Рішення № 42362245, 30.12.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3363/2014 Справа № 641/9297/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складі : головуючого -судді: Курганникової О.А.

за участю секретаря судового засідання: Артамонова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом приватного підприємства «Модум» до ОСОБА_1, Харківської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Харківської міської ради, про визнання права власності, в якому просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «А/2-1» за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що між ПП «Модум» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність від 21.01.2014 року відповідно до умов якого позивач повинен був побудувати вищезазначену нежитлову будівлю, а ОСОБА_1 зобов'язувалась розробити та узгодити усю необхідну проектну документацію, зареєструвати в Державному реєстрі речових прав та отримати правовстановлюючі документи. Після завершення будівництва право власності на побудовану споруду підлягало реєстрації за сторонами по договору по ? частині відповідно.

вищевказана нежитлова будівля була ним самовільно реконструйована за власні кошти , побудова у вигляді вбудованої шафи та балкону, відповідає встановленим нормам та правилам , не порушує права інших осіб.

На виконання договору ПП «Модум» було виконано будівництво нежитлової будівлі літ. «А/2-1» за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором не виконала, чим суттєво порушила вимоги договору.

ПП «Модум» при побудові нежитлового приміщення було додержано усі протипожежні, санітарні та екологічні норми. У зв'язку з тим, що зазначена споруда є об'єктом самочинного будівництва, право власності на неї може бути визнано лише у судовому поряду, тому позивач вимушений звернутись до суду.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи за його відсутністю, проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, повідомлена належним чином у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ХМР до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Таким чином, суд визнає, що відповідачка ОСОБА_1, та відповідач ХМР повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд дослідивши надані письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані , не суперечать законодавству, та підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з наступних підстав:

Відповідно до умов договору про спільну діяльність від 21.01.2014 року укладеного між ПП «Модум» в особі директора Пост Л.П. та ОСОБА_1 - ПП «Модум» зобов'язувався побудувати нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов'язувалась розробити та узгодити усю необхідну проектну документацію, зареєструвати в Державному реєстрі речових прав та отримати правовстановлюючі документи. Після завершення будівництва право власності на побудовану споруду підлягало реєстрації за сторонами по договору по ? частині відповідно (а. с. 38-40).

На виконання умов договору ПП «Модум» було побудовано нежитлову будівлю літ. «А/2-1» по АДРЕСА_1, загальна площа нежитлових приміщень № 15,16,17,18,19,20 складає 54,8 кв. м. Після завершення будівництва Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 04 квітня 2014 року був виготовлений технічний паспорт (а. с. 33-35).

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 328 встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Слід зазначити, що згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Також відповідно до ст. 331 ЦК України власником новоствореного майна є особа, що збудувала таке майно.

Статтею 328 встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При вирішенні спору суд, враховуючи вищевикладене, вважає за можливе захистити права позивача, яким за власні кошти було побудовано споруду за адресою: АДРЕСА_1, у вигляді нежитлової будівлі літ. «А/2-1» загальна площа нежитлових приміщень № 15,16,17,18,19, 20 складає 54,8 кв. м., які відповідно до технічного висновку (а. с. 28-32), відповідають цільовому призначенню існуючим архітектурним , будівельним, санітарним, пожежним нормам та придатні для подальшої експлуатації за призначенням, визнавши за ним право власності.

Крім того, нежитлова будівля, відповідає чинному законодавству України, а саме: не спричиняє шкоди правам, свободам і інтересам громадян, суспільства, не погіршує екологічну ситуацію та природні якості землі.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, не суперечать закону та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними записами не здійснювалось.

Керуючись , ст.ст. 10, 11, ч. 2 ст. 197, 212, 214-215, 217, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги приватного підприємства «Модум» задовольнити у повному обсязі.

Визнати за приватним підприємством «Модум» право власності на нежитлову будівлю літ. «А/2-1» по АДРЕСА_1, загальна площа нежитлових приміщень № 15,16,17,18, 19,20 якої складає 54,8 кв. м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: О. А. Курганникова