Вирок № 42365103, 20.01.2015, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/20/15

Провадження № 1-кп/740/27/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бережняка В.Д.

при секретарі Полторацькій В.М.

за участю прокурора Карась В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині кримінальне провадження №12014270290000171 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Вертіївка Ніжинського району, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 приблизно у 2002 році, знаходячись у м.Ніжині з метою придбання підробленого посвідчення для безкоштовного проїзду у приміському залізничному транспорті, передав свою фотокартку, а також повні власні анкетні дані невстановленому досудовим розслідуванням чоловіку, який за винагороду в сумі 100 грн. пообіцяв зробити йому пенсійне посвідчення інваліда другої групи. Того ж дня через декілька годин ОСОБА_1 за кошти в сумі 100 грн. придбав у вищевказаного чоловіка підроблене посвідчення інваліда другої групи НОМЕР_1, виданому 05.10.2002 року Управлінням пенсійного фонду України в м.Ніжині, виписаному на його ім'я з вклеєною його фотокарткою безстрокового терміну дії.

14.11.2014 року о 03 год. 10 хв. ОСОБА_1 під час проходження до високої платформи Київського напрямку до електропотягу №6901 сполученням «Ніжин-Північна - Видубичі» під час перевірки проїзних документів з метою безкоштовного проїзду від ст.Ніжин-Північна до ст.Видубичі пред'явив перонному контролеру на ст.Ніжин завідомо підроблене посвідчення інваліда другої групи НОМЕР_1, виданому 05.10.2002 року Управлінням пенсійного фонду України в м.Ніжині, виписаному на його ім'я з вклеєною власною фотокарткою безстрокового терміну дії.

Згідно висновку експерта №1135 від 27.11.2014 року в пенсійному посвідченні інваліда 2 групи НОМЕР_1, виданому 05.11.2002 року на ім'я ОСОБА_1, змін первинного змісту документу (підчистки, дописки, травлення, переклеювання фотокартки тощо) не виявлено.

Згідно висновку експерта №11 від 16.12.2014 року відбиток печатки на 2-ій сторінці пенсійного посвідчення інваліда 2 групи НОМЕР_1, виданого 05.11.2002 року на ім'я ОСОБА_1, та яке було вилучене 14.11.2014 року у нього ж, не відповідає відбитку гербової печатки Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, ідентифікаційний код 03196216, зразок якої наданий для порівняння в графіку проведення «гарячих ліній» телефонного зв'язку працівниками УПСЗН на 2001 рік та не відповідає відбитку гербової печатки Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, ідентифікаційний код 03196216, зразок якої наданий для порівняння в реєстрі №20 зобов*язань розпорядників коштів бюджету від 23 березня 2004 року.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані по ст.358 ч.4 КК України як використання завідомо підробленого документу.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю і пояснив, що у 2002 році він придбав у незнайомого чоловіка підроблене посвідчення для безкоштовного проїзду у приміському залізничному транспорті. 14.11.2014 року 03 год. 10 хв. під час проходження до високої платформи Київського напрямку до електропотягу №6901 сполученням «Ніжин-Північна - Видубичі» під час перевірки проїзних документів з метою безкоштовного проїзду від ст.Ніжин-Північна до ст.Видубичі він пред'явив перонному контролеру на ст.Ніжин завідомо підроблене посвідчення інваліда другої групи НОМЕР_1, виданому 05.10.2002 року Управлінням пенсійного фонду України в м.Ніжині, виписаному на його ім'я з вклеєною власною фотокарткою безстрокового терміну дії. В скоєному розкаюється.

За таких обставин, згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинуваченого суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, його дії вірно кваліфіковано по ст. 358 ч.4 КК України як використання завідомо підробленого документу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, позитивно характеризуючи дані, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тому суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним по ст.358 ч.4 КК України і призначити покарання по даній статті 510 (п'ятсот десять) грн. штрафу.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по проведенню експертизи у розмірі 1 375 (одну тисячу триста сімдесят п'ять) грн. 92 коп.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду В.Д. Бережняк