Ухвала суду № 42364543, 14.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/315/15

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

встановила:

У липні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з останнього борг у розмірі 5624458 грн.. Разом з позовною заявою представником позивача була надано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2012 року клопотання про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4.

У квітні 2014 року до суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про скасування заходів забезпечення позову, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, оскільки останній є поручителем за кредитним договором від 04.04.2008 року, що був укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5, та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість по кредиту.

Таким чином, у зв'язку з тим, що на майно ОСОБА_4, на яке можливо звернути стягнення, був накладений арешт, то ВДВС повернуло виконавчий документ Банку. З зазначених підстав Банк звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву Банку про скасування заходів забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За правилами ч. 2 п. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду по справі № 1522/16968/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, та крім цього заявником не надано доказів про першочерговість звернення стягнення на квартиру, що належить ОСОБА_4.

Але колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як встановлено матеріалами справи, у липні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з останнього борг у розмірі 5624458 грн..

У якості забезпечення позову ОСОБА_3 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2012 року було задоволено заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 3500000 грн..

У якості забезпечення виконань за кредитним договором 04.04.2008 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору Банк звернувся до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2010 року позовну заяву Банку задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2924168,8 грн.. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2011 року зазначене рішення залишено без змін.

У ході виконавчого провадження було виявлено, що ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1, на яку ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2012 року у якості забезпечення позову ОСОБА_3 накладений арешт.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, у зв'язку з тим, що на майно ОСОБА_4, на яке можливо звернути стягнення, був накладений арешт, то ВДВС постановою від 24.12.2013 року повернуло виконавчий документ Банку.

Згідно до п.п. 2.2, 3.1 договорів поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплати комісійної винагороди, плати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню усіх збитків.

Пунктом 3.5 договорів поруки передбачено, що кредитор має право звернути стягнення на майно та інші кошти поручителя, що належить останньому на праві власності або оперативного управління у випадку невиконання поручителем прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до п. 3.5 договорів поруки кредитор має право звернути стягнення на майно та інші кошти поручителя, що належить останньому на праві власності або оперативного управління у випадку невиконання поручителем прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки.

Таким чином, на підставі зазначеного Банк має право задовольнити свої вимоги не лише за рахунок іпотеки, але й шляхом звернення стягнення на майно та грошові кошти, які належать поручителю.

Арешт, який накладений на майно ОСОБА_4 перешкоджає виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2010 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову не звернув увагу, що заявник не може виконати рішення суду від 18.10.2010 року, яке набрало законної сили, у той час, коли рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ще не ухвалено та справа не розглянута.

Оскільки Банк просить скасувати лише арешт на квартиру, що належить ОСОБА_4, то колегія суддів дійшла висновку про можливість зміни ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2012 року, якою було накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4, та скасувати арешт лише в частині квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4.

Аналізуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що призвело до постановлення необґрунтованої, незаконної ухвали, яка підлягає скасуванню.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а ухвала скасуванню, з постановленням по справі нової ухвали, про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2014 року та зміни ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2012 року змінити. Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко