки він не брав участі у справі, то вважає, що має право подати касаційну скаргу на вказані рішення судів.

Відповідно до приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України право на подачу касаційної скарги на судові рішення мають, зокрема, і особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Із приписів статей 84, 105, 107 цього кодексу вбачається, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. При цьому, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може розглядатись як вирішення судом питання про права та обов'язки такої особи.

Господарський суд не зобов'язував скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії, або утримуватися від їх вчинення, в мотивувальній частині судових рішень не містяться висновків суду про права та обов'язки цієї особи, у резолютивній частині рішення суд також не вказано про його права та обов'язки. Відсутня згадка про скаржника, як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах судових рішень. Матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника.

Отже суб'єктивна оцінка особи, що звернулась із касаційною скаргою, правовідносин між ним та відповідачем не є правовою підставою вважати, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, а тому у такої особи не виникло право на подачу касаційної скарги на підставі статті 107 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищезазначене не вбачається порушень оскаржуваними судовими рішеннями прав та інтересів ОСОБА_4.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 107 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2014 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2014 у справі №908/4257/13 до провадження Вищого господарського суду України, та повернути касаційну скаргу особі, що її подала.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський