Ухвала суду № 42359189, 20.01.2015, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2910/13-к

Провадження № 1-в/541/2/2015

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

У Х В А Л А

20 січня 2015 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Куцин В. М.

при секретарі - Борисенко М. Б.

з участю:

прокурора Мирко Б.М.,

представника КВІ - Явтушенка Ю.А.,

засудженого- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Макіївка Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, засудженого вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2013 року за ст. 286 ч. 2, ст. 69 КК України до 2 років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 % без позбавлення права керування транспортними засобами, який вироком Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року в частині призначення покарання скасований та призначено покарання 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.10..2014р. на підставі ст.82 КК України замінено не відбуту частину покарання у виді обмеження волі на виправні роботи строком 11 місяців 12 днів,

про скасування додаткового покарання

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про вирішення питання про скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами яке мотивує тим, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2013 року за ст. 286 ч.2, ст. 69 КК України зі змінами вироку вироком Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року його засуджено до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.10.2014 р. на підставі ст.82 КК України замінено не відбуту частину покарання у виді обмеження волі на виправні роботи строком 11 місяців 12 днів. Оскільки судом при вирішенні питання про заміну не відбутого основного покарання не вирішено питання про звільнення його від відбуття додаткового покарання та враховуючи його виключно позитивну поведінку, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому, розмір якої був визначений судом першої інстанції, з метою відшкодування моральної шкоди потерпілому та можливості матеріального забезпечення своєї сім'ї просив скасувати додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В судовому засіданні ОСОБА_2 клопотання підтримав просив його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Додатково зазначивши, що можливість керувати транспортним засобом йому вкрай необхідна, з метою здійснення належного догляду за пристарілою хворою матір'ю 1930 року народження яка мешкає в іншому населеному пункті.

Заступник начальника Миргородського МРВ КВІ УДПтС України в Полтавській області пояснив, що ОСОБА_2 з 01.12.2014 року відбуває покарання у виді виправних робіт, крім того до строку відбуття зараховано 24 дні виправних робіт за 8 діб відбутого покарання у виді обмеження волі.

Прокурор вважав, що клопотання не підлягає до задоволення, оскільки засуджений на даний час відбуває основне покарання, а при вирішенні питання про заміну покарання відповідним судом не вирішувалося питання про скасування додаткового покарання.

Суд, заслухавши прокурора, засудженого ОСОБА_2, заступника начальника Миргородського МРВ КВІ УДПтС України в Полтавській області Явтушенка Ю. А., дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 537 КПК України встановлено перелік питань які вирішуються судом під час виконання вироку, серед іншого і про звільнення від відбування покарання за певних обставин.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2013 року засуджено за ст. 286 ч.2, ст. 69 КК України до 2 років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 % без позбавлення права керування транспортними засобами. Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року вищевказаний вирок місцевого суду скасований в частині призначення покарання, ОСОБА_2 засуджено до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.10.2014 р. на підставі ст.82 КК України ОСОБА_2 замінено не відбуту частину покарання у виді обмеження волі на виправні роботи строком 11 місяців 12 днів.

Частиною першою та другою ст.82 КК України встановлено, що особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26.04.2002р. №2 роз'яснено, що звільнення від відбування додаткового покарання можливе тільки одночасно із звільненням від відбування основного покарання.

Так, в пункті 7 вказаної постанови зазначено що згідно з ч.1 ст.81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Пунктом 8 даної постанови встановлено, що при умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.

Згідно пункту 10 вказаної постанови у випадку, коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникне після повного відбуття засудженим основного покарання, суд за поданням відповідних органів може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

Таким чином, з положень ст.82 КК України, п.п. 7, 8,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26.04.2002 року №2 слідує, що саме при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування основного покарання він може бути повністю або частково звільнений і від відбування назначеного додаткового покарання. Звільнення від додаткового покарання окремо від основного діючим на даний час законодавством не передбачено.

Засуджений ОСОБА_2 на даний час відбуває основне покарання у виді громадських робіт та перебуває на обліку в Миргородського МРВ КВІ УДПтС України в Полтавській області як засуджений, що відбуває основне покарання у виді виправних робіт.

Відповідно до вироку Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами призначено до основного покарання у виді обмеження волі. Відповідно до ст.55 КК України строк його відбуття обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Таким чином, положення ст.81 КК України в даний час до засудженого не можуть застосовуватись, оскільки він відбуває основне покарання за скоєння неумисного тяжкого злочину і можливість умовно-дострокового звільнення останнього як від основного так і від додаткового покарання передбачена положеннями ч. 3 п.1 ст.81 КК України після фактичного відбуття не менше половини строку покарання, виходячи з роз'яснень п. 6. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26.04.2002 року.

Крім того діючим законодавством взагалі не передбачено підстави та порядок скасування (як вказує в клопотанні заявник) додаткового покарання під час виконання вироку суду так і умовно-дострокове звільнення лише від додаткового покарання без звільнення від основного покарання.

За таких обставин суд вважає, що клопотання не ґрунтується на вимогах закону і в його задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 55, 81 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2, про скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя В. М. Куцин