Ухвала суду № 42367285, 14.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/778/358/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гасанбеков С.С. Суддя-доповідач: Поляков О.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

суддів: Полякова О.З.

Бабак А.М.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.12.2006 року між банком і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 3600 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.07.2014 року утворилась заборгованість в сумі 9058,55 грн.,

Враховуючи вищевикладене Банк просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 9058,55 грн. та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 4494,55 грн. та судовий збір в сумі 120,87 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 13 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач по справі та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг, який складається із Заяви, Пам'ятки клієнта, Умов і Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що підтверджується заявою відповідача від 13.12.2006 та витягом Статуту позивача.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 250,00 грн. з базовою процентною ставкою: 36 % з розрахунку 360 днів на рік строком дії, що відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, при цьому погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів карту клієнтом, та і списанням банком коштів з дебетної карти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансові установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При зверненні до суду позивачем зазначено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 13.12.2006 року станом на 31.07.2014 має заборгованість в розмірі 9058,55 грн., а саме: 2525,09 грн. - заборгованість за кредитом; 4095,91 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1530,00 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина); 407,55 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

З інформації позивача від 29.10.2014 № 30.1.0.0/2-20141021/2189, убачається, що картка, видана відповідачу, мала строк дії до листопада 2009 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Аналіз умов договору та зміст зазначених правових норм, свідчить про те ,що за договором про надання банківських послуг \при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку \ , яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22.10.2014 по справі № 6-127цс14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 41163724). За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 04 вересня 2014 року, здавши позовну заяву до установи зв'язку, що підтверджується експрес - накладною № 59000072496013 від 04.09.2014 року.

Суд першої інстанції розглянувши справу вірно встановив ,що строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почав обчислюватися з листопада 2009 року, та як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, а також з виписки по рахунку відповідача, відповідно до ч. І ст. 264 ЦК України, строк позовної давності переривався 13.04.2010. Відтак, згідно з ч. з ст..264 ЦК України, трирічний строк позовної давності закінчився 14.04.2013 року.

Районним судом , з урахуванням заяви представника відповідача у судовому засіданні про пропуск позивачем строку позовної давності та застосування судом наслідків спливу строку позовної давності ,вірно зроблено висновок про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2525,09 грн. та відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.

У відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судове рішення в частині задоволених позовних вимог - заборгованості відповідача по процентах та комісії сторонами не оскаржується і в цієї частині не переглядається апеляційним судом.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2014 року у цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: