Постанова № 42365343, 19.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 січня 2015 р. Справа № 820/18965/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевої І.М.,

за участю: представника позивача - Крашеніннікова В.В.,

представника відповідача - Кошіль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення від 18.11.2014 року №0000664900.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 316/28-09-49-00-15/08597026 від 04.11.2014 року.

В наданих запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законним. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через необґрунтованість.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання податкового законодавства щодо своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом № 316/28-09-49-00-15/08597026 від 04.11.2014 року, яким встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, відповідно до яких встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 640778,90 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, листом від 06.11.2014 року позивач звернувся до СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів із запереченнями на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення, листом № 10484/10/28-09-49-23 від 13.11.2014 року "Про розгляд заперечень" відповідач повідомив позивача, що за наслідками засідання комісії скаргу позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі висновків акту перевірки № 316/28-09-49-00-15/08597026 від 04.11.2014 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000664900 від 18.11.14, яким позивачу суму штрафу за несвоєчасну сплату сум узгодженого податкового зобов'язання за липень 2014 року у розмірі 64077,89 грн.

Оцінюючи обґрунтованість та правомірність винесеного контролюючим органом рішення, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем сплачено податкове зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року шляхом перерахування грошових коштів з відкритих ним в установах банків рахунків у такому порядку: платіжним дорученням від 25.02.2014 року № 1603 на суму 146270,00 грн. з рахунку № 26004014014 в ПАТ "Банк "Грант" м. Харкова; платіжним дорученням від 27.02.2014 року № 1935 на суму 320000,00 грн. з рахунку № 26006060098622 в ХГРУ ПАТ "Приватбанк"; платіжним дорученням від 27.02.2014 року № 1936 на суму 380000,00 грн. з рахунку № 26004014014 в ПАТ "Банк "Грант" м. Харкова; платіжним дорученням від 26.02.2014 року № 1930 на суму 630000,00 грн. з рахунку № 26008033190001 в ПАТ "Брокбізнесбанк" м. Київ, яке було фактично проведено цим банком 28.02.2014 року. При цьому, фактична сума переплати позивачем суми ПДВ склала 75004,00 грн.

Згідно наданої представниками відповідача 03.04.2014 року інформації по телефонному зв'язку, позивачу стало відомо, що сплачені позивачем 26.02.2014 року через ПАТ "Брокбізнесбанк" кошти з ПДВ в сумі 630000,00 грн. на відповідний казначейський рахунок не надійшли, у зв'язку з чим, відповідачем складено податкову вимогу від 04.03.2014 року № 15-25 на суму 547785,34 грн.

Листом позивача від 17.03.2014 року № 48/9-838/Мз відповідача повідомлено, зокрема, про те, що ненадходження до бюджету сплачених платіжним дорученням від 26.02.2014 року № 1930 коштів у розмірі 630000,00 грн. зі сплати ПДВ за січень 2014 року сталося не з вини позивача, а з вини тимчасової адміністрації ПАТ "Брокбізнесбанк", призначеної постановою Правління НБУ від 28.02.2014 року № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних".

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04. 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Відповідно до пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведених норм, встановлено, що платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, відповідно до яких встановлено, несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 640778,60 грн. протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, факт несвоєчасної сплати зазначених податкових зобов'язань виник внаслідок неврахування відповідачем суми сплачених платіжним дорученням від 26.02.2014 року № 1930 коштів у розмірі 630000,00 грн. зі сплати ПДВ за січень 2014 року, що потягло за собою прийняття відповідачем спірного податкового рішення та відповідних податкових вимог, які оскаржені позивачем у судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що у спірні періоди позивач вчасно сплачував суми податкових зобов'язань, проте в зв'язку з неврахуванням 630000,00 грн., суми сплачених кожного місяця податкових зобов'язань з ПДВ зараховувались відповідачем в рахунок погашення боргу минулого періоду у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду в справі № 820/4258/14 від 07.07.2014 року, винесеною за наслідком перегляду постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року, підтверджено правомірність висновку суду першої інстанції в частині визнання виконаним позивачем податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за січень 2014 року в сумі 630000,00 грн. з моменту прийняття АТ "Брокбізнесбанк" платіжного доручення від 26.02.2014 року № 1930, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивачем порушено строки сплати податкових зобов'язань у зв'язку з неперерахуванням банком грошових коштів.

Відповідно до вимог статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на те, що нормами чинного законодавства України передбачено звільнення від відповідальності платника у разі несвоєчасного зарахування банком сплачених коштів до бюджету, а вина за таке порушення повністю покладається на банківську установу, спірне податкове повідомлення-рішення винесене з мотивів несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за період січень-червень 2014 року, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000664900 від 18.11.14 винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 18.11.2014 року №0000664900.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Полтавський Шлях, буд. 20,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08597026, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 164,43 (сто шістдесят чотири грн. 43 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.