Постанова № 42355755, 14.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 року Справа № 912/1668/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Круглий Р.М. директор, наказ № 1 від 21.11.11;

від відповідача: Глухов І.А. представник, довіреність № 3 від 11.11.14.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 року у справі № 912/1668/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи", Кіровоградська область, смт. Новгородка

про стягнення 386786,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 року у справі №912/1668/13 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи", смт. Новгородка, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС", м. Київ, заборгованість у розмірі 386786,00 грн., 7735,72 грн. судового збору, а також 3867,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3867,95 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а також 38678,60 грн. витрат на послуги адвоката.

Прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" від позову в частині припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн. та припинено провадження у справі в цій частині.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує, зокрема, на те, що відсутній підпис уповноваженого представника відповідача на накладних на отримання товару, відповідач вважає, що надані позивачем накладні не можуть бути доказом поставки обладнання відповідачу, а довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "ГІДРОС" просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Вважає рішення господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повному обсязі з'ясовані всі обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам в їх сукупності, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді справи.

Позивач стверджує, що посилання відповідача на те, що позивачем не було виконано зобов'язання щодо поставки обладнання, на умовах передбачених договором, є безпідставними та необґрунтованими і спростовуються наданими позивачем належними та допустимими доказами, які в сукупності підтверджують факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставлення обладнання відповідачу, оскільки з фактичних даних, що містяться в довіреностях, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та відомостях щодо ваги обладнання, протоколі огляду речових доказів, письмових поясненнях наданих заводом виробником та перевізником котлів, при їх дослідженні у сукупності вбачається, що позивач поставив котли та насосне обладнання відповідачу, який прийняв його та встановив у котельні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" (покупець) укладено договір поставки обладнання № 1705/1 від 17.05.2013р.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язався в строки та на умовах, викладених в договорі, поставити та передати у власність покупця насосне обладнання та комплектуючі вироби (продукцію) у відповідності з рахунками-фактурами, специфікаціями та видатковими накладними, які являтимуть собою невід'ємну частину цього договору, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти продукцію та оплатити її вартість, вказану в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно з п.4.1. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за продукцію в строки та в розмірі, вказаному в рахунках-фактурах, специфікаціях постачальника. Датою оплати є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Продукція постачається покупцю на умовах попередньої оплати або з відстроченням платежу, про що вказується покупцем в замовленні на продукцію та підтверджується постачальником в рахунках-фактурах, специфікаціях (п.4.2. договору).

Пунктом 4.4. договору поставки за № 1705/1 передбачено, що ціною договору є сумарна вартість всієї продукції, що передається покупцю, протягом терміну дії цього договору, яка вказана в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

В той час, відповідно до п. 5.2. договору поставки за № 1705/1, поставка продукції здійснюється в строк, вказаний в рахунках-фактурах, специфікації та за умови своєчасного та повного виконання покупцем вимог пунктів 4.1. цього договору. Сторонами погоджено, що моментом передачі продукції вони вважають підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на підставі довіреності (п.5.3. договору).

Як передбачено до п.10.1. договору, отримання продукції покупцем здійснюється по видатковим накладним, оформленим постачальником на підставі довіреності покупця. Підпис покупця у видаткових накладних є підставою вважати, що покупець отримав відповідну продукцію по кількості, якості та комплектності і ризик втрати продукції переходить до покупця.

17.05.2013 року сторонами укладений додаток до договору №1 специфікація № 01, згідно до якої позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити її (т. 1 а.с. 72). Специфікація підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Як погоджено сторонами в специфікації № 01 вартість продукції складає 280120,00 грн., строки оплати по вказаній специфікації наступні: 03.06.2013 року має бути сплачено покупцем 35000,00 грн., 09.09.2013 року - 20000,00 грн., 29.10.2013 року - 20000,00 грн., 29.11.2013 року - 80000,00 грн., 26.12.2013 року - 125000,00 грн.(п.3 додатку до договору №1)

17.07.2013 року сторонами складено додаток № 2 до договору поставки - специфікація №02 (т. 1 а.с.73), за якою позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти продукцію та сплатити її вартість у розмірі 201786,00 грн. Умовами оплати є авансовий платіж в розмірі 65000,00 грн. Специфікація № 02 скріплена печатками сторін, однак не підписана зі сторони ТОВ "РАО-ТЕС".

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки для оплати: № 394 від 17.05.2013р. на суму 280120,01 грн. та № 629 від 17.07.2013 року на суму 273786,00 грн. (т. 1 а.с. 28, 29).

Як стверджує позивач, сторонами погоджено, що котли зазначені у рахунку № 629 від 17.07.2013 року на загальну суму 72000,00 грн. з ПДВ поставлятись не будуть, тому у специфікації № 02 їх не було зазначено, та за ствердженням позивача - у рахунок внесено помилково.

Зі змісту положення п. п. 1.1, 4.1., 4.2., 4.4., 5.2. договору поставки за № 1705/1 випливає, що специфікації не є єдиними документами, що містять істотні умови необхідні для підтвердження факту укладання в цій частині договору поставки, а натомість є лише одним із таких документів, поряд з рахунками-фактурами, відповідно до яких сторонами узгоджується перелік та комплектацію насосного обладнання, що поставляється і передається у власність відповідача, та порядок проведення оплати.

Відповідачем було сплачено передоплату по договору на користь позивача 95120,00 грн.: 21.05.2013р. - 35120,00 грн. (призначення платежу: передоплата згідно рахунку №394 від 17.05.2013р. за обладнання у сумі 29266,67 грн., ПДВ - 20% 5853,33 грн.); 31.07.2013р. - 10000,00 грн. (призначення платежу: передоплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013р. у сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1 666,67 грн.); 06.08.2013р. - 20 000,00 грн. (призначення платежу: часткова сплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3 333,33 грн.); 15.08.2013р. - 15000,00 грн. (призначення платежу: часткова сплата згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 12500 грн., ПДВ - 20% 2 500 грн.); 16.08.2013р. - 5000,00 грн. (призначення платежу: матеріали згідно рахунку № 629 від 17.08.2013 року); 27.08.2013р. - 10000,00 грн. (призначення платежу: часткова оплата за матеріали згідно рахунку від 17.07.2013 року №629 у сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1666,67 грн.) (том 1 а.с.123- 130).

Вказане підтверджується листом Дарницького відділення публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" №301.5-10/291013 від 29.10.2013 року.

У зв'язку з неоплатою у зазначені строки заборгованості за поставлене обладнання у розмірі 386786,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки договором поставки не передбачено спосіб доставки обладнання до складу покупця, тому частину обладнання було доставлено відповідачу через оператора ринку експрес-доставки ТОВ «Нова пошта» на ім'я особи, якій було видано довіреність на одержання продукції згідно із договором поставки - директора ТОВ «РАО-ТЕС» Сачівкина О.Р., а інша частина товару була доставлена перевізником ПП Голубовського О.Є.

Вищевказане підтверджується видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 30 - 68).

Після отримання продукції, відповідач направив на адресу позивача оригінали довіреностей виданих директору ТОВ "РАО-ТЕС" Сачівкіну О.О., на зворотній стороні яких міститься найменування продукції, яку належить отримати, видаткові накладні та Специфікацію № 02 від 17.07.2013. Вказані документи містять лише печатку ТОВ "РАО-ТЕС".

На підтвердження постачання насосного обладнання та комплектуючих на загальну суму 481906,00 грн. відповідно до договору поставки, позивачем надано наступні видаткові накладні та довіреності: видаткова накладна № 169 від 07.06.2013 року на суму 19400,00 грн. (т. 1 а.с. 30) та довіреність 12ААД № 084202 від 07.06.2013 року (т. 1 а.с. 31), видаткова накладна № 180 від 14.06.2013 року на суму 6450,00 грн. (т. 1 а.с. 33) та довіреність 12ААД № 084206 від 14.06.2013 року (т. 1 а.с. 34), видаткова накладна № 208 від 01.07.2013 року на суму 15300,00 грн. (т. 1 а.с. 36) та довіреність 12ААД № 084214 від 27.06.2013 року (т. 1 а.с. 37), видаткова накладна № 223 від 09.07.2013 року на суму 9100,00 грн. (т. 1 а.с. 39), видаткова накладна № 225 від 10.07.2013 року на суму 9100,00 грн. (т. 1 а.с. 42) та довіреність 12ААД № 084227 (т. 1 а.с. 40), видаткова накладна № 233 від 16.07.2013 року на суму 38799,98 грн. (т. 1 а.с. 45) та довіреність 12ААД № 084232 від 15.07.2013 року (т. 1 а.с. 46), видаткова накладна № 255 від 01.08.2013 року на суму 17620,02 грн. (т. 1 а.с. 48) та довіреність 12ААД № 084236 від 31.07.2013 року (т. 1 а.с. 49), видаткова накладна № 268 від 07.08.2013 року на суму 145000,00 грн. (т. 1 а.с. 31) та довіреність 12ААД № 084243 від 07.08.2013 року (т. 1 а.с. 52), видаткова накладна № 287 від 15.08.2013 року на суму 19350,00 грн. (т. 1 а.с. 54), видаткова накладна № 288 від 15.08.2013 року на суму 7250,00 грн. (т. 1 а.с. 57) та довіреність 12ААД №084249 від 15.08.2013 року (т. 1 а.с. 55), видаткова накладна №289 від 16.08.2013 року на суму 5136,00 грн. (т. 1 а.с. 60) та довіреність 12ААД № 084250 від 16.08.2013 року (т. 1 а.с. 61), видаткова накладна № 307 від 23.08.2013 року на суму 145000,00 грн. (т. 1 а.с. 63), видаткова накладна № 310 від 27.08.2013 року на суму 44400,00 грн. (т. 1 а.с. 66) та довіреність 12ААД №084219 від 22.08.2013 року (т. 1 а.с. 64).

Доводи відповідача відносно того, що надані позивачем накладні не можуть бути доказом поставки обладнання, оскільки не містять підпису уповноваженого представника відповідача на отримання товару, а довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару, правомірно та обґрунтовано спростовано висновками суду першої інстанції.

Господарський суд дослідивши письмові докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що виставлення позивачем рахунку-фактури №629 від 17.07.13р., який є невід'ємною частиною договору поставки, його одержання відповідачем, а також вчинення останнім дій, які свідчать про схвалення умов, викладених в рахунку-фактурі, шляхом проведення оплати за поставлений товар згідно цього рахунку, підтверджує досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов в цій частині поставки за договором та підтверджує його отримання.

Також за наявності проставленої відповідачем печатки на специфікації №2, суд обґрунтовано дійшов висновку про його участь у здійсненні господарської операції з постачання-придбання відповідно до спірного договору поставки, оскільки відповідач під час судового розгляду не заперечував проти автентичності відтиску печатки, проставленої на специфікації №2, доказів її втрати, підроблення чи неправомірного використання печатки третіми особами в супереч волі відповідача суду не надано, як і будь-яких обґрунтованих пояснень на підтвердження чи спростування цього факту.

З урахуванням положень Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" місцевим судом правомірно зроблено висновок, щодо відсутності підстав нікчемності первинних документів, внаслідок недостовірності відомостей, їх неточності чи неповноти, та відсутності певних реквізитів в таких документах.

Також господарським судом обґрунтовано враховано як докази на підтвердження отримання котлів відповідачем наявність офіційної інформації з сайту райдержадміністрації про встановлення ТОВ "РАО-ТЕС" в котельні центральної районної лікарні котлів твердопаливних, виробником яких є ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання", відсутність доказів придбання відповідачем котлів у інших контрагентів, не виконання вимоги суду щодо сприяння проведення дослідження доказів у місці їх знаходження, пояснення заводу та ПП Голубовского О.Є. про доставку котлів безпосередньо в котельню лікарні та прийняття їх Сачівкіним О.О., надання довіреностей на отримання котлів та видаткових накладних.

Враховуючи всі зазначені вище обставини в сукупності, господарський суд дійшов висновку про наявність доказів, які свідчать про отримання відповідачем насосного обладнання та комплектуючих до нього на загальну суму 481906,00 грн. в межах договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1 та відповідно про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 386786,00 грн. заборгованості за поставку обладнання.

Також позивачем було заявлено про стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 58000,00 грн. на підставі укладених між позивачем та адвокатом фізичною особою-підприємцем Кудрявцевим О.М. договорів про надання юридичних послуг від 11.10.2013 №01-11/10/13 та від 20.12.2013 № 02-20/08/13 (т. 1 а.с. 74, 75, т. 4 а.с. 32, 33), платіжного доручення від 28.10.2013 № 1088 про сплату адвокату 5000,00 грн. (т. 1 а.с. 130), платіжного доручення про сплату адвокату 53000,00 грн. (т. 4 а.с. 35), рахунку №27/12 від 27.12.13р. (т.4 а.с. 34), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.с. 164).

За приписами ст.. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що виходячи з принципу змагальності, докази, що підтверджують чи спростовують критерії, визначені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р., вправі надавити кожна із сторін судового процесу.

Зокрема, саме особа, яка вимагає відшкодування витрат на оплату послуг свого представника доводить їх розмір і факт сплати, протилежна сторона вправі доводити їх надмірність.

На суд покладено обов'язок оцінки розумності заявлених витрат з метою дотримання балансу прав сторін, коли заявлена сума носить явно нерозумний характер, з метою уникнення умовних витрат без підтвердження розумності таких витрат на підставі критеріїв фактичного понесення витрат, передбачених умовами договору на юридичні послуги, ступеня участі представника, відповідність суми винагороди представника ставкам оплати послуг аналогічного рівня та ін..

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Судом першої інстанцій перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та обмежено даний розмір з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. За таких обставин, з урахуванням приписів статей 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове стягнення витрат по сплаті послуг адвоката у сумі 38678,60 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 року у справі №912/1668/13 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.01.2015 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна