Рішення № 42366324, 20.01.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1із3

Справа № 303/6704/14-ц, 2/303/72/15

Номер ряд. стат. звіту - 23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський місьрайонний суд Закарпатської області в складі одноособово:

головуючого - судді Іваницького Р.С.

при секретарі судового засідання Чудіній В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії та стягнення суми заборгованості за надані послуги, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» звернулося до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1, укладеним з 01.03.2012 року, стягнути на користь ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» р/р № 26004431839500 в АКІБ «Укрсибббанк», МФО 351005, Код 38456224 з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 березня 2012 року по жовтень 2014 року в сумі 939.11 гривень, витрати пов'язані із сплатою судового збору в загаьній сумі 487.20 гривень та витрати пов'язані із наданою товариству правовою допомогою у розмірі 487.20 гривень.

Представник позивача ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» в позовних вимогах повністю (а.с. 30, 31).

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 74 ч.5 абз. 3, 4 ЦПК України (а.с. 90).

Дослідженням доказів у матеріалах цивільної справи, встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Про визначення виконавців послуг» від 24.01.2012 р. № 28 та рішення «Про погодження виконавця послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом, групою будинків; утримання житлових будинків і прибудинкових територій» від 29.01.2013 № 19, позивача ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» визначено виконавцем з вищевказаних послуг з 01.03.2012 року (а.с.9-11). Будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживає відповідач, віднесено до переліку будинків, стосовно до яких позивач здійснює послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі даного будинку з управління (з балансу) Мукачівського МКП «ЖРЕП -1» в управління ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» (а.с.13). Виконання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом, групою будинків; утримання житлових будинків і прибудинкових територій, підтверджується документами про вартість та витрати виконаних робіт (а.с.33-85).

Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В судовому засіданні відповідачем не було надано суду підтверджуючих доказів того, що він відмовився від отримання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, подавши відповідну заяву до позивача.

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні типового договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України (а.с. 16).

2із3

В свою чергу відповідач, продовжував отримувати вказані послуги, що відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, що свідчить про фактичне виникнення цивільних прав та прав та обов'язків між сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).

Відповідно до положень вказаного закону (п. 1 ст. 1), термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3, п. 2 ст. 21 Закону № 1875-IV, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з положеннями частини першої ст. 19 Закону № 1875- IV, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

В свою чергу, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (ч. 2 ст. 21 Закону №1875-IV).

Поряд з цим, ст. 4 Закону № 1875-ІV, передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Цивільним кодексом України (ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627), визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулювання загальних вимог укладення договорів як різновиду правочинів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу (п. 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України. Частина перша ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, законодавець виходив з того, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Отже, з передбаченим п. 1 частини третьої ст. 20 Закону № 1875-IV, обов'язком споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовленим виконавцем на основі типового договору, кореспондується зустрічний обов'язок виконавця (п. 3 частини другої ст. 21 Закону № 1875-IV), підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19 -21 Закону № 1875 -IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з позовною заявою до суду позивачем був наданий договір «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», підготовлений ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс».

Дослідивши вищевказаний договір, суд приходить до висновку, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 -IV.

3із3

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.08.92 р. власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладення договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, враховуючи вищезазначені положення закону, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання договору укладеним, що також відповідає принципу публічності цивільного процесуального права.

Не зважаючи на те, що жодних претензій про неналежне виконання позивачем своїх послуг відповідач не пред'являв, станом на жовтень 2014 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 939.11 грн. (розрахунок нарахувань за послуги (а.с. 14). А тому враховуючи те, що в процесі між сторонами не досягнуто згоди щодо умов договору, то на підставі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» слід стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.

Також із відповідача слід стягнути загальну суму в розмірі 956 гривень 40 коп. у відшкодування судових витрат (в т.ч. 487.20 гривень - сплаченого судового збору та 487.20 гривень - витрат на правову допомогу ) (а.с.1-3,15).

Згідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 74, 88, 158, 208, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 206, 208, 626-628, 638 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суд,-

р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1, укладеним з 01.03.2012 року.

Стягнути на користь ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» на р/р № 26004431839500 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, Код 38456224 з ОСОБА_1 (м.Мукачево, АДРЕСА_1). заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 березня 2012 року по жовтень 2014 року в сумі 939 гривень 11 копійок та судові витрати на загальну суму в розмірі 956 гривень 40 коп., які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 487.20 гривень і витрати на правову допомогу в розмірі 487.20 гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Р. Іваницький