Вирок № 42363155, 10.02.2014, Новоодеський районний суд Миколаївської області

10.02.2014

справа № 482/2363/13-к В И Р О К

Іменем України

10 лютого 2014 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Гажі О.П.

при секретарі судового засідання Шведовій Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду Новоодеського районного суду Миколаївської області, справу кримінального провадження №12013160280001203 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, уродженця м. Нова Одеса Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов'язаного, працездатного, не працюючого, не одруженого, утриманнів не має, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1, в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122ч.1 КК України.

У розгляді даної справи, в судовому засіданні, приймали участь сторони кримінального провадження: процесуальний прокурор прокуратури Новоодеського району Миколаївської області Єрошкін В.В., захисник ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_4

С У Д, В С Т А Н О В И В і ВИЗНАЄ ДОВЕДЕННИМ, ЩО:

21 вересня 2013 року, в нічний час, близько 01 години, ОСОБА_1, підійшов до ОСОБА_4, який знаходився на східцях другого поверху ресторану «Південний», що розташований по вул. Леніна, 197 в м. Нова Одеса Миколаївської області, та діючи умисно та протиправно, з метою спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості, наніс кулаком правої руки удар в обличчя останньому, внаслідок чого спричинив ОСОБА_4 відкритий перелом нижньої щелепи справа зі зміщенням відломків, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.122ч.1 КК України, а саме - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Прокурором по справі заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної лікарні до обвинуваченого про відшкодування 739,44 гривень витрат на стаціонарне лікеування потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнав свою вину у скоєні інкримінованого йому у провину злочині, що передбачений ст.122 ч.1 КК України і по суті пред'явленого обвинувачення пояснив, що вночі 21.09.2013 року, коли після бійки, він виходив з ресторану «Південний», та на східцях зустрівся з потерпілим, якому наніс один удар рукою в обличчя. Свої дії пояснив тим, що був роздратований конфліктом, який відбувся в ресторані, під час якого йому розбили носа, а тому і ударив потерпілого. Зазначив, що не бажав спричиняти потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а просто наніс йому удар, не розраховуючи на те, що цим зламає щелепу потерпілому. В скоєному кається, вибачився перед потерпілим та запевняє суд, що усвідомив негативні наслідки свого діяння, а тому просить не позбавляти його волі. Позов прокурора визнає повністю.

Вислухавши в судовому засідання покази обвинуваченого, покази потерпілого, свідка та дослідивши документи кримінального провадження, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що крім визнання обвинуваченим своєї вини у скоєні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, його вина в інкримінованому в провину злочині повністю доведена в судовому засіданні дослідженими доказами та підтверджується, крім його показань, також показами потерпілого, свідка і дослідженими документами.

Так, з показів допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, вбачається, що вночі 21.09.2013 року він перебував в ресторані «Південний», що розташований по вул. Леніна, в м. Нова Одеса Миколаївської області. Коли він знаходився на східцях цього ресторану, то до нього підбіг обвинувачений ОСОБА_1, який був в нетверезому стані та ударив його кулаком в щелепу, внаслідок чого зламав йому нижню щелепу, в результаті чого він потрапив до Миколаївської обласної лікарні, де пройшов курс лікування.

З показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 вбачається, що він перебував з потерпілим в ресторані вночі 21.09.2013 року і був свідком, бачив, як обвинувачений ОСОБА_1 ударив кулаком руки в щелепу потерпілого ОСОБА_4 на східцях в ресторані.

Згідно дослідженого в суді висновку експерта №1716 від 25.10.2013 року, у потерпілого ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у виді відкритого ангулярного перелому нижньої щелепи справа зі зміщенням відломків, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету, у строк незадовго до моменту звернення за медичною допомогою, не виключено в строк і при обставинах, які були вказані в постанові, тобто 21.09.2013 року. За ступенем тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я на строк більше 21 дня.

Всі дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи узгоджуються як між собою, так узгоджуються і з показами допитаного в суді обвинуваченого, потерпілого, свідка, викриваючи його провину у вчинені злочину, передбаченого ст.122ч.1 КК України.

Злочин, передбачений ст.122ч.1 КК України, передбачає наявність умислу в діянні обвинуваченого.

Як вбачається з досліджених в суді доказів, обвинувачений діяв з непрямим умислом, тобто наносячи удар кулаком у щелепу потерпілому та усвідомлюючи характер і суспільну небезпеку своїх дій, він передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків цих своїх дій і хоча не бажав їх настання, але свідомо припускав, що після нанесення ним такого удару кулаком в нижню щелепу потерпілого, такі наслідки можуть виникнути.

Тому, за таких обставин, дослідивши в судовому засіданні покази обвинуваченого, потерпілого та всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому в провину злочині, повністю доведена дослідженими доказами, які, відповідно до ст.ст.84-86 КПК України, являються належними і допустимими та які слід покласти в основу обвинувального вироку суду.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ст.122ч.1 КК України.

Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, як кожного окремо, так і всіх їх у сукупності, суд приходить до висновку, що така кваліфікація дій обвинуваченого являється правильною.

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи, вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин, що передбачений ст.122ч.1 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він являється працездатним, військовозобов'язаним громадянином України, який в даний час не працює, не одружений, непонолітніх дітей та інших утриманців не має, раніше не судимий, на обліку у лікарів Ново одеської ЦРЛ не перебуває, за місцем проживання характеризуються позитивно.

Тому, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, як ступінь тяжкості та характер скоєного обвинуваченим злочину, так і його особу та обставини, що обтяжують та пом'якшують йому покарання, а також враховує його матеріальний та сімейний стан, думку прокурора та інших учасників судового розгляду щодо призначення можливого покарання, з метою виправлення обвинуваченого.

Так, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин відноситься до категорії середньої тяжкості та вчинений ним без зазначення обставин, що обтяжують йому покарання.

Серед обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховує визнання ним своєї провини, його каяття, сприяння слідству у встановлені об'єктивної істини по справі та у розкритті злочину, факт вибачення перед потерпілим, його посередню характеристику за місцем проживання, а також враховує його сімейний стан та всі інші обставини, що позитивно характеризують його особу та пом'якшують йому покарання.

За таких вищевказаних обставин, із врахуванням середнього ступеню тяжкості скоєного злочину та з урахуванням всіх фактичних обставин справи, в тому числі особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.ст.65-68 КК України, йому має бути призначене покарання у виді обмеження волі, що передбачене санкцією статті обвинувачення, яке на думку суду буде відповідати як особі обвинуваченого та суспільно небезпечному характеру його діяння, так і буде достатнім і необхідним заходом для його виправлення і попередження можливості скоєння ним нових злочинів.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого та пом'якшують йому покарання, з урахуванням повного усвідомлення ним негативних наслідків вчиненого злочину та визнанням ним своєї вини, його каяттям, зробленим вибаченням перед потерпілим, суд приходить до висновку, що це каяття обвинуваченого у скоєному злочині являється щирим, а тому приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 все ж таки можливе без призначення йому реального відбування покарання у виді обмеження волі, а з наданням йому можливості виправлення, шляхом звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та із встановленням обмежень, передбачених п.п. 2-3ч.1 ст. 76 КК України.

Заявлений прокурором цивільний позов по справі про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, на підставі ст.ст.36ч.2 п.12, 128 КПК України, ст.1206 ЦК України, - підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово, внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з ч.3 ст.1206 ЦК України, кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого зараховуються до відповідного бюджету територіальної громади у власності якої перебуває медичний заклад.

Як вбачається із встановлених в судовому засіданні обставин, внаслідок умисних протиправних, злочинних дій обвинуваченого, який наніс потерпілому удар кулаком в нижню щелепу і спричинив йому перелом щелепи, останній потрапив до Миколаївської обласної лікарні, де пройшов курс лікування.

Так, з дослідженої в судовому засіданні довідки Миколаївської обласної лікарні від 18.11.2013 року за №1701/28.2-12 вбачається, що за 18 днів перебування потерпілого ОСОБА_4 на лікуванні у відділені хірургічної стоматології цього закладу охорони здоров'я, затрати цього закладу на лікування потерпілого склали 739,44 грн., які і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь цього медичного закладу.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст.368-371, 373-374,376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні, у скоєні злочину, передбаченого ст.122ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3(три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної лікарні до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Миколаївської обласної лікарні на р/р 35418001001161 в ГУДКСУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 01998383, МФО 826013, - 739,44 (сімсот тридцять дев'ять грн. 44 коп.) гривні на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Судові витрати по справі відсутні. Речових доказів по справі не має.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не обирався і підстави для його обрання, - відсутні.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Копія вироку вручається обвинуваченому і прокурору під розписку, а потерпілому роз'яснюється право на отримання копії вироку в суді.

Головуючий: