Рішення № 42356535, 06.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Справа № 911/4829/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3», с. Январьське

Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», м. Бровари

Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2», м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 468,00 грн.

Суддя Кошик А.Ю.

за участю представників:

від позивача: Вергелес П.В., довір. б/н від 02.01.2015 року

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3» (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (далі-Відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (далі - Відповідач 3) про стягнення 5 468,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-3» (далі - Відповідач 1) Договору поставки № АП-07-0213 від 25 квітня 2012р. про поставку засобів захисту рослин (далі - Договір), згідно з якими ТОВ «Хімагромаркетинг» зобов'язувалось передавати у власність Відповідача-1 товар, а Відповідач -1 зобов'язувалось приймати і оплачувати його.

В забезпечення виконання зобов'язання Відповідача-1, було укладено Договори поруки між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «Підприємство українського агропромислового холдингу №2» (далі - Відповідач -2) Договір поруки №ПР-07-0005 від 10 жовтня 2012 року (далі - Договір Поруки-1), між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «Акруа» (далі - Відповідач - 3 ) Договір поруки №ПР-10-1012 від 10 жовтня 2012 року (далі - Договір Поруки - 2).

Відповідно до п. 1.1 Договорів Поруки Відповідач-3 та Відповідач 2 є поручителями перед Позивачем за належне виконання зобов'язань Відповідачем -1 по основному Договору та додаткових договорів (угод) до нього. Поручителі зобов'язались відповідати в повному розмірі за своєчасне та повне виконання Відповідачем-1 зобов'язань, що виникли на підставі Договору поставки.

В зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем-1 зобов'язання по Договору поставки, Позивач звертався 11 лютого 2014 року позовну заяву до Господарського суду Київської області, про стягнення заборгованості, пені, штрафу на відсотків річних за період прострочення з 21.10.2012р. по 03.02.2014р.

Провадження у справі №911/4829/14 порушено відповідно до ухвали суду від 12.11.2014 року та призначено справу до розгляду на 09.12.2014 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.12.2014 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 06.01.2015 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 06.01.2015 року повторно не з'явились.

В судовому засіданні 06.01.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 06.01.2015 року представники Відповідачів не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подали.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

За таких обставин, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір поставки № АП-07-0213 від 25 квітня 2012р (далі - Договір)

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу-1 товар на загальну суму 55 068,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору до 20 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 2.6 Договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Згідно з п. 2.7 Договору датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідності до п. 5.2 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з п. 5.5 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений Відповідачем-1, в розмірі дев'яноста шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 Договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, Відповідач-1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково, сплативши 13 767,00 грн. 06.06.12р., 33 268,60 грн. 15.02.2012р.

Таким чином, сума основного боргу Відповідача-1 перед Повивачем по Договору становить 8 032,40 грн., що відповідачами не заперечно та не спростовано.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З метою забезпечення виконання зобов'язання Відповідача-1, було укладено Договори Поруки:

- між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «Підприємство українського агропромислового холдингу №2» (Відповідач -3) договір поруки №ПР-07-0005 від 10 жовтня 2012 року (далі - Договір Поруки-1)

- між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «Акруа» (Відповідач - 2 ) договір поруки №ПР-10-1012 від 10 жовтня 2012 року (далі - Договір Поруки - 2).

Відповідно до п. 1.2 Договорів поруки Відповідачі 2, 3 відповідають перед Позивачем за виконання зобов'язання Відповідача-1 в повному обсязі. Відповідачі 2, 3 відповідають в тому ж обсязі, що й Відповідач-1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат позивача тощо.

Згідно з п. 1.3 Договорів поруки у разі порушення Відповідачем-1 зобов'язання, Відповідач-1 і Відповідачі 2, 3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає право позивача вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від Відповідача-1 і Відповідаів 2, 3 разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.1 Договорів поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання Відповідачем-1 позивач направляє Відповідачам 2, 3 письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Вимога позивача буде достатньою для Відповідачів 2, 3 підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до позивача про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що Відповідач-1 у встановлений зобов'язанням строк не виконав взяті на себе обов'язки по оплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, Позивач - ТОВ «Хімагромаркетинг» подало 13 лютого 2014 року позовну заяву до Господарського суду Київської області, про стягнення заборгованості, пені, штрафу на відсотків річних за період прострочення з 21.10.2012р. по 03.02.2014р.

Господарським судом Київської області 24 березня 2014 року було прийнято рішення у справі № 911/448/14, яким позовні вимоги Позивача були задоволені повністю та вирішено стягнути з Відповідача-1, Відповідача -2 та Відповідача-3 суму основного боргу в розмірі 8 032,40грн., відсотки річних - 14 474,26 грн., пеню - 3 059,95., штраф - 6 195,15 грн., а також витрати по сплаті судового збору - 1 715,67 грн.

Відповідно до Рішення Господарського суду Київської області від 24 березня 2014р. справа № 911/448/14, пеня та відсотки річних, що підлягають стягненню, були нараховані по 03 лютого 2014 року.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ «Хімагромаркетинг» зазначає, що наведені вище зобов'язання відповідачами не виконані належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Відповідачів пеню та відсотки річних, нараховані за період з 04.02.2014 року по 30.10.2014 р. на суму основного боргу за Договором, яку своєчасно не було сплачено.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачі у судові засідання не з'явилися, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості суду не надали.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.2 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, пунктом 5.3 Договору передбачено, що сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цих договорів, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з Відповідачів пеню в сумі 1 014,30 грн., розмір якої є обґрунтованим та арифметично вірним, пеня нарахована на суму боргу, встановлену рішення у справі № 911/448/14 за період, який не охоплювався у відповідній судовій справі. Таким чином, вимога про стягнення заявленої пені правомірна, обґрунтована і підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідачів 96 % річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений Відповідачем-1 та дев'яноста шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 Договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 96% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 96% річних в сумі 4 454,30 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, річні нараховані у визначеному Договором розмірі на суму боргу, встановлену рішення у справі № 911/448/14 за період, який не охоплювався у відповідній судовій справі. Таким чином, вимога про стягнення заявленої суми річних правомірна, обґрунтована і підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідачів витрати на оплату судового збору в сумі 1827 грн.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-З» (53623, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Январське, вул. Центральна, 40-А ЄДРПОУ 30268889), Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-Б, код 35862264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 1 014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 30 коп. пені, 4 454 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 30 коп. відсотків річних.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3» (53623, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Январське, вул. Центральна, 40-А ЄДРПОУ 30268889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 609 (шістсот дев'ять ) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 609 (шістсот дев'ять ) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-Б, код 35862264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 609 (шістсот дев'ять ) грн. 00 коп.витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик