Рішення № 42355659, 14.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25278/14 14.01.15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» простягнення коштів в порядку регресу в розмірі 12 025 грн. 77 коп.

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (надалі також - «Відповідач») про стягнення коштів в порядку регресу в розмірі 12 025 грн. 77 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6752280/1004/13 від 17.05.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер АА 0949 ВТ, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6107272, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/25278/14, судове засідання призначено на 03.12.2014 р.

27.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

01.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі.

02.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

03.12.2014 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року відкладено розгляд справи на 17.12.2014 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, клопотанням Відповідача про відкладення розгляду справи.

11.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 436, 07 грн. страхового відшкодування, а в частині стягнення 9 589, 70 грн. - задовольнити.

17.12.2014 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія".

2) Департамент ДАІ Головного управління МВД України в м. Києві надати інформацію щодо того, чи потрапляв автомобіль Сузукі, державний реєстраційний номер АА4658МС, в дорожньо-транспортну пригоду до 13.01.2014 року.

Суд зазначив, що пояснення представників сторін в судовому засіданні мають важливе значення для вирішення спору та встановлення фактичних обставин по справі. Таким чином, керуючись ст. 65 ГПКУ, Суд прийшов до висновку - визнати явку сторін обов'язковою.

30.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло заперечення відзив на позовну заяву, в якому просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, який долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року відкладено розгляд справи на 14.01.2015 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судове засідання 14.01.2015 представники Позивача та Відповідача не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу Суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 29.12.2014 р. уповноваженим представникам Позивача та Відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 січня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

17 травня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (Страховик) та Лозовським Юрієм Митрофановичем (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/6752280/1004/13, предметом якого є страхування транспортного засобу «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2014 року по пр. Перемоги, 66 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС, під керуванням Лозовського Юрія Митрофановича, та транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер АА 0949 ВТ, під керуванням Дудки Сергія Анатолійовича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/2243/14-п Дудку Сергія Анатолійовича, водія транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер АА 0949 ВТ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до Страхового акту № 2300034523 від 06.03.2014 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику Лозовському Ю.М. в розмірі 13 025 грн. 77 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 0018616 від 06.05.2014 року.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер АА 0949 ВТ, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6107272, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 12 025 грн. 77 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6752280/1004/13 від 17.05.2013 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС, було відшкодовано на користь Страхувальника 13 025 грн. 77 коп.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Опель», державний реєстраційний номер АА 0949 ВТ, встановлена у судовому порядку Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/2243/14-п, якою Дудку Сергія Анатолійовича, водія транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер АА 0949 ВТ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо неврахування при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС коефіцієнту фізичного зносу відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на наступне.

Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/2092 від 24.11.2003 року затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Відповідно до п.1.6 вказаної Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Пунктами 7.38, 7.39 Методики передбачено, що значення ЕЗ (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з матеріалів справи, Звітом №00405/КВ про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 02.0.2014 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Цурпаленко Є.В., встановлено, що вартість (розмір) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС складає 15 348 грн. 56 коп., при цьому значення коефіцієнта фізичного зносу не визначалось, оскільки строк експлуатації транспортного засобу менш ніж 7 років.

Суд зазначає, що Звіт №00405/КВ про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 02.0.2014 року, складений Фізичною особою - підприємцем Цурпаленко Є.В., є дійсним, оскільки ніким, у встановленому законом порядку, не оскаржувався.

При цьому Суд не приймає до уваги наданий Відповідачем звіт №2944 з оцінки транспортного засобу від 12.08.2014 року, складений Фізичною особою - підприємцем Івасенко П.П., яким визначений коефіцієнт фізичного зносу досліджуваного автомобілю «Сузукі», державний реєстраційний номер АА 4658 МС - 0,04%, оскільки Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності на складових вказаного транспортного засобу слідів попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійного руйнування, а витяг за результатами пошуку по картках обліку ДТП, отримані дані за яким не можуть бути використані як доказ у суді, не є дійсним підтвердженням цього.

Крім того, Суд звертає увагу, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

При цьому визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхування наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє клопотання представника Відповідача щодо призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, а тому Суд приймає до уваги Звіт №00405/КВ про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 02.0.2014 року, складений Фізичною особою - підприємцем Цурпаленко Є.В., який є дійсним.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6107272 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 12 075 грн. 77 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (03056, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, ідентифікаційний код юридичної особи 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 23510137) 12 025 (дванадцять тисяч двадцять п'ять) грн. 77 (сімдесят сім) коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 січня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин