Постанова № 42356135, 11.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 804/17552/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового заідання Пасічнику Т.В.

без участі сторін

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27 червня 2014 року за № 10442-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 6146,47 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає неправомірним донарахування відповідачем податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб на підставі внесення змін до статті 288 Податкового кодексу України, оскільки єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є виключно договір. Отже, зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначено, що оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній доказами.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частинами 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 27 червня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення Форми «Ф» за № 10442-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 6146,47 грн.

Рішенням головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08 вересня 2014 року за № 6282/10/04-36-10-08-09, залишеним без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 14 жовтня 2014 року за № 2306/В/99-99-10-01-02-15, скаргу ОСОБА_2 на податкове повідомленя-рішення форми «Ф» № 10442-15 від 27 червня 2014 року залишено без задовлення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено, що визначення грошового зобов'язання здійснено у зв'язку зі знаходженням в користуванні ОСОБА_2 земельної діянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадасовий номер 1210100000:01:678:0107).

Правовідносини з користування згаданою земельною ділянкою засновані на договорі оренди від 20 липня 2010 року, укладеному між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2.

Відповідно до положень п.1.1 розділу 1 Договору, Дніпропетровьска міська рада, як Орендодавець передає, а ОСОБА_2, як Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 і зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:678:0107.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.8 (індивідуальне житлове будівництво) (підпункт 1.2 розділу 1 Договору).

За приписами п. 4.1 розділу 4 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної штати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень п. 4.2 розділу 4 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно положень пункту 12.1 розділу 12 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесені зміни до статті 288 Податкового кодексу України щодо встановлення розміру орендної плати за землю, а саме: „ Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 викласти в такій редакції: 288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки".

Відповідач стверджує, що згідно з вимогами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", згідно якого внесені зміни до статті 288 Податкового кодексу України, на підставі договору оренди землі та даних Державного земельного кадастру ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено нарахування фізичній особі ОСОБА_2 грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на 2014 рік у розмірі 6146,47 грн., а саме - 6146,47 грн. по терміну з 01.04.2014 по 31.12.2014 згідно вимог п.п 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (3,0 % від: 1000 кв. м х 1,45 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68 грн. (вартість 1 кв. м. по місту) :12 місяців х 9 місяців).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За змістом п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України.

Згідно ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" (чинним на момент укладення договору) регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Пунктами 288.1 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати, ніж договір оренди не існує.

Умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами, тому позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаних договорів, у визначеному договорами розмірі.

Органи податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Відповідно до ст.ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Будь-які зміни у вищевказаний договір від 20 липня 2010 року внесені не були, а тому позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю в порядку передбаченому статтею 286 ПК України та відповідно до вимог статті 288 ПК України, а отже відповідачем неправомірно донараховано ОСОБА_2 податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27 червня 2014 року за № 10442-15, винесене Державною податковою інспекцією в Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровьскій області, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 6146,47 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко