Рішення № 42360912, 27.11.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.11.2014 Єдиний унікальний номер 205/5108/14-ц

2/205/3287/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що його батькові ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, і після його смерті відкрилась спадщина, у тому числі і на квартиру № 307 за вищевказаною адресою. Далі позивач зазначає, що його батько за два місяці до своєї смерті зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 (далі - Відповідач), однак остання ніякої допомоги батькові не надавала, за ним не доглядала, а лише переслідувала одну мету, це будь яким чином заволодіти квартирою.

Окрім цього, позивач вказує, що відповідач забрала всі правовстановлюючі документи на спадкову квартиру, та йому не надає, переховує у себе, у зв'язку з чим він не може оформити спадщину. Позивач зазначає, що він звертався з відповідними заявами до Ленінського РВ Дніпропетровського ГУ МВС України в Дніпропетровській області, аби до відповідача були вжиті законні заходи реагування. Однак, за наслідками його звернення постановою начальника Ленінського РВ Дніпропетровського ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 14 квітня 2014 року, у порушені кримінальної справи стосовно ОСОБА_2, 1954 р.народження, за ст. 358 КК України було відмовлено в силу малозначимості скоєного. Також, позивач зазначає, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, є він, позивач по справі, ОСОБА_1, та ОСОБА_2.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду і просити суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, позивач (його представник) не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать судові повістки (а.с. 32, 37, 52) та поштове відправлення, яке повернулось до суду із відміткою «закінчення терміну зберігання», про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, надали письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали

справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджуються свідоцтвом про смерть від 23 липня 2003 року серії НОМЕР_1, виданого Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис в Книзі реєстрації смерті № 5809 (а.с.12).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів 23 вересня 1998 року, за розпорядженням № 6/1936-98, зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ і записаного в реєстрову книгу за № 416п-189-160.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_4.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту вказаної ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, поданих судом у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування ", правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

З наведеного вбачається, що суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Разом з цим, під час підготовки справи до судового розгляду, судом з метою повного та всебічного розгляду даної цивільної справи по суті, були витребувані відомості з органу нотаріату щодо стану спадкової справи після смерті ОСОБА_4, та органів реєстрації прав власності на нерухоме майно стосовно стану нерухомого майна, яке входить до спадкової маси.

За результатом отриманих відомостей, судом встановлено, що в проваджені Ленінського районного суду м. Дніпропетровська вже перебували цивільні справи, підстава та предмет яких безпосередньо стосуються заявлених в межах розгляду даної цивільної справи позовних вимог, однак про існування яких позивач по справі у своїй позовній заяві не зазначив.

Зокрема, судом встановлено, що в проваджені Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-153/08, яка була порушена за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним (фіктивним). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2008 року по вказаній цивільній справі № 2-153/08 в задоволені означеного позову відмовлено. Під час розгляду по суті вказаної справи цивільної юрисдикції судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано за їх взаємною згодою. Судом на підставі матеріалів справи та показань свідків було встановлено, що означене подружжя мали спільні кошти, відповідачка проживала постійно з ОСОБА_4 з літа 2002 року, що підтверджує існування сімейних відносин між такими сторонами та заперечує фіктивність шлюбу. Показаннями свідків по означеній цивільній справі, яким суд дав відповідну оцінку, підтверджені обставинами належного догляду ОСОБА_2 за своїм чоловіком. Ухвалою апеляційного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2008 року (справа № 22ц-4721/2008) означене судове рішення було залишено без змін.

Суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що обставини надання відповідачем ОСОБА_2 належної допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4, які встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2008 року по вказаній цивільній справі № 2-153/08 є приюдиційними для суду під час розгляду даної цивільної справи по суті, а відтак суд не може погодитись із доводами позивача в межах даної цивільної справи щодо того, що відповідач ніякої допомоги його батькові не надавала, за ним не доглядала.

Суд також не може взяти до уваги посилання позивача на постанову начальника Ленінського РВ Дніпропетровського ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 14 квітня 2014 року. Так, із тексту самої постанови вбачається, що обставини неналежного догляду за спадкодавцем органами внутрішніх справ не встановлювались. Суд зазначає, що означена постанова не є вироком суду, і викладене в ній не може взагалі вважатись судом як приюдиційні обставини, оскільки вони не знаходили свого підтвердження під час судового розгляду кримінальної справи.

Окрім цього, судом також встановлено, що в проваджені Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-24/11, що була порушена за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року по вказаній цивільній справі № 2-24/11 було визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі. Означене судове рішення набуло чинності у встановленому законом порядку, а відтак спір щодо вказаного спадкового майна, прав та обов'язків спадкоємців, які є стороною по даній цивільній справі, вже було вирішено у судовому порядку.

Таким чином, аналізуючи вказані обставини у їх сукупності, враховуючи зазначені норми законодавства України, суд доходить висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог, тому в позові слід відмовити. Відмовляючи в задоволені позову, суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а з даним позовом до суду позивач звернувся у 2014 році, тобто майже через 11 років після смерті спадкодавця, та після того як підстави, зазначені в даній позовній заяві, вже набули правової оцінки під час розгляду інших цивільних справ за участю тих самих сторін.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою в задоволенні позову такі витрати у вигляді судового збору слід віднести на рахунок позивача у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України

На підставі викладено та керуючись, ст. 1224 ЦК України, ст.ст. 3-4,10-11,15, 60, 61 109, 118-119, 208-209, 212-215, 218, 224, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя : Мовчан Д.В.