Постанова № 42355969, 24.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24 грудня 2014 року Справа № 814/3292/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Подберезкіної А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052 провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 0021921700, за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Приземного С.С.

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - Позивач) до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - Відповідач).

З урахуванням змінених позовних вимог, Позивач просить суд визнати протиправними дії Відповідача щодо проведення камеральної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 0021921700. Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що камеральна перевірка проведена з порушенням строку та податкового законодавства. Акт перевірки містить посилання на рішення суду, якого не існує. Відповідач не застосував Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині розміру штрафних санкцій 1 грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що Позивач не сплатила узгоджену суму грошового зобов'язання, в зв'язку з чим її притягнуто до відповідальності у розмірі 20% погашеного з затримкою боргу. Посилання в акті перевірки на рішення суду, якого не існує, вважає технічною помилкою, що не впливає на суть правопорушення. Перехідні положення ПК України не застосовуються до результатів камеральних перевірок.

В судовому засіданні Позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні 24.12.2014 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню частково, виходячи з наступного:

Відповідачем 22.10.2014 р. було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банків на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України Позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання згідно рішення господарського апеляційного суду від 12.05.2011 р. № 643/9 у сумі 34533,00 грн., про що було складено акт № 871/14-05-17-15/НОМЕР_2.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 0021921700 на суму 6906,60 грн.

Таким чином, в основу акту перевірки покладено рішення суду від 12.05.2011 р. № 643/9, докази наявності якого не надані жодною зі сторін.

Позивач зазначає, що судами розглядалася законність податкового повідомлення-рішення від 29.09.2009 р. № 0000821720/0 на суму 51805,00 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суму боргу Позивач сплатила 08.08.2014 р. після отримання ухвали Вищого адміністративного суду України про відхилення касаційної скарги.

В акті перевірки вказано, що граничним терміном сплати податкового боргу є 12.05.2011 р., однак дане не підтверджується матеріалами справи. Навіть, якщо податковий борг виник у 2011 р., Відповідач не мав права застосовувати до Позивача штрафну санкцію в розмірі 20% від суми боргу, оскільки на підставі п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Крім того, згідно п. 102.1 ПК України, до визнання суми грошових зобов'язань контролюючим органом застосовується строк давності 1095 днів з дня граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо строк сплати зобов'язання настав у Позивача 12.05.2011 р., то Відповідач пропустив строк для нарахування штрафної санкції.

Таким чином, Відповідач не надав доказів наявності обставин, про які зазначено в акті перевірки. Сам акт містить технічні помилки, не зрозуміло, з якої дати Відповідач рахує прострочення зобов'язання. З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 22.10.2014 р., є протиправним та належить скасуванню.

У той же час, не належить задоволенню вимога Позивача щодо визнання протиправними дій Відповідача щодо проведення камеральної перевірки, оскільки таке право належить Відповідачу на підставі положень ПК України. Юридичним наслідком таких дій є оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надала суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 182,70 грн. Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 91,35 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0021921700 від 06.11.2014 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі - 91,35 грн.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 25.12.2014 р.

Суддя Н. В. Лісовська