Постанова № 42356650, 15.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 року Справа № 912/2562/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Трансфер", м. Кіровоград,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014р. у справі №912/2562/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Трансфер", м. Кіровоград,

до відповідача 1: Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград,

до відповідача 2: Кіровоградської міської ради,

про стягнення 27067,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Трансфер" (далі - позивач, ТОВ ВП "Трансфер") звернулося до господарського суду Кіровоградської області (далі - господарський суд) з позовною заявою від 03.08.2014 про стягнення з Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (далі - відповідач 1, Головне управління житлово-комунального господарства) суми 27067,00 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв'язку з простроченням виконання наказу господарського суду Кіровоградської області № 15/202 від 16.08.2006.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014р. по справі №912/2562/14 (суддя -Змеул О.Л.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення господарського суду мотивоване безпідставністю позовних вимог та спливом строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014р. у справі № 912/2562/14, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесена з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №912/2562/14 від 28.10.2014р. Посилається на те, що залишок заборгованості сплачено 22.08.2011р. шляхом виконання наказу Ленінським ВДВС, тобто сплив строку позовної давності закінчується 22.08.2014р., тоді як позовна заява була подана 08.08.2014р., тобто, за думкою позивача, строк позовної давності не сплив.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 18.12.2014р. колегією суддів винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.01.2015р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

В судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 15.01.2015р. представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2002р. у справі №13/266, між сторонами було укладено договір підряду від 20.04.1999р. предметом якого є виконання робіт по капітальному ремонту житлового фонду, а 17.05.2000р. сторони підписали доповнення до цього договору, за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту покрівель житлових будинків по вул. Дзержинського, 71, вул. Кірова, 29, проспект Правди, 2в, вул. Пляжева, 1.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди, підрядчик виконав для замовника з його матеріалів роботи по ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Кірова, 29 на суму 44755 грн.

Як передбачено п. 4 доповнення до договору, замовник проводить оплату виконаних робіт щомісячно згідно актів КБ-2А та розрахунків фактичних затрат. У порушення договірних зобов'язань відповідач не розрахувався за виконані роботи.

Окрім цього, позивачем було здійснено роботи по ремонту покрівлі (житлового будинку власними засобами по проспекту Правди на суму 5564 грн. Всього виконано робіт на суму 50319 грн. Крім того, позивачем було нараховано 3% річних та збитки.

Згідно з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2002р. у справі №13/266 за позовом ТОВ ВП "Трансфер" до Головного управління житлово-комунального господарства про стягнення 72380 грн. позовні вимоги задоволено; з відповідача 1 на користь позивача стягнуто 50319 грн. боргу, 744 грн. 3 % річних, 21317 грн. збитків та судові витрати.

На виконання рішення у справі №13/266, яке набрало законної сили, господарським судом 12.12.2002р. видано наказ.

Відповідач частково виконав рішення суду від 02.12.2002р. по справі № 13/266, сплативши 21.06.05 лише 13500 грн., у зв'язку з чим позивач знову звернувся до господарського суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних з простроченої суми заборгованості за договором підряду (справа №15/202).

Рішенням господарського суду від 13.07.2006р. у справі № 15/202 стягнуто з Головного управління житлово-комунального господарства на користь ТОВ ВП "Трансфер" - 19025 грн. 64 коп. інфляційних втрат за період з 01.07.2002р. по 01.04.2005р., - 3634 грн. 40 коп. 3 % річних за період з 03.12.2002р. по 01.05.2005р., а також 176 грн. 23 коп. сплаченого державного мита та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зі змісту даного рішення вбачається, що сума основної заборгованості була сплачена відповідачем в квітні 2006р. в межах виконавчого провадження по справі №13/266, і цей факт не потребує повторного доказування з врахуванням ст. 35 ГПК України.

Слід врахувати, що по справі № 912/2562/14 предметом позову є сума 23769 грн. інфляційних втрат та сума 3297,51 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 15/202 від 16.08.2006р. про стягнення з ТОВ ВП "Трансфер" суми 22873,27 грн. інфляційних втрат, 3% річних та витрат на державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги по даній справі ґрунтуються на тому, що наказ господарського суду від 16.08.2006р. у справі № 15/202 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, перебував на виконанні у Ленінському відділі ДВС.

22.08.2011р. Ленінський відділ ДВС виконав наказ № 15/202, стягнувши з Головного управління житлово-комунального господарства борг у сумі 22873,27 грн., який складався з суми інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, інфляційні втрати від суми 22873,27 грн. боргу позивачем обчислено за період з вересня 2006 року по червень 2011 року включно. Три проценти річних від простроченої суми позивачем обраховано за період з 16.08.2006р. по 21.06.2011р., у тому числі 122 дні у 2006 р., 4 роки по 365 днів (2007 - 2010 рр.) та 172 дні у 2011 році. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Головне управління житлово-комунального господарства подало клопотання про застосування строку позовної давності тривалістю в три роки, встановленого ст. 257 ЦК України.

Господарським судом було вірно враховано те, що станом на 16 серпня 2006 р. у відповідача не було заборгованості по сумі основного боргу, по укладеним договорам на капітальний ремонт покрівель житлових будівель по вул. Дзержинського, 71, вул. Кірова, 29, вул. Пляжева, 1 проспект Правди, 2в, в зв'язку з тим, що сума основного боргу по укладеним договорам була погашена в квітні 2006р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, реалізував своє право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, подавши відповідний позов, який був задоволений. У свою чергу, відповідач (боржник), 22.08.2011 сплативши 22 873,27 грн., виконав судовий наказ № 15/202 від 16.08.2006. Таким чином, по справі №912/2562/14 позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на присуджені по справі №912/2562/14 інфляційні та 3% річних.

Відповідно до підпункту 3.3. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти. При цьому, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на присуджені судом до стягнення суми інфляційних втрат і 3% річних не передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України. Тобто нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму попередньо стягнутих з відповідача за рішенням суду інфляційних втрат та 3 % річних суперечить приписам частини 2 статті 625 ЦК України, якими передбачено можливість застосування індексу інфляції та нарахування 3% річних тільки на суму заборгованості.

Господарським судом доводи позивача про можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньо стягнутих за рішенням суду інфляційних втрат та 3% річних відхиляються як безпідставні, оскільки приписи частини 2 статті 625 ЦК України поширюються виключно на правовідносини з прострочення виконання грошового зобов'язання. У даному випадку грошове зобов'язання відповідача - 1 виникло на підставі договору підряду, тому інфляційні втрати та проценти річних можуть нараховуватися виключно на суму основного боргу, у т.ч. яка була стягнена за рішенням суду.

У ході розгляду спору необхідно також виходити з того, що згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з нормами частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що основна заборгованість в сумі 50 319 грн. була погашена в квітні 2006р., строк позовної давності для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, на дату подання даної позовної заяви, є таким, що сплив.

На підставі заяви відповідача -1, зробленої до винесення рішення, господарським судом правомірно була застосована позовна давність тривалістю в три роки і в задоволенні позову слід відмовити.

Також, згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України, витрати по судовому збору правомірно покладено на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Трансфер", м. Кіровоград, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014 року по справі №912/2562/14, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на

протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 20.01.2015р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько