Ухвала суду № 42369011, 15.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3346/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К. О.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

15 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

за участю секретаря судового засідання:Майданюк Я.Л.,

за участю:

представника позивача: Скржевського М. С.,

представників відповідача: Гудожника О. С., Щоколової Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Плутос Груп" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Плутос Груп" звернулось до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006272201 від 16.07.2014 року, яким податкова інспекція визначила ТОВ «Компанія Плутос Груп» 152362 грн. податку на додану вартість основного платежу та 38091 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 190 453 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006272201, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 16 липня 2014 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Плутос Груп" кошти в сумі 380,91 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 20 листопада 2014 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив відносно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 23 травня по 29 травня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Гудожником О. С. та державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Івановим М. І. проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Компанія Плутос Груп" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року, за наслідками проведеної якої складено акт №1418/2201/36967270 від 30 травня 2014 року.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення товариством пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунку 201.1 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, суть яких полягає у тому, що в ході перевірки товариством документально не підтверджено здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ "Компанія "Глобал Маркет", ТОВ "Мідея Консалт", ТОВ "Атрас Трейдінг", ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси" та ТОВ "Булавка", в результаті чого платником занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 152362 гривні.

16 липня 2014 року Вінницька об`єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №0006272201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152362,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38091,00 гривень.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Компанія Плутос Груп» оскаржило його в судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках необхідні реквізити, визначені в даній статті.

Зробивши системний аналіз вищевказаних норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між товариством та контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, однак колегія суддів не погоджується з такою позицією органу державної податкової служби в частині господарських операцій з контрагентами ТОВ "Атрас Трейдінг" та ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси» зважаючи на наступне.

02 вересня 2013 року між ТОВ "Компанія Плутос Груп" та ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси" укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів, за умовами якого ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси" (Виконавець) зобов'язується здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні на території України, а ТОВ "Компанія Плутос Груп" (Замовник) - вчасно сплатити за перевезення вантажу.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Компанія Плутос Груп", в підтвердження надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів, надано заявки на перевезення вантажів, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Крім того, факт переміщення вантажу автомобільним транспортом підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на з'ясовані судом першої інстанції обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції з надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів між ТОВ "Компанія Плутос Груп" та ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси" мали місце, а тому висновки податкового органу про непідтвердження таких є безпідставними.

З акта перевірки також вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нереальність господарської операції між ТОВ "Компанія Плутос Груп" та ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси" на підставі довідки №203/23-01-22-06/335853 від 24 квітня 2014 року, складеної державною податковою інспекцією у м. Черкасах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гермес Трейдінгчеркаси" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Компанія Плутос Груп".

Однак, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, зважаючи на те, що податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення останнім до податкового кредиту сум податку на додану вартість, при умові виконання ним передбачених законом умов та наявності документального підтвердження розміру такого податкового кредиту.

З приводу тверджень органу державної податкової служби в частині відсутності реальних намірів у ТОВ "Компанія Плутос Груп" здійснювати операції із ТОВ "Атрас Трейдінг", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2013 року між ТОВ "Атрас Трейдінг" та ТОВ "Компанія Плутос Груп" укладено договір поставки №01-07, а 11 липня 2013 року - договір перевезення №11-07.

З договору поставки слідує, що ТОВ "Атрас Трейдінг" зобов'язується постачати (передавати) у власність замовника товар для використання його у своїй господарській діяльності, а ТОВ "Компанія Плутос Груп" - прийняти товар та оплатити його.

Предметом договору перевезення визначено те, що ТОВ "Атрас Трейдінг" (Перевізник) зобов'язується доставляти вантаж до пункту призначення, а ТОВ "Компанія Плутос Груп" (Замовник), в свою чергу, зобов'язується приймати доставлений товар та своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Колегія суддів зазначає, що виконання умов вказаних договорів ТОВ "Компанія Плутос Груп" підтверджується специфікацією, видатковою накладною, товарно - транспортною накладною, податковими накладними, актом здачі-прийняття робіт, платіжним дорученням.

Крім того, в підтвердження придбання товару (підшипники) та отримування послуг з перевезення такого товару ТОВ "Компанія Плутос Груп" свідчить договір складського зберігання №28-03 від 28.03.2013 року та акт приймання-передачі товарів, складений до даного договору, якими підтверджується факт передачі на зберігання ФОП ОСОБА_9 придбаний у ТОВ "Атрас Трейдінг" товар (підшипники).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності твердження відповідача відносно непідтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Компанія Плутос Груп" та ТОВ "Атрас Трейдінг" на підставі отриманого від державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва акта №2488/26-59-22-07/32830554 від 24 грудня 2013 року, зважаючи на те, що в разі підтвердження виявлених порушень ТОВ "Атрас Трейдінг" відповідальність за такі порушення повинно нести останнє, а не ТОВ "Компанія Плутос Груп".

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Компанія Плутос Груп" реальних намірів на здійснення господарських операцій із ТОВ "Атрас Трейдінг" спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З приводу висновків органу державної податкової служби щодо не підтвердження необхідними первинними документами господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ "Компанія Глобал Маркет", а також відносно відсутності ознак реальності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

В підтвердження реальності операцій, що мали місце із ТОВ "Компанія Глобал Маркет" надано договір про надання послуг на перевезення вантажів №28-03) та договір поставки №01/05-2013, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2014 року, який набрав законної сили 21 березня 2014 року, громадянку ОСОБА_10, яка є засновником та директором ТОВ "Компанія Глобал Маркет", визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч.1 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на вищевказані обставини винності директора ТОВ "Компанія Глобал Маркет" ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що складання (підписання) цією особою відповідних документів від імені ТОВ "Компанія Глобал Маркет" не може надавати юридичної сили таким документам, а тому висновки податкового органу стосовно непідтвердження належними первинними документами господарських операцій, є обґрунтованими.

Що стосується висновків органу державної податкової служби щодо відсутності ознак реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мідея Консалт" та ТОВ "Булавка",колегія суддів вказує на наступне.

20 травня 2013 року між ТОВ "Компанія Плутос Груп" (Замовник) та ТОВ "Мідея Консалт" (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з юридичного супроводження під час виконання тендерних зобов'язався, а Замовник, в свою чергу, - оплатити такі послуги.

В підтвердження отримання послуг від ТОВ "Мідея Консалт" Товариством надано суду акт надання послуг №ОУ-0530/01 від 30.05.2013 року , податкову накладну №5 від 30.05.2013 року та платіжне доручення №47 від 04.07.2013 року.

15 травня 2013 року між ТОВ "Компанія Плутос Груп" (Замовник) та ТОВ "Булавка" (Виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги з підготовки тендерної документації, а Замовник в свою чергу зобов'язався оплатити такі послуги.

На підтвердження отримання послуг від ТОВ "Булавка" товариством надано акти надання послуг №ОУ-53003 від 30.05.2013 року №ОУ-53004 від 30.05.2013 року, податкові накладні №449 від 30.05.2013 року, №450 від 30.05.2013 року, платіжне доручення №46 від 04.07.2013 року, а також документи, що підтверджують виконання ТОВ "Булавка" замовлених позивачем послуг.

При дослідженні даних документів встановлено, що в них зазначено лише назви наданих виконавцем послуг, проте ані договір про надання послуг, ані акти виконаних робіт не конкретизують обсяг наданих послуг та їх вартість у розрізі кожної окремо наданої послуги, що не узгоджується із положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" в частині необхідності зазначення в первинних документах змісту та обсягу господарської операції.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих Товариством документів (в тому числі й актів наданих послуг) неможливо встановити обсяг (кількість) наданих послуг, вказані документи не містять деталізації щодо конкретного найменування наданих послуг, а також відсутні вартістні показники за кожну надану послугу окремо, що не дає змоги встановити факт надання послуг в тому розмірі, що визначений в актах виконаних послуг та звітах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з наданих документів неможливо встановити відповідність вартості наданих послуг фактично наданим послугам, що ставить під сумнів реальність надання таких послуг на відповідну суму, а тому відсутність сукупності зазначених чинників виключають можливість включення сум за надані послуги до податкового кредиту.

До того ж, з наданих ТОВ "Компанія Плутос Груп" документів неможливо встановити факт надання послуг суб'єктами господарювання ТОВ "Мідея Консалт" та ТОВ "Булавка" Товариству.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо відсутності у суб'єктів господарювання ТОВ "Компанія Плутос Груп", ТОВ "Мідея Консалт" та ТОВ "Булавка" реальних намірів на вчинення господарських операцій є обгрунтованими.

Відносно того факту, що окремі з виявлених порушень не були підтверджені належними доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість видокремлення тих сум, що донараховані правомірно, і, навпаки, тих, що донараховані необгрунтовано, а тому, за наведених обставин, податкове повідомлення-рішення №0006272201 від 16 липня 2014 року вірно визнано судом першої інстанції протиправним та скасовано повністю.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 січня 2015 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.