Постанова № 42356907, 24.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р. Справа № 804/20502/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача від відповідачаБасова О.Б. Дорохова Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоград Буддеталь" про стягнення 169204,52грн., -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014р. Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоград Буддеталь" та просить стягнути кошти з відповідача у розмірі податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 24196, 39грн., з податку на додану вартість в сумі 104136,32грн., з орендної плати за землю в сумі 40871,81грн. з рахунків відповідача в обслуговуючих банках.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та має податковий борг на загальну суму 169204,52грн., який виник 31.07.2014р. внаслідок несплати відповідачем сум узгодженого грошового зобов'язання, зокрема, з ПДВ - у розмірі 104136,32грн., з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств - у розмірі 24196,39грн., з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 40871,81грн. Податковою інспекцією вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача засобами поштового зв'язку була направлена податкова вимога № 3822-25 від 04.08.2014р., яка була вручена відповідачу 08.08.2014р. У зв'язку з тим, що податковий борг відповідача залишається непогашеним, позивач просить стягнути вищезазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку згідно до вимог ст.20, 87, 95 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 169204,52грн. станом на 01.12.2014р. проте зазначає, що податкова вимога №3822-25 від 04.08.2014р. вважається відкликаною в порядку п.60.2 ст.60 Податкового кодексу України, так як сума податкового боргу була самостійно погашена відповідачем, а також позивачем не було надіслано відповідачу податкову вимогу за узгодженими грошовими зобов'язаннями на загальну суму 169204,52грн. На підставі зазначеного, з урахуванням того, що позивачем не було дотримано встановленого ст.59, 95 Податкового кодексу України порядку стягнення податкового боргу та не вжито заходів врегулювання спору у позасудовому порядку, а тому вважає, що даний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши представників сторін, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. контролюючі органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоград Буддеталь" зареєстровано як юридична особа 06.08.2008р. за адресою: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Терьошкіна, буд.17 та з 07.08.2008р. знаходиться на податковому обліку як платник податків у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №3993/10, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2014р., копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.10.2012р., копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №385672 та копією довідки про взяття на облік платника податків від 12.10.2012р. №458/10 (а.с. 9-13).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем до податкової інспекції були подані податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- 13.10.2014р. - за вересень 2014р. на суму ПДВ 82108,00грн. (а.с. 18-20);

- 18.11.2014р. - за жовтень 2014р. на суму ПДВ 43685,00грн. (а.с. 21-23).

Згідно розрахунку суми боргу та облікової картки платника податків, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача з податку на додану вартість, з урахуванням пені у розмірі 64,44грн. за період з 31.10.2014р. по 27.11.2014р. нарахованій по декларації з ПДВ від 13.10.2014р. та частково сплачену суму боргу у розмірі 5000,00грн., становить - 104136,32грн. (а.с. 8, 39-42, 49-50).

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

П.203.2 ст.204 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, з урахуванням зазначеної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією з ПДВ від 13.10.2014р. за вересень 2014р. у строк до 30.10.2014р., отже, податковий борг виник - з 31.10.2014р.; за податковою декларацією з ПДВ від 18.11.2014р. - у строк до 30.11.2014р., отже, податковий борг виник - 01.12.2014р.

Судом також встановлено, що 24.02.2014р. відповідачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013р., в якій визначено суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті у розмірі 24357,00грн. (а.с.24-25).

Згідно розрахунку суми боргу та облікової картки платника податків, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача з авансових внесків з податку на прибуток, з урахуванням наявної переплати станом на 30.11.2014р. у розмірі 160,61грн., становить 24196,39грн. (а.с. 8, 35-38, 49).

Згідно абз.4 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Судом встановлено, що у вказані вище строки відповідач не сплатив суму авансового внеску з податку на прибуток з березня по лютий 2014р. у сумі 24196,39грн.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Отже, податковий борг відповідача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств є узгодженим.

Також відповідачем до податкової інспекції були подані податкові декларації ,а саме:

- 12.02.2014р. - звітна податкова декларація з плати за землю за 2014р. на загальну суму 350612,31грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2014 р. в розмірі 30296,76грн. (а.с.26-27);

- 14.10.2014р. - уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014рік, в якій нараховано до збільшення податкового зобов'язання по орендній платі за землю за жовтень 2014р. у розмірі 15967,84грн. (а.с. 28-29);

Відповідно до розрахунку суми боргу та облікової картки платника податків, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача з орендної плати за землю з юридичних осіб за жовтень 2014р., з урахуванням наявної переплати станом на 30.11.2014р. у розмірі 5392,79грн., становить 40871,81грн. (а.с. 8, 32-34, 49).

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковими деклараціями з плати за землю за жовтень 2014р. від 12.02.2014р. та 14.10.2014р. у строк до 30.11.2014р., отже, податковий борг виник - 01.12.2014р.

У вищезазначені строки відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 3822-25 від 04.08.2014р. на суму 472,44грн., яка була отримана відповідачем 08.08.2014р., що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги та копією поштового повідомлення (а.с. 30-зворот).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи наявність податкового боргу у сумі 169204,52грн. визнав, однак доказів погашення податкового боргу у встановлені законом строки в загальній сумі 169204,52грн. суду не надав.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача про те, що податкова вимога №3822-25 від 04.08.2014р. є відкликаною у відповідності до вимог п.60.2 ст.60 Податкового кодексу України, з огляду на те, що відповідачем не було надано суду доказів самостійного погашення податкового боргу за вказаною вимогою.

Судом також не приймаються до уваги доводи представника відповідача про не направлення позивачем окремої податкової вимоги на узгоджене грошове зобов'язання на загальну суму 169204,52грн., оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення податкової вимоги № 3822-25 від 04.08.2014р.

Окрім того, п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України не передбачає додаткового направлення податкової вимоги у випадку, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, а тому даний позов підлягає задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоград Буддеталь" про стягнення 169204,52грн. - задовольнити.

Стягнути кошти у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоград Буддеталь" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Терьошкіна, буд.17, код ЄДРПОУ 35984515) в дохід Державного бюджету України (р/р35215001013179 в УДСУ у Дніпропетровському районі, МФО 802012, код ЄДРПОУ 38685474) в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 169204грн. 52 коп. (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті чотири гривні 52 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до

вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 29.12.2014р.

Суддя С.О. Конєва