Постанова № 42357616, 23.12.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13729/14-а

Провадження № 2-а/161/559/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 р. м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Пахолюка А.М.

при секретарі - Ковальчук А.В.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Колба А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «В КЛІНЧЕ» про визнання дій протиправними, визнання нечинним акту огляду та затримання транспортного засобу, відшкодування завданої шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УДАІ УМВС), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «В КЛІНЧЕ» про визнання дій протиправними, визнання нечинним акту огляду та затримання транспортного засобу, відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою суду від 23.12.2014 року було проведено заміну ОСОБА_4 на належного позивача - ОСОБА_3

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що інспектром УДАІ Борейком В.О. 25.04.2014 року з порушенням вимог закону затримано та доставлено на спецмайданчик належний їй автомобіль «Мітсубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1. Вказує, що по факту знищення маркувальних позначень кузова автомобіля було порушено кримінальне провадження, яке згодом було закрито, а тому інспектор УДАІ в даному випадку не мав права вилучати автомобіль на підставі ст.265-2 КУпАП.

У зв?язку із такими діями працівників УДАІ їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 840 грн. понесених витрат за евакуацію автомобіля та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

З врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними дії старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Борейка В.О. щодо складання акту огляду та затримання транспортного засобу від 25.04.2014 року та затримання автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1, визнати нечинним вказаний акт, стягнути з ТзОВ «В КЛІНЧЕ» матеріальну шкоду в розмірі 840 грн., а з УДАІ УМВС у Волинській області моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог. Суду пояснила, що не наполягає на вирішенні судом питання щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката. Просила суд, позов задовольнити.

Представник відповідача УДАІ УМВС у Волинській області Колб А.Л. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Просив суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача ТзОВ «В КЛІНЧЕ» в судове засідання не з?явився з невідомих суду причин, хоча вчасно та належним чином повідомлявся судом про час та місце слухання справи.

Суд вважає за можливим слухати справу по наявним у справі доказам за відсутності учасників процесу, що не з'явилися.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

За змістом ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз?яснень, викладених у в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, слідує, що суди розглядаючи позови про відшкодування шкоди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Судом встановлено, що 25.04.2014 року інспектором УДАІ Борейком В.О. був зупинений, а згодом затриманий із поміщенням на штрафний майданчик належний позивачу автомобіль «Мітсубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Мітсубіші»), яким керував чоловік позивача ОСОБА_4

За наслідками затримання автомобіля на підставі ст..265-2 КУпАП був складений відповідний акт б/н від 25.04.2014 року, у якому в якості підстави затримання автомобіля вказана факт знищення кустарним способом маркування автомобіля (а.с.8).

За змістом ч.1 ст. 265-2 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу шляхом блокування або доставка його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора, здійснюється працівником відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, лише у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене статтею 121-1 КУпАП та за обов'язкового подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що після затримання автомобіля «Мітсубіші» інспектором УДАІ Борейком В.О. була викликана слідчо-оперативна група для подальшого оформлення документів та порушення кримінальної справи.

Із матеріалів справи вбачається, що за фактом пошкодження маркування автомобіля було порушене кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст..290 КК України, внесене в ЄРДР за №12014030010000778 від 25.04.2014 року, в рамках якого було проведена експертиза автомобіля «Мітсубіші», яка надала висновок про те, що маркувальне позначення шасі автомобіля не проглядаються внаслідок корозії (а.с.10-13).

Постановою від 27.05.2014 року слідчого СВ Луцького МВ УМВС України Бородчука Д.В. вищевказане кримінальне провадження було закрите у зв?язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст..290 КК України (а.с.50-51).

Отже, в даному випадку, у зв?язку із порушенням кримінального провадження, належний позивачу автомобіль повинен був вилучатися слідчим у відповідності до вимог ст.ст. 167, 168 КПК України, а не інспектором УДАІ Борейком В.О. на підставі ст. 265-2 КУпАП.

Крім того, як пояснив суду представник УДАІ Колб А.Л., ні позивач ОСОБА_3, ні її чоловік ОСОБА_4 в подальшому не притягалися до адміністративної відповідальності за статтею 121-1 КУпАП, щодо вказаних осіб не складався протокол про адміністративне правопорушення.

Викладені у письмових запереченнях доводи представника відповідача Колба А.Л. про обов'язок позивача вчасно виявити корозію маркування на кузові автомобіля, суд не бере до уваги, так як відповідачем належним чином не доведено наявність вини позивача з цього приводу.

За таких обставин, суд вважає, що дії інспектора УДАІ Борейка В.О. щодо складання акту огляду та затримання транспортного засобу від 25.04.2014 року та затримання автомобіля «Мітсубіші» є протиправними, оскільки, вчиненні з грубим порушенням вимог закону. Зокрема, в даному випадку інспектор УДАІ не мав права вилучати вказаний автомобіль, оскільки, останній був предметом кримінального правопорушення і після закриття кримінальної справи, уповноважені працівники УДАІ повинні були скласти відносно позивача протокол за ст.121-1 КУпАП, як це вбачається із змісту ч.4 ст.38 КУпАП.

Із змісту акту огляду та затримання транспортного засобу від 25.04.2014 року також вбачається, що він складений інспектором УДАІ Борейком В.О. із значними порушеннями, так як в акті не вказано його номер, не зазначено відповідальну особу, яка прийняла транспортний засіб на зберігання, ознайомлено з актом лише водія транспортного засобу, а не позивача, як власника.

Таким чином, суд вважає, що такі дії інспектора УДАІ Борейка В.О. слід визнати протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам ст..ст.3, 10, 11 Закону України «Про міліцію», п.п. 7.11., 7.12. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справа України №111 від 27.03.2009 року.

Оскаржуваний позивачем акт огляду та затримання транспортного засобу від 25.04.2014 року оформлений без відповідних на те правових підстав та з порушенням вимог закону, про що судом зазначено вище, а тому його слід визнати нечинним.

Однак, не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо відшкодування вартості витрат на евакуацію транспортного засобу в розмірі 840 грн., так як із квитанції про оплату таких витрат вбачається, що вони понесені не позивачем, а її чоловіком ОСОБА_4 (а.с. 9)

Із змісту ст. 23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка в тому числі полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, знищенням чи пошкодженням свого майна.

Із роз'яснень, даних в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова ПВСУ №4), вбачається, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи ту обставину, що з вини працівників УДАІ у позивача неправомірно вилучено належний їй транспортний засіб, суд приходить до висновку, що в даному випадку розмір відшкодування за завдану ОСОБА_3 моральну шкоду становить 2000 грн.

Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, враховує, нервовий стрес, глибину душевних страждань, які було завдано позивачу внаслідок неправомірних дій, зокрема, тривалість затримання транспортного засобу, а також те, що позбавлення можливості використовувати транспортний засіб спричинило до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки, ОСОБА_3 за відсутності власного автомобіля змушена була забезпечити доставку її неповнолітніх дітей у школу та свій доїзд на постійне місце роботи в місто Ківерці (а.с.74-79).

Таким чином, зазначений позов до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 9. 10, 11, 21, 90, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 260, 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 167, 168 КПК України, ст..ст.3, 10, 11 Закону України «Про міліцію», Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справа України №111 від 27.03.2009 року, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Борейка Вадима Олексійовича щодо складання акту огляду та затримання транспортного засобу від 25.04.2014 року та затримання автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1.

Визнати нечинним акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 25.04.2014 року автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1, складений інспектором дорожньо-патрульної служби Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області Борейко Вадимом Олексійовичем.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. завданої моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайнного суду А.М. Пахолюк